09 квітня 2015 року м. Київ К/800/7582/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі №813/105/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" до Львівської митниці Міндоходів, головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення, картки відмови та стягнення коштів, -
У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ-Сервіс" звернулося в суд з позовом до Львівської митниці Міндоходів, головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області, в якому просило: скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів за №209000006/2013/900119/2 від 10.12.2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00638; стягнути з Державного бюджету України через головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь ТОВ "ТМ-Сервіс" суми надмірно сплачених мита в розмірі 14215,55 гривень та податку на додану вартість в розмірі 59705,32 гривень, а всього 73920,87грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при поданні митної декларації для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту № ZC-MJH-1303 від 06.02.2013 року були долучені всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких визначений ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України та які свідчать про правильність обрання першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору згідно ст. 58 МК України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року позов задоволений повністю. Визнані протиправними та скасовані прийняті Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів за №209000006/2013/900119/2 від 10.12.2013 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00638. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь ТОВ "ТМ-Сервіс" суми надмірно сплачених мита в розмірі 14215,55 гривень та податку на додану вартість в розмірі 59705,32 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги задоволені частково. Визнане протиправним та скасоване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000006/2013/900119/2 від 10.12.2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00638. В решті позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Львівська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.12.2013 року ТОВ "ТМ-Сервіс" подало митну декларацію №209120000/2013/846845 для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно контракту №ZC-MJH-1303 від 06.02.2013 року із заявленою митною вартістю 21260 доларів США. Внаслідок контролю правильності визначення митної вартості товарів Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів за №209000006/2013/900119/2 від 10.12.2013 року. У зв'язку із прийняттям згаданого рішення Львівською митницею була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00638.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та карткою відмови позивач оскаржив їх до суду та просив стягнути надміру сплачені суми мита та податку на додану вартість.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, а відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення та не підтвердив належними документально обґрунтованими доказами наявність правових підстав для винесення рішень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач в порядку та у строки, передбачені Митним кодексом України, надав всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, однак митним органом не було доведено, що декларантом документально не підтверджена заявлена ним митна вартість товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору. Разом з тим, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. Декларація митної вартості подається, зокрема, у разі якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни.
Частиною 1 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У відповідності до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були подані у встановленому Митним кодексом України порядку документи, що підтверджують митну вартість товару (перелік документів зазначений в картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00638), які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару, відповідач не довів щодо невідповідності наданих для митного оформлення документів, встановлених ч.3 ст.53 МК України, які б не давали можливості визначення складових митної вартості товару. Тому твердження відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів №209000006/2013/900119/2 про те, що ТОВ "ТМ-Сервіс" не подані документи відповідно до переліку, передбаченого ч.2-ч.4 ст. 53 МК України, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем були дотримані вимоги, передбачені Митним кодексом України.
Враховуючи вищезазначене, суди вірно зазначили, що позивач в порядку та у строки, передбачені Митним кодексом України, надав необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, однак митним органом не було доведено, що декларантом документально не підтверджена заявлена ним митна вартість товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Щодо стягнення з бюджету надмірно сплачених коштів слід зазначити наступне.
Згідно частин першої, третьої статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Аналіз положень статей 265, 266 МК та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.
Таким чином, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
У постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-21а14) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: системний аналіз положень Митного кодексу України; Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618; Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (чинних на час виникнення спірних відносин), дає підстави вважати, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Отже, суд першої інстанції постановляючи рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених платежів, фактично безпідставно визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законнеі і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: