"23" березня 2015 р. справа № 333/7686/14-ц
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2014 року
у справі № 333/7686/14-ц
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся у Комунарський районний суд м. Запоріжжя з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання неправомірними дій та зобов'язання призначити пенсію та провести перерахунок виплат державної пенсії та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи, відповідно до вимог статтей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2014 року з розрахунку державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, виплаченої у цей період.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити призначення, перерахунок та виплату, за період з 30 березня 2014 року по 15 серпня 2014 року, ОСОБА_1 державної пенсії як інваліду ІІ групи на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче 8 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності з вимогами статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 75 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах
доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є інвалідом ІІ групи, пов'язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.5,6).
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 зазначеного Закону передбачено, що особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи« в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, виплата пенсії позивачу здійснювалась згідно положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, якою встановлено розмір мінімальної пенсії по інвалідності в залежності від групи інвалідності та статусу, а також встановлені розміри додаткової пенсії до прожиткового мінімуму в залежності від групи інвалідності та категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, з 01 січня 2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.
Проте, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачено інших умов для реалізації положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до статей 50, 54 Закону в частині визначення розмірів державної та додаткової пенсії особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.
Водночас, Верховною Радою України 31 липня 2014 року прийнято Закон України №1622-VIІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким доповнено «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 6-7 та встановлено, що норми і положення статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Між тим, на час прийняття судом першої інстанції постанови, на виконання наданого Законом України № 1622-VIІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» права, нормативні акти Кабінетом Міністрів України з приводу встановлення розмірів мінімальної пенсії по інвалідності в залежності від групи інвалідності та статусу, а також встановлені розміри додаткової пенсії до прожиткового мінімуму в залежності від групи інвалідності та категорії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи не приймалися.
Таким чином, застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 при виплаті позивачу державної та додаткової пенсії є безпідставним.
Крім того, слід зазначити, що при визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З таким висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанціїпогоджується.
Разом з цим, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог заявлених поза межами шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Виплата державної і додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є періодичною - щомісячною, тому про порушення свого права (якщо позивач вважає його порушеним) ОСОБА_1 міг дізнатися при здійсненні чергової виплати пенсій.
Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.
Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не правильно застосував наслідки пропущення такого строку.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду 30 вересня 2014 року, з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, позовні вимоги за період з 01 січня 2014 року по 29 березня 2014 року розгляду не підлягають.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2014 року по 29 березня 2014 року, як ухвалену в цій частині з порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення про залишення частини позовних вимог за період з 01 січня 2014 року по 29 березня 2014 року без розгляду та в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2014 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2014 року по 29 березня 2014 року, залишивши позовні вимоги за період з 01 січня 2014 року по 29 березня 2014 року без розгляду.
В іншій частині постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2014 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим