11 березня 2015 рокусправа № 2а-0870/8581/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня року у справі № 2а-0870/8581/11 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор-Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Публічне акціонерне товариство «Мотор-Січ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, від 12 травня 2011 року: № 0001000802, яким завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 4863273, 00 грн. та штрафу - 1,00 грн.; №0001010802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8406924,00 грн. за період з 20 вересня 2007 року по 20 жовтня 2010 року. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачем надано всі первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з його контрагентами. Так, операції з безпосередніми постачальниками здійснювалися на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товару, сплату на користь зазначеного підприємства коштів (з урахуванням податку), та отриманих податкових накладних.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що при формуванні позивачем податкового кредиту враховано ПДВ у розмірі, який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України запасних частин (деталей та вузлів), які знято (дефектовано) в процесі ремонту з газотурбінної установки, авіадвигунів ТВЗ-117ВМ. Ввезення запасних частин та обладнання здійснено згідно з ВМД №59, 75, 168, 204, за якими сума ПДВ, сплачена митним органам, складає 137871,32 гривень. Проте, враховуючи, що право на податковий кредит підприємство отримує при придбанні товарів або послуг, а запасні частини та вузли, ввезені позивачем, не є придатними для їх подальшого використання за призначенням, оскільки фактично є металобрухтом, то ПАТ «Мотор Січ» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 137871,32 гривень. Також, позивачем віднесено до податкового кредиту, від'ємного значення та бюджетного відшкодування січня 2011 року 4725402 гривень, нарахованих за результатами відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів, робіт та послуг, зокрема, віднесено до податкового кредиту 60439,50 гривень за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-Буд» у зв'язку з придбанням будівельних, монтажних робіт. Вартість робіт по договору складає 252559 гривень, тобто, на 110078 гривень менше, ніж нараховано за результатами відносин з ТОВ «БК «Регіон-Буд» у січні 2011 року. Проте, за результатами дослідження реальності відображених позивачем господарських операцій з ТОВ «БК «Регіон Буд» ДПІ у м. Сімферополі проведено перевірку останнього з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року і січень 2011 року (акт № 3382/23-4/37081846 від 28.03.2011), та встановлено, що ТОВ «БК «Регіон Буд» зазначені ремонтні роботи не виконувались власними силами, а придбавались у ТОВ «Комплектторг». Чисельність працюючих на ТОВ «Комплектторг» за перевіряємий період - 1 особа; основні засоби відсутні; підприємство відсутнє за місцезнаходженням; складські приміщення, виробничі запаси та транспортні засоби відсутні; необхідні для виконання підрядних робіт ресурси у підрядника ТОВ «Комплектторг» відсутні. Серед іншого, до перевірки ПАТ «Мотор Січ» не надав товарно-транспортних накладних або подорожніх листів на перевезення товару, отриманого від товариств «Мультіфлекс», «Річбуд», «Європромпідшипник», «Торговий дім «Інвестресурс», «ТПП «Спектр», які б свідчили про фактичне переміщення товару, відтак, податковий орган дійшов висновку про відсутність права у позивача на податковий кредит і бюджетне відшкодування.
У судовому засіданні сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, підтримали в повному обсязі.
Колегія суддів, здійснивши перевірку підстав для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Мотор Січ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2011 року, за результатами якої складено акт № 58/08-02/14307794 від 19.04.2011. З даних висновків акту вбачається неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування на розрахункових рахунках платника у банку за січень 2011 року, що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок; порушення пп.пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого Наказом ДПА України №1002 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за №1402/18697, п. 4.1 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України №41 від 25.01.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935 (далі - Порядок №41), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на загальну суму 4 863 273 гривень; порушення абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.7 п. 4.6 ст. 4 Порядку №41, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму в розмірі 8 406 924 гривень (р.26) у зв'язку з не відображенням результатів попередніх перевірок, в т.ч. по періодах: вересень 2010 року - 6221007 гривень, жовтень 2010 року - 2185917 гривень, по якій було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою В4 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість. 12.05.2011 року на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001000802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за січень 2011 року на 4863573 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні та № 0001010802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2007 року - лютий 2008 року, квітень - липень 2008 року, вересень 2008 року, грудень 2008 року - серпень 2009 року, жовтень - грудень 2009 року, березень 2010 року, вересень 2010 року - на 8406924 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що ВАТ «Мотор Січ» проведено фінансові операції, що спрямовані лише на надання податкової вигоди підприємствам-вигодонабувачам при операціях через ланцюг підприємств-«транзитерів», в т.ч. з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, оскільки у підприємств-постачальник ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Річбуд», ТОВ «Компані Газресурссервіс», ПВКП «Європромпідшипник», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд», ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр», ПП «Соутех», ПП «Віза-сервіс», ТОВ «Фірма «СД» ЛТД, ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «Промзапал», ПП «Техакумсервіс», ТОВ «Інтерн-Юг» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Також посилається на відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відповідно, фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від зазначених підприємств до контрагентів не підтверджено.
Проте колегія суддів вважає такі доводи апелянта неспроможними з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та вказаними підприємствами було укладено договори: з ТОВ «Будівельна компанія «Регіон-буд» № 8/1/10-01, №8/2/10-02 від 10.01.2011; з ТОВ «Співдружність Буд» - договір підряду на будівельні роботи №124 (УСиСР) від 23.07.2008, №3 , №4 (УСиСР) від 04.01.2010, №205 (УСиСР) від 19.11.2010, №208 (УСиСР) від 01.12.2010; з ТОВ «Річбуд» - договір на поставку продукції (товару) №2000/10-Д(УЗ) від 23.02.2010; з ПВКП «Європромпідшипник» - договір на поставку продукції (товару) №К0188/04Д від 11.12.2003; з ТОВ «Торговий дім Інвестресурс» - договір на поставку продукції (товару) №1059/10-Д(УЗ) від 21.01.2010; з ТОВ «Промзапал» - договір на поставку продукції (товару) №140/0347/08-Д(УЗ8487) від 23.11.2007; з ТОВ «Інтерн-Юг» - договір на поставку продукції (товару) №0371/09-Д/УЗ від 17.12.2008; з ПП «Віза-сервіс» - договір на поставку продукції (товару) №4913/08-Д(УЗ) від 07.08.2008; з ТОВ «Юкун» - договір на поставку продукції (товару) №К0879/04-Д від 16.04.2004, договір підряду №94 (УСиСР) від 26.02.2010; з ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Спектр» - договір на поставку товару №9313/10-Д(УСиСР) від 10.12.2010; з ПП «Соутех» №10-01-2009 від 05.01.2009; з ТОВ «Фірма «СД» ЛТД - договір на поставку продукції (товару) №0602/11-Д(УЗ) від 10.12.2010; з ТОВ «Мультіфлекс» - договір на поставку товару №08/04-2010 (УЗ) від 08.04.2010, №0662/11-Д9УЗ) від 15.12.2010; з ТОВ «Компані Газресурссервіс» - договір підряду №01/12-10 від 01.12.2010 (а.с. 16-103 т.1). На підтвердження виконання даних договорів були оформлені податкові накладні (а.с. 177-276 т.1, а.с. 1-251 т. 2).
Таким чином, операції між позивачем та вказаними підприємствами були оформлені належним чином, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печатками підприємств, що відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.
Відповідно до абз . 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), «для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».
Згідно з п. 198.1, абз. 1 п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».
Щодо доводів апелянта про завищення позивачем сум податкового кредиту. колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав товар за вантажно-митними деклараціями №№ 112000011/2011/000059, 112000011/2011/000075, 112000011/2011/000168, 112000011/2011/000204, який було поставлено на підставі контракту, укладеного між позивачем та ЗАТ «Енерго Сервіс», №1323/658-Е09-303-RU643 (ВТД) від 01.01.2010; контракту, укладеного між позивачем та ВАТ «Улан-Уденський авіаційний завод», №1323/658-Е09-030-RU643 (ВТД) від 27.01.2009; договору, укладеного між позивачем та компанією «Motor Sich Middle East FZE», №6565/09-К(ЄРО) від 16.11.2009, додатку №22 до контракту №МЕ/003/2006 від 11.02.2010 та інших документів (а.с. 135-176 т.1).
Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Згідно з ч.1 ст. 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
В зазначених ВМД вказано тип угоди - 84 - «інше», який означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або з заміною одних матеріальних цінностей на інші, що і було зроблено позивачем (заміна під час ремонту пошкоджених деталей) на підставі рекламаційних актів.
Таким чином, оформлення зазначених ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією позивачем свої господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента. Відповідно, позивачем виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку: належним чином оформлені ВМД.
Отже, під час проведення зазначених господарських операцій здійснювалось придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності Цивільний кодекс України використовує термін «придбання» (глава 24). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим, ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення повинен включатись до складу податкового кредиту. Окрім того, діючий на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення права на податковий кредит з фактом надмірної сплати ПДВ у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.
Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, «у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду».
Відтак, підприємством дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту. З огляду на наявність в Податковому кодексі України вищенаведених спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитненні зазначених товарів, є неправомірними.
Щодо доводів апелянта про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування за періоди, що розглядаються у даній адміністративній справі вже були предметом розгляду іншої адміністративної справи. Зокрема, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі № 2а-0870/5395/11, залишеною без змін ухвалою суду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014, було задоволено позов ПАТ «Мотор Січ» та визнано протиправними й скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року №0000860802, №0000870802, прийняті на підставі вказаного акту перевірки. Таким чином, оскільки оскаржувані рішення від 12.05.2011 №№0001000802, 0001010802 прийняті на підставі неузгоджених зобов'язань за попередні періоди, нарахованих іншими податковими повідомленнями-рішеннями, крім того, вищезазначеним рішенням суду підтверджено протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування за попередні періоди, тому прийняття оскаржуваних у даній справі рішень є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, в діях позивача порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання товарів, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ, не вбачається, а відтак висновки суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі № 2а-0870/8581/11 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай