"10" квітня 2015 р. справа № 0814/2а-7220/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя
на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2011 року у справі №0814/2а-7220/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя
про зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни ".
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність відповідача протиправною; зобов'язано відповідача провести нарахувати та виплатити позивачу відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»недоотриманні суми пенсії, розрахованої відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 05.10.2010 року до часу винесення постанови, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з постановою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким позивачу в позові відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у період задоволених позовних вимог, призупинено не було, а відтак відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст..6 названого Закону.
Проте, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя будь-яких дій з цього приводу не здійснювало.
Таким чином, з урахуванням строку звернення до суду з позовом, який визначено ст.. 99 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 05.10.2010 року до часу винесення постанови.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 29 квітня 2011 року у справі №0814/2а-7220/11 -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.1832 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська