Справа: № 810/6969/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
15 квітня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
при секретарі: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Державного підприємства спиртної та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство спиртної та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008312204 від 13.10.2014 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив їх задовольнити.
Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Укрспирт» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Білдінг-Індастрі» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014. За результатами перевірки складено акт від 25.09.2014 №613/10-06-22-04/37199618, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 3 763 333 грн; пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2 та пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1195 №88.
В результаті виявлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008312204 від 13.10.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5644999 грн, (за основним платежем - 3763333 грн, за штрафними санкціями - 1881666 грн.).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Податковий орган, приймаючи дані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податкову звітність та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Білдінг-Індастрі», оскільки фінансово-господарські відносини між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою отримання податкової вигоди.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Білдінг-Індастрі» (постачальник) укладено договори поставки зернових культур №01-14-20 від 12.06.2014 та №01-04/01 від 01.04.2014 з додатковими угодами. Згідно з умовами вказаних договорів (розділ 4) постачання продукції повинно було здійснюватись транспортом постачальника на умовах DDP (Delivered Duty Paid (named place of destination), згідно з правилами Інкотермс 2010.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, оплата продукції здійснювалась на умовах попередньої оплати. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями. У липні 2014 року по договору №01-14-20 позивач на підставі чотирьох платіжних доручень перерахував на банківський рахунок ТОВ «Білдінг-Індастрі» кошти на загальну суму 22580000 грн.
На підставі даних про суму перерахованих на користь ТОВ «Білдінг-Індастрі» коштів та про вартість поставленої продукції встановлено дебіторську заборгованість ТОВ «Білдінг-Індастрі» перед позивачем. Як встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, за іншим договором поставки зернових культур від 01.04.2014 №01-04/01 ТОВ «Білдінг-Індастрі» здійснило поставку зернових культур (кукурудзи) на користь позивача, а загальна вартість поставленої продукції по цих правочинах перевищує розмір здійсненої позивачем передоплати.
Між позивачем (поклажодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (зберігач) укладено договір зберігання №10/04/14/8 від 10.04.2014 по зберіганню товарно-матеріальних цінностей (кукурудза) та акт приймання-передачі.
На підтвердження наявності у підприємства складських приміщень для зберігання товару позивачем надано положення про Козлівське МПД, паспорт технічного стану будівлі зерноскладу, свідоцтво про атестацію лабораторії для перевірки зернових.
Крім того, придбаний товар поставлявся також на зерновий склад Державної організації «Комбінат «Новий», де зберігається на відповідальному зберіганні на підставі договору зберігання від 20.03.2014 №6-20-03, а також договору від 01.09.2012 №19-12-У про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей. Згодом зерновий склад, де зберігається продукція, поставлена ТОВ «Білдінг-Індастрі», опинився в зоні проведення антитерористичної операції.
Оплату за цю продукцію на підставі вказаного договору поставки позивач не здійснював, податкових накладних не одержував, податковий кредит не формував. Згідно з бухгалтерською довідкою від 01.12.2014 № 04-12/999/1 зерно кукурудзи обліковується на позабалансовому рахунку позивача 023 "Активи на відповідальному зберіганні".
Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.
Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Як зазначено у пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ «Білдінг-Індастрі» та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: вищевказані договори поставки зернових культур з додатками (а.с.24-29, 110-115), договори зберігання (а.с.79-81, 116-117, 158-160, 162-167), прихідні ордери та аналізи якості сировини (а.с.85-88, 126-129), акти приймання передачі (а.с.118), видаткові накладні (а.с.119-122), книгу реєстрації ввезених матеріальних цінностей (а.с.131-141), виписки з журналу реєстрації заїзду транспортних засобів на склад (а.с.89-91), товарно-транспортні накладні (а.с.92-94, 145-148), податкові накладні (а.с.30, 32, 34, 36), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, рахунки на оплату (а.с.37, 38), платіжні доручення (а.с.39, 40, 42, 43), які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагента.
Крім того, усі податкові накладні у день їх видачі зареєстровано в Реєстрі податкових накладних, який ведеться Державною фіскальною службою України, що підтверджується квитанціями про прийняття податкової звітності.
Також колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг-Індастрі» від 27.08.2014 року №2589/26-55-22-08/39025703, якою встановлено ознаки фіктивності ТОВ «Лоллікат» та факти нереального здійснення господарських операцій даним СГД, як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання податковий орган не здійснював, наявність виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску товару, орендованих транспортних засобів та ін. не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем. Відповідно вказаний акт не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.70 КАС України.
Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0008312204 від 13.10.2014 року.
Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.
Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.03.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.