ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.04.2015Справа №910/26072/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД"
до Публічного акціонерного товариства "ЛЕГБАНК"
про зобов'язання вчинити дії та сплати штрафних санкцій у розмірі 15 140,00 грн.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Гулевець О.В.
Суддя Демидов В.О.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
Від позивача: Корж А.В. (дов.)
Від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 08.04.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ЛЕГБАНК" про зобов'язання вчинити дії та сплати штрафних санкцій у розмірі 15 140,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/26072/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2014р.
05.12.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" надійшли документи по справі.
Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" в судовому засіданні 09.12.2014р. надав суду документи по справі.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "ЛЕГБАНК" у судове засідання 09.12.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/26072/14 від 26.11.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.12.2014 р.
Судове засідання по справі № 910/26072/14 призначене на 23.12.2014р. не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/26072/14.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Паламаря П.І. від 26.12.2014року призначено колегіальний розгляд справи № 910/26072/14 у складі колегії суддів: суддя Гулевець О.В. (головуючий), суддя Демидов В.О., суддя Пригунова А.Б.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014р. колегією суддів у складі: суддя Гулевець О.В. (головуючий), суддя Демидов В.О., суддя Пригунова А.Б. прийнято справу № 910/26072/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 03.02.2015р.
26.01.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи №910/26072/14 відкладено на 24.02.2015р.
В судове засідання 24.02.2015р. з'явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД", однак, не надав витребуваних ухвалою суду від 03.02.2015р. письмових пояснень, надав клопотання про продовження строку вирішення спору та просив задовольнити дане клопотання.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "ЛЕГБАНК" в судове засідання 24.02.2015р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва №910/26072/14 від 26.11.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/26072/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.03.2015р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015р. сторін повідомлено, що у зв'язку з відпусткою судді Гулевець О.В. розгляд справи № 910/26072/14 призначений на 03.03.2014р. не відбудеться та призначено розгляд даної справи на 24.03.2015р.
24.03.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" надійшли документи по справі.
Розгляд справи № 910/26072/14 призначений на 24.03.2015р. не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2015р. розгляд справи призначено на 08.04.2015р.
Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" в судовому засіданні 08.04.2015р. надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "ЛЕГБАНК" в судове засідання 08.04.2015р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 08.04.2015р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 08.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд
20.11.2013 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" (позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Легбанк" (відповідач, банк) укладено договір № 2824 банківського рахунку (для суб'єктів господарської діяльності) (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок №26003845, банк приймає і зараховує на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунку та проводити інші операції за поточним рахунком, які передбачені чинним законодавством України за умовами цього Договору (надалі - послуги), за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинних на момент надання зазначених послуг.
Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на поточному рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання (стягнення) коштів.
Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг (п.п. 3.2.3. п. 3.2.).
Відповідно до п.п. 3.3.4. п. 3.3. Договору банк бере на себе зобов'язання за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його поточного рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що ним було подано відповідачу на виконання платіжні доручення, які не були перераховані відповідачем на банківські рахунки одержувача коштів. Таким чином, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не перерахував із поточного рахунку позивача №26003845 грошові кошти: згідно з платіжного доручення № 55 від 11.06.2014 на суму 50 000,00 грн., платіжного доручення №56 від 12.06.2014 на суму 30 000,00 грн., платіжного доручення № 67 від 12.08.2014 на суму 85 000,00 грн., одержувач коштів TOB "ІСІТЕК".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу запит про стан виконання платіжних доручень № 55 від 11.06.2014 р., № 56 від 12.06.2014 р. та № 67 від 12.08.2014 р.
Листом від 12.08.2014 р., який наявний в матеріалах справи, відповідач повідомив позивача, що не виконав розрахунковий документ № 67 від 12.08.2014 р. у зв'язку з тим, що немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку.
З банківської виписки з рахунку позивача вбачається, що платіжні доручення № 55 від 11.06.2014р., № 56 від 12.06.2014р. прийняті банком, однак, як зазначено позивачем не виконані. Також, відповідачем не було виконане платіжне доручення № 67 від 12.08.2014 р.
В підтвердження не виконання вищевказаних платіжних доручень, позивачем було надано лист ТОВ "ІСІТЕК" (одержувача коштів) вих. 48 від 31.12.2015р., в якому повідомлено, що грошові кошти за платіжними дорученнями № 55 від 11.06.2014 р., № 56 від 12.06.2014 р. та № 67 від 12.08.2014 р. до ТОВ "ІСІТЕК" не надходили.
Оскільки, права позивача порушені невиконанням відповідачем обов'язків за Договором щодо здійснення перерахування коштів з рахунку позивача одержувачу коштів на підставі платіжних доручень, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Легбанк" вчинити дію - перерахувати з поточного рахунку № 26003845 в ПАТ "Легбанк" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" грошові кошти на користь TOB "ІСІТЕК" згідно платіжних доручень № 55 від 11.06.2014р. на суму 50 000,00 грн., № 56 від 12.06.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 67 від 12.08.2014р. на суму 85 000,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 15 140,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.
Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Спір у даній справі виник внаслідок не виконання відповідачем наданих позивачем платіжних доручень № 55 від 11.06.2014р. на суму 50 000,00 грн., № 56 від 12.06.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 67 від 12.08.2014р. на суму 85 000,00 грн. на виконання умов Договору № 2824 банківського рахунку (для суб'єктів господарської діяльності) від 20.11.2013р.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 744 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Легбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014р. № 133 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Легбанк", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Легбанк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Легбанк"запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014р. по 27.02.2015р..
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015р. №135 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Легбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.2015р. № 41 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Легбанк", та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Легбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Легбанк", провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича строком на 1 рік з 27.02.2015р. по 26.02.2016р. включно.
Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012р. № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Частиною 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Суд бере до уваги, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
А тому, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, вказаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1. 24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Враховуючи вищезазначене, та, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
У даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р.).
З огляду на вищенаведене, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону.
Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково.
Отже, вимога позивача відносно перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, як вимог кредитора банку, не може бути виконана відповідачем в силу положень ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із введенням у відповідача тимчасової адміністрації, і не підлягає примусовому задоволенню у судовому порядку.
Після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої в ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Крім того, відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення вимог до банку та їх задоволення в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначена правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015р. у справі №910/15058/14.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про перерахування з поточного рахунку № 26003845 в ПАТ "Легбанк" Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" грошових коштів на користь TOB "ІСІТЕК" згідно платіжних доручень № 55 від 11.06.2014р. на суму 50 000,00 грн., № 56 від 12.06.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 67 від 12.08.2014р. на суму 85 000,00 грн. та стягнення пені у розмірі 15 140,00 грн. не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД".
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІДДІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЇ ТА ТЕПЛОТЕХНІКИ ВЕКТ, ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "ЛЕГБАНК" про зобов'язання вчинити дії та сплати штрафних санкцій у розмірі 15 140,00 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 14.04.2015р.
Головуючий суддя О.В. Гулевець
Суддя В.О. Демидов
Суддя А.Б. Пригунова