09 квітня 2015 року м. Київ К/800/63164/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року
у справі № 47446/11/9104
за позовом Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи
до Контрольно-ревізійного управління в Волинській області
третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про визнання частково нечинною та скасування вимоги
У квітні 2011 року Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до контрольно-ревізійного управління в Волинській області (далі - КРУ), третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП) про визнання нечинною та скасування вимоги «Про усунення порушень» від 12.03.2011 № 03-040-14-14/1376 в частині зобов'язання Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи: забезпечити відшкодування коштів в сумі 43954,18 грн., використаних за рахунок загального фонду кошторису для надання платних послуг, які повинні оплачуватись за рахунок спеціального фонду кошторису, шляхом перерахування зазначеної суми в обласний бюджет за рахунок доходів спеціального фонду. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів загального фонду витрат спеціального фонду на суму 43954,18 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України; відобразити в обліку різницю у вартості проектних робіт, виконаних ФОП ОСОБА_2, за які здійснено зайву оплату за виконані роботи в сумі 37 501,46 грн. та віднести на розрахунки із зазначеним підприємцем, як дебіторську заборгованість. Провести претензійно-позовну роботу з виконавцем робіт щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Волинській області «Про усунення порушень» від 12.03.2011 № 03-040-14-14/1376 в частині відображення в обліку різниці у вартості проектних робіт, виконаних підприємцем ОСОБА_2, за які здійснено зайву оплату за виконані роботи в сумі 37 501,46 грн., та віднесення на розрахунки із зазначеним підприємцем як дебіторську заборгованість. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2011, скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Волинське обласне бюро судово-медичної експертизи оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, у період з 01.12.2010 по 18.02.2011 ревізійною групою КРУ в Волинській області відповідно до п.1.3.3.1 плану роботи на четвертий квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
За результатами проведеної ревізії складено акт від 18.02.2011 №040-22/11, яким зафіксовано ряд порушень чинного законодавства. Зокрема, ревізією встановлено, що частина видатків на оплату праці працівників, придбання медикаментів, пов'язаних з наданням послуг, відшкодовувалась за рахунок асигнувань загального фонду кошторису, а не за рахунок надходжень спеціального фонду кошторису, чим порушено пункт 4 статті 23 та пункт 6 статті 78 БК України, пункти 19, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228) та пункт 3 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінет) Міністрів України від 17.05.2002 № 659 (далі - Порядок № 659). Згідно з розрахунками, здійснених до фактичних видатків з надання платних послуг, незаконні видатки за рахунок коштів загального фонду за ревізійний період склали 43 954,18 грн., з них: за напрямком «Оплата праці працівників» 31 395,06 грн., «Нарахування на заробітну плату» 11 428,10 грн., «Придбання медикаментів та засобів медичного призначення» 1 131,02 грн.
Ревізією видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт встановлено завищення вартості проектних робіт в актах здачі виконаних робіт по проектній документації та їх оплаті за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт по робочому проекту реконструкції господарського корпусу установи під адміністративно-лабораторний корпус від 02.08.2010 № 10-10, чим завдано збитків на загальну суму 37 501,46 грн. Перевіркою вартості виконаних робіт встановлено, що виконавцем розрахунок вартості проектних робіт проведено методом усереднених відсоткових показників із застосуванням для об'єкта, що проектується (адміністративно-лабораторного корпусу) третьої категорії складності. Вартість проектних робіт становить 237 184,58 грн.
12.03.2011 КРУ в Волинській області направило позивачу вимогу №03- 040-14-14/1376 «Про усунення порушень», пунктами 5, 7 якої, зокрема, вимагалося: забезпечити відшкодування коштів у сумі в сумі 43 954,18 грн., використаних за рахунок загального фонду кошторису для надання платних послуг, які повинні оплачуватись за рахунок спеціального фонду кошторису, шляхом перерахування зазначеної суми в обласний бюджет за рахунок доходів спеціального фонду. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок коштів загального фонду витрат спеціального фонду на суму 43 954,18 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України; відобразити в обліку різницю у вартості проектних робіт, виконаних підприємцем ОСОБА_2, за які здійснено зайву оплату за виконані роботи в сумі 37 501,46 грн., та віднести на розрахунки із зазначеним підприємцем, як дебіторську заборгованість. Провести претензійно-позовну роботу з виконавцем робіт щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання нечинною та скасування вимоги відповідача щодо відшкодування коштів в сумі 43 954,18 грн., використаних за рахунок загального фонду кошторису для надання платних послуг, які повинні оплачуватись за рахунок спеціального фонду кошторису. Та зауважив на те, що відсутній факт завищення касових та фактичних видатків у сумі 37 501,46 грн. з боку позивача при розрахунках із підприємцем ОСОБА_2 при виконанні проектних робіт за договором від 02.08.2010 №10-10, а тому вимога КРУ в Волинській області про відображення із обліку різниці у вартості проектних робіт як дебіторської заборгованості у сумі 37 501,46 грн. з подальшими діями щодо відшкодування зайвих виплат є безпідставною.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства. КРУ в Волинській області пред'явило вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно < … >, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до змісту пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001 № 111 (чинного на час виникнення спірних відносин), управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.