номер провадження справи 32/21/15
15.04.2015 Справа № 908/726/15-г
за позовом: Приватного підприємства "ПроНет" (юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 18-А)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, Донецьк область, м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, буд. 1)
про стягнення 782220,88 грн.
Суддя Н.А. Колодій
Представники
Від позивача: Шиян О.А., довіреність б/н від 10.04.2015 р.
Від відповідача: не з'явився
Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.
До господарського суду Запорізької області звернулось Приватне підприємство "ПроНет" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення 782220,88 грн., які складаються з 566022,72 грн. основного боргу, 143947,36 грн. втрат від інфляції, 17631,35 грн. -3 % річних та 54619,45 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/726/15-г, присвоєно справі номер провадження 32/21/15, з призначенням судового засідання на 25.03.2015 р
Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.
Ухвалою суду від 25.03.2015 р. за клопотанням позивача строк розгляду спору було продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.04.2015 р.
Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2015 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174 193 Господарського кодексу України та умовами договору № 040712/ПСН-04687 від 13.07.2012 р.
Відповідач в судове засідання повторно 15.04.2015 р. не з'явився. На адресу суду від ПАТ "Азовзагальмаш" надійшов відзив, в якому просить суд застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, а також відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення пені в сумі 12090,67 грн., втрат від інфляції в сумі 16683,29 грн. та 3 % річних в сумі 2,46 грн. Крім того, просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ПАТ "Азовзагальмаш" на користь ПП "ПроНет".
В судовому засіданні 15.04.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
13.07.2012 р. між Приватним підприємством "ПроНет" (позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Азовзагальмаш" (відповідач, замовник) укладено договір № 040712/ПСН-04687.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та оплачує, а виконавець зобов'язується виконати побудову системи контролю і управління доступом в будівлі "Заводоуправління" замовника для чого:
- поставити обладнання згідно з специфікацією (додаток № 1 до договору);
- виконати роботи з побудови сиситкми контролю і керування доступом в будівлі "Заводоуправління" в об'ємі згідно з договірною ціною (додаток № 2) далі - роботи:
Комплекс робіт включає: будівельно - монтажні роботи в тому числі пусконалагоджувальні роботи в об'ємі функціональності автономної системи контролю і управління доступом (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.3 договору загальна сума договору згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору) та локальними кошторисами з розрахунками договірної ціни (додатків № 2, № 3, № 4, № 5 до договору) складає 349993,40 грн., окрім того ПДВ-20% 69998,68 грн., що складає разом 419992,08 грн.. Остаточна сума договору визначається з урахуванням п. 2.7 даного договору.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 7 до договору загальна суму по договору з урахуванням доповнень та змін складає 2522650,51грн., разом з ПДВ.
Згідно п. 3.4 договору на підтвердження виконання робіт з використанням матеріалів по факту виконання виконавець надає замовнику акти здачі приймання виконаних робіт (ф.№ КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт та витрат (ф. № КБ-3).
Відповідно до п. 3.5 договору замовник у 5-ти денний строк з дня отримання акту здачі приймання виконаних робіт (ф. № КБ-2в) та витрат (ф. № КБ-3) надсилаю виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт. При не направленні мотивованої відмови протягом 5- ти днів від дати отримання Актів замовником робота ввжаєаться прийнятою згідно Акту, який підготував виконавець.
Пунктом п. 3.8 договору визначено, що передача обладнання виконавцем замовнику відбувається на підставі акту передачі обладнання та/або видаткової накладної.
Згідно до п. 3.9 договору замовник у 5-ти денний строк з дня отримання акту передачі обладнання надсилає виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття обладнання.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 3 до договору розрахунок за поставлене обладнання та виконані роботи за даною додатковою угодою здійснюється перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця суми за фактично поставлене обладнання та виконані роботи згідно актів передачі обладнання або видаткових накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками сторін протягом 15 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.
Зобов'язання по додатковій угоді № 3 до договору виконані позивачем в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актом передачі обладнання № 7 та актом приймання виконаних будівельних робіт № 5, підписані сторонами 10.07.2013 р.
Таким чином, відповідно до п. 6. додаткової угоди № 3 до договору, відповідач мав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму за фактично поставлене обладнання та виконані роботи не пізніше 25.07.2013р.
Проте, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором (відповідно до п. 6 додаткової угоди № 3) Відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений. Таким чином, починаючи з 26.07.2013 року у Відповідача перед Позивачем по додатковій угоді № 3 до договором виник і продовжує існувати борг.
Відповідно до п. 8 додаткової угоди № 4 до договору розрахунок за поставлене обладнання та виконані роботи за даною додатковою угодою здійснюється перерахуванням замовником на розрахунковий рахунок виконавця суми за фактично поставлене обладнання та виконані роботи згідно актів передачі обладнання або видаткових накладних та актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних представниками сторін протягом 15 календарних днів з моменту підписання відповідних актів.
Зобов'язання по додатковій угоді № 4 до договору виконані позивачем в повному обсязі та належним чином, що підтверджується Актами передачі обладнання № 8 та № 9, та актами приймання виконаних робіт № 6 та № 7, підписаний сторонами 19.03.2014 р.
Таким чином, відповідно до п. 8 додаткової угоди № 4 до договору, відповідач мав перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму за фактично поставлене обладнання не пізніше 03.04.2014 р.
Проте, зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором (відповідно до п. 8 додаткової угоди № 4) відповідачем було порушено: належний розрахунок не був проведений.
Таким чином, починаючи з 04.04.2014 року у відповідача перед позивачем по додатковій угоді № 4 до договором виник і продовжує існувати борг.
Позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 364 від 09.07.2014 р. з вимогою погашення заборгованості.
Претензію відповідач отримав, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого листа 21.07.2014 р. Суму основного боргу у розмірі 566022 грн. 72 коп. не сплатив.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 566022 грн. 72 коп. основного боргу.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 17631 грн. 35 коп. - 3% річних та 143947 грн. 36 коп. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.
Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт виконання зобов'язань за договором № 040712/ПСН-04687 від 13.07.2012 р. належним чином відповідач не довів.
Відповідач проти розрахунку позивача в частині стягнення 3% річних та втрат заперечив, зазначив про те, що з Додатку № 1 до позову за прострочення оплати переданого обладнання та виконаних робіт позивачем нараховані інфляційні витрати, зокрема по актам передачі обладнання № 8 та № 9 та актам здачі-приймання робіт № 6 та № 7 за період з 26.07.2013 р. по 15.01.2015 р. В розрахунку інфляційних втрат позивачем допущена помилка при визначенні початку виникнення прострочення сплати, оскільки зобов'язання по оплаті за зазначеними актами відповідно до умов договору виникло протягом 15 календарних днів з моменту підписання, відповідних актів, тобто 04.04.2014 р. (з урахуванням дати підписання актів 19.03.2014 р.), а не 26.07.2013 р., як вказує позивач. В розрахунку 3% річних позивачем також допущена помилка при визначенні періоду та суми заборгованості. Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р., № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється: стягнення інфляційних нарахувань та пені. Проте відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних день фактичної сплати частини заборгованості в розмірі 30000 грн. (25.10.2013 р.) в порушення ст. 598, ст. 599 ЦК України та п. 1.9-Постанови Пленуму ВГСУ № 14, був включений позивачем в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних.
Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань та вищезазначені заперечення відповідача, перевіривши розрахунок, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягає задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 17620,66 грн. та втрати від інфляції в сумі 127350,68 грн. В решті щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції слід відмовити.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 54619 грн. 45 коп. пені.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 6.3 договору при затримці платежів відносно вказаних в цьому договорі строків замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої на час нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день затримки платежу.
В той же час, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності зазначив, що пеня нарахована з 26.07.2013 р. по 25.01.2014 р. по Акту передачі обладнання № 7 та Акту здачі приймання робіт № 5, а позовна заява до господарського суду Запорізької області була подана 30.01.2015 р. Таким чином, з урахуванням положень п.п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період з 26.07.2013 по 25.01.2014 р. лежить за межами строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки, оскільки строк позовної давності за цей період сплив з 26.07.2014 р. по 25.01.2015 р. Відповідно сума пені, яка може бути розрахована в межах строку позовної давності, складає 42 528,78 грн. Відповідно, сума пені до якої можливо застосування строку позовної давності, складає 12 090,67 грн.
З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 54619,45 грн. пені за неналежне виконання умов договору підлягає задоволенню частково в сумі 42528,78 грн., в частині стягнення пені в сумі 12090,67 грн. слід відмовити, у зв'язку із закінченням строку позовної давності.
Разом з тим, згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У своєму відзиві відповідач просив суд зменшити розмір пені підставою для зменшення розміру пені зазначив, що протягом строку дії Договору відповідач постійно виконував свої фінансові зобов'язання, про що свідчать банківські виписки до жовтня 2013 року, тобто до періоду, з якого ПАТ «Азовзагальмаш» знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Так, на ПАТ «Азовзагальмаш» з травня 2014 року введено режим простою до наступного часу включно, що підтверджується відповідними наказами по підприємству. У вересні 2014 року з ПАТ «Азовзагальмаш» було звільнено шляхом скорочення чисельності 2 105 працівників. Заборгованість по виплатам звільненим на цій підставі працівникам складає 26 793 100 грн. Згідно даних бухгалтерсько - фінансової звітності доходи підприємства значно зменшились, про що свідчать звіти про фінансову діяльність підприємства за 2014 рік. Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 обумовлено проведення антитерориетичної операції. Обставини, які склалися на Сході України (зокрема Донецька область), поволокли за собою призупинення кредитування банківськими установами підприємства реального сектора економіки України і зупинили товарне кредитування виробничих підприємств України з боку торгових партнерів в силу критичного росту фінансових рисків, що призвело до значної втрати портфеля замовлень на продукцію ПАТ «Азовзагальмаш» і зупинці виробництва продукції (змушений простій підприємства). Обсяги виготовлення товарної продукції зменшилися в порівнянні з останніми роками значно сиротилися. Так, відповідно до довідки від 28.11.2014 р. вбачається така динаміка: в 2007 році - 6045 шт. вагонів, в 2008 році -5.038 шт., в 2009 році - 5 346 шт., в 2010 році - 12 231 шт., в 2011 році -16429 шт., в 2012 році - 15391 шт.. в 2013 році - 10 377 шт., за 11 міс. 2014 року - 61.6 шт. За таких обставин, існує наявна неможливість виконання фінансових зобов'язань.
Відповідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги ступінь вини та майновий стан сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача і застосувати п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, тобто до 21264,39 грн.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача задовольнити частково.
Відповідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного підприємства "ПроНет" до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення 782220,88 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, Донецьк область, м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, буд. 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Приватного підприємства "ПроНет" (юридична адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6; поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 21680973) 566022 (п'ятсот шістдесят шість тисяч двадцять дві) грн. 72 коп. основного боргу, 127350 (сто двадцять сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 68 коп. втрат від інфляції, 17620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 66 коп. - 3 % річних, 21264 (двадцять одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 39 коп. пені та 15312 (п'ятнадцять тисяч триста дванадцять) грн. 25 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" квітня 2015 р.
Суддя Н.А. Колодій
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.