Справа: № 357/1626/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
16 квітня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київській області про про визнання дій неправомірними та зобов"язання провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, мотивуючи тим, що є пенсіонером, проживає постійно в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, яке відноситься до категорії зони посиленого радіоекологічного контролю та має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щомісячно доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до діючого законодавства України. Також по ст. 51 цього Закону має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на зазначені обставини просила суд зобов"язати відповідача здійснити з 01.01.2014р. нарахування та виплату доплати до пенсії згідно з ч.2 ст. 39 з 01.01.2014р. та провести перерахунок та виплату недоплаченої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю згідно з ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також просила суд зобов'язати відповідача до негайного виконання рішення суду та подачу суду звіту про виконання судового рішення.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку скороченого провадження, то колегія суддів приходить до висновку про розгляд справу у порядку письмово провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Позивач у грудні 2014 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату відповідно до ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2014 року.
Листом від 10.12.2014 № 486/В-01 (а.с. 12) відповідач відмовив позивачу у вчиненні таких дій із вказівкою на те, що нарахування та виплати його пенсій здійснюються на підставі документів, що містяться в матеріалах пенсійної справи, та відповідно до чинного законодавства України, а саме: Законів України про Держбюджет на відповідні роки і постанов Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 р. «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та № 1210 від 23.11.2011 р. "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому підстав для перерахунку та проведення доплат не вбачається.
Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, тобто на 1 мінімальну заробітну плату.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 63 Закону України "Про статусі і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
У 2011-2013роках статті 39,50, 51,52,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України , виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011- 2013 роки.
Однак, починаючи з 01.01.2014 р., Закон України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. не містить жодної норми, яка б обмежувала у 2014 р. пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема ст. 39, 51 вказаного Закону.
Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. в редакції Закону України від 03.08.2014 р. № 1622-VII, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Однак, позичка звернулася до суду 06 лютого 2015 року, а відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у випадку з позивачкою - строк позовної давності закінчувався 06 серпня 2015 року, а тому колегія суддів вважає за необхідне зверти увагу, що вказана норма Закону №1622-VII діє з 03.08.2014 року, а тому з 03.08.2014 року розміри пенсій передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обмежується вимогами Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. в редакції Закону України від 03.08.2014 р. № 1622-VII.
Відповідно до постанови КМ України від 06.07.2011р. № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" , вступила в силу з 23.07.2011р., передбачені розміри доплат до пенсії та інших виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою КМ України від 23.11.2011р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діє з 01.01.2012р. зі змінами згідно з постановою КМ України від 25.03.2014р. № 112 - затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали від аварії на ЧАЕС .
Аналогічно спірні правовідносини були врегульовані Законами України Про Державний бюджет України на 2012р., 2013р. В рішенні КС України від 26.12.2011р. № 20-рп/2011 надано висновок, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а КМ України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Також, згідно з рішенням КС України від 25.01.2012р. рішенням № 3-рп/2012 зазначено в п.3 резолютивної частини, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно - правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно - правових актів КМ України , виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
А тому, необґрунтованими є твердження позивача щодо не застосування постанови КМ України від 23.11.2011р. № 1210 у період з 01.01.2014р. до спірних правовідносин та відсутність в Законі України "Про Державний бюджет України на 2014рік" обмежень щодо соціальних виплат потерпілим від аварії на ЧАЕС, оскільки вищезазначеними рішеннями КС України підтверджено право та повноваження КМ України щодо регулювання порядку і розмірів соціальних виплат і допомог, які фінансуються за рахунок державного бюджету, як це передбачено ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також, позивачем не дотримано вимог ч.2 ст. 99 КАС України щодо строку звернення до адміністративного суду.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 183-2 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.