08 квітня 2015 року м. Київ К/800/26982/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013
у справі № 1170/2а-130/12
за позовом комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - Підприємство)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011 № 1001402310, згідно з яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 318 933 грн. за основним платежем та на 79733 грн. за штрафними санкціями.
У прийнятті цих судових актів суди виходили з того, що положення пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування бази оподаткування ПДВ за касовим методом не поширюється на порядок визначення податкового кредиту.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що здійснене судами тлумачення пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтується на змісті цієї норми, наслідком чого стало прийняття судами неправильних по суті спору рішень.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Інспекцією було проведено виїзну планову перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011, оформлену актом від 28.12.2011 № 719/23-10/00185330.
У цьому акті викладено висновок податкового органу про те, що позивач, застосовуючи касовий метод формування податкових зобов'язань за операціями з поставки теплової енергії відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», водночас відображав у податковому обліку податковий кредит за операціями з придбання товарів, робіт та послуг за правилом «першої події»; на думку Інспекції, наведене призвело до завищення позивачем у 4 кварталі 2010 року податкового кредиту з ПДВ на 318 933 грн., що стало підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Правова позиція податкового органу мотивована тим, що у разі здійснення платником податків операцій, перелічених у пункті 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», то за касовим способом таким платником визначаються і податкові зобов'язання, і податковий кредит за операціями з поставки товарів (послуг) у межах здійснення таких операцій
Втім суди цілком об'єктивно відхилили зазначені доводи податкової інспекції як такі, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Так, пунктом 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.
Наведена норма Закону встановлює правила визначення бази оподаткування за касовим способом для операцій з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки теплової енергії вказаними у ній суб'єктами, і не встановлює спеціальні правила щодо дати виникнення права на податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), які входять у вищезазначений перелік, та інших товарів (послуг).
Тому формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (послуг) вказаними суб'єктами здійснюється за загальними правилами, у тому числі й відносно дати виникнення права на податковий кредит, що наведені у пункті 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за «першою подією».
Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції відповідача по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.
Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 у справі № 1170/2а-130/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько