18 березня 2015 рокусправа № 804/7801/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі № 804/7801/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання недійсним та скасування рішення, -
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ ім. "ДМК Дзержинського", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 110010000/2014/600016/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2014 № 110010000/2014/20009 та зобов'язання митниці здійснити повернення зарезервованих коштів у сумі 2 088,32 грн. та судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що ним, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 06.02.2013 № 13-0361-12, укладеного між компанією "Duferco S.A." (Швейцарія) та ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» отримано товар - «невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містить магнезит - марки DSA-G8WL з вмістом MgO-87.11%; C-9.80%; A12O3-0.30%; - у кількості 5,790 тон.», виробництво: Китай. Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту. Проте, Дніпропетровською митницею Міндоходів безпідставно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 110010000/2014/600016/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.03.2014 № 110010000/2014/20009. Зазначені рішення митниці та картку відмови в митному оформленні позивач вважає протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням норм митного законодавства, митний орган, коригуючи митну вартість діяв упереджено, не об'єктивно без аналізу наданого пакету документів, чим порушив права та законні інтереси позивача. Вимогу щодо надання додаткових документів митницею висунуто безпідставно, оскільки надані документи не містили в собі розбіжностей та не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. У зв'язку із необхідністю використання товару у виробничій діяльності позивач вимушений був здійснити митне оформлення товару за ціною, скоригованою митним органом, із застосуванням гарантійних зобов'язань відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції у даній справі подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з'ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 23.06.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
За обґрунтованим клопотанням відповідача відповідно до ст. 55 КАС Українип колегією суддів допущено заміну відповідача Дніпропетровську митницю Міндоходів його правонаступником та допущено до участі у справі в якості належного відповідача - Дніпропетровську митницю ДФС.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, з урахуванням доводів, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 06.02.2013 № 13-0361-12, укладеного між компанією "Duferco S.A." (Швейцарія) та ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» позивачем отримано товар - «невипалена цегла з вогнетривких матеріалів, що містить магнезит - марки DSA-G8WL з вмістом MgO-87.11%; C-9.80%; A12O3-0.30%; - у кількості 5,790 тон.», виробництво: Китай. Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту, тобто за першим методом визначення митної вартості. Митне оформлення вказаного товару здійснювалось на підставі поданої позивачем до Дніпропетровській митниці митної декларації від 04.03.2014 № 110010000/2014/020237.
Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці відповідно до ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, а саме: відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту та комерційної пропозиції вартість доставки включена до вартості товару на умовах DAP м. Дніпродзержинськ, що передбачає несення витрат доставки до місця призначення експортером. У графі 4 залізничної накладної від 26.01.2014 № 073283 зазначений договір перевезення від 31.01.2007 № PR/M-07/02NUp з Компанією "TRANSGARANT UKRAINA". Окрім того графа 20 зазначеної накладної містить інформацію щодо сплати транзитних платежів - розрахунок через TSFTO за RJD TRANSINSERVЕ. Згідно із зазначеним встановити, яка сторона фактично несе витрати на перевезення вантажу виявилось неможливим. Декларантом позивача не надано жодного документа на підтвердження транспортної складової митної вартості. Враховуючи перевезення залізничним транспортом з Китаю через територію Росії, (з перевантаженням з китайських вагонів у російські) проведено перевірку повноти включення вартості перевезення у вартість товару. Проведено розрахунок провізної плати територією Росії вогнетривких виробів залізничним транспортом ОАО „Российские Железные Дороги" від станції Забайкальськ (на кордоні Росія - Китай) до станції Тополі відстанню з використанням інформації, розміщеної на сайті ОАО"РЖД" (http://rpp.rzd.ru/RZD). За результатами розрахунку вартість транспортування територією Росії складає 35022,49 руб.РФ. (за курсом на 04.03.14 загальна сума становить 962,73 дол.США; 0,166 дол.США/кг).
У пункті 2.4 зовнішньоекономічного контракту від 06.02.2013 № 13-0361-12 визначено, що вартість пакування, вартість маркування включена у вартість продукції, але документів за якими можливо перевірити зазначену складову позивачем не надано.
Згідно відміток на залізничних накладних, наявне перевантаження товару (графа 27 залізничної накладної). У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості про включення вартості перевантаження до вартості товару.
Для підтвердження складових митної вартості декларантом позивачем надано комерційну пропозицію контрагента "Duferco S.A." від 02.10.2013 № 5368А (вих. № DUF-DMKD-0160-40/2013). Зазначена комерційна пропозиція правомірно не прийнята митним органом у якості доказу заявленого рівня митної вартості товару, оскільки виробник товару - DashiQiao SanQiang Refractory Material Co.,LTd, а "Duferco S.A." є посередником.
Також, митницею встановлено заявлення декларантом неповних відомостей, що впливають на митну вартість товару. За інформацією офіційного сайту компанії (www.isd.com) «Индустриальный союз Донбасса» до її складу входить ДМК ім. Дзержинського. Також, за інформацією цього ж сайту «Индустриальный союз Донбасса» та компанія «Duferco», яка є продавець товару створили консорціум, який в 2004 році став власником 79,48% акцій Дунайварошського металургійного комбінату «Dunaferr» (Угорщина). Отже, продавець та покупець товару є партнерами по бізнесу та разом безпосередньо контролюють третю особу. До того ж, «Индустриальный союз Донбасса» є власником 50 % торгової компанії «Duferco International Traiding Holding». Так, фактично Покупець безпосередньо контролює Продавця товару. З урахуванням положень статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ та положень статті 58 МКУ продавець і покупець за зовнішньоекономічним контрактом від 06.02.2013 № 13-0361-12 для цілей Митного кодексу України вважаються пов'язаними між собою.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, під час проведення консультацій 04.03.2014 митним органом направлено електронне повідомлення, яким декларанта позивача зобов'язано надати до митниці протягом 10 календарних днів (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач шляхом надіслання електронного повідомлення від 05.03.2014 повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.
У зв'язку із відмовою у наданні додаткових документів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2014 № 110010000/2014/600016/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано до 1,3440 доларів США/кг із застосуванням методу 2-ґ, тобто із застосуванням вартостей, визначених митним органом. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості за МД від 23.12.2013 № 110010000/2013/023138 та від 13.01.2014 № 110010000/2014/000136 (митні оформлення за цим же контрактом). При цьому, митницею враховано хімічний склад, марку, виробника, сферу застосування, час ввезення, розмір партії товару.
Після випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивач листом від 17.04.2014 № 062Д/462 надав до митниці додаткові документи: висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 13.03.2014 № ГО -1018 та копію декларації країни експорту (Китай) від 29.01.2014 № 060920140091450742. За результатом розгляду зазначених документів митницею листом від 25.04.2014 № 2665/04-50-66 надано відповідь про те, що додатково надані документи не підтверджують заявлену митну вартість, а саме: копія декларації країни експорту містить відомості про поставку товару на умовах FOB (застосовуються тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом), проте відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 06.02.2013 № 13-0361-12 поставку здійснено на умовах DAP м. Дніпродзержинськ (залізничне перевезення); у висновку експерта ТПП не враховано наявність посередників у торговельній операції та транспортну складову вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних рішень, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 13.03.2012).
Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 N 362 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Запропонувавши позивачу надати додаткові документи, митниця сприяла обґрунтувати митну вартість та визначитися щодо застосування методів визначення такої вартості.
В свою чергу, при здійсненні контролю митної вартості, посадова особа митниці ознайомлює декларанта з наявною у неї інформацією щодо рівня цін на аналогічний товар.
Позивач був обізнаний про заниження ним митної вартості імпортованого товару, проте жодного документу для можливості застосування передбачених Митним кодексом України методів визначення митної вартості не надав.
За викладених обставин, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не містять необхідної інформації про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем на підтвердження транспортної складової, яка є складовою частиною митної вартості товару відповідно до пп. 5 п. 10 ст. 58 МКУ не надано жодного документу. Наявність інших численних розбіжностей унеможливила обчислення заявленої митної вартості. Додаткових документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості позивачем не надано.
Отже, позивачем не доведено, що документи, подані ним для митного оформлення товару містили відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За таких обставин, апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, то постанову суду першої інстанції у дані справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі № 804/7801/14 -залишити без задоволення,
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року у справі № 804/7801/14- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай