"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/16475/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у підвищенні розміру пенсії як дитині війни, зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_2 недоотриману щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, починаючи з 01.01.2006.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, позовні вимоги в частині вимог за період з 01.01.2006 по 19.03.2011 залишено без розгляду.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області в частині вимог за період з 01.01.2006 по 19.03.2011, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутності поважних підстав для поновлення такого строку.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаною позицією судів першої та апеляційної інстанцій та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з даним позовом позивач звернулась 20.09.2011, при цьому, просила суд здійснити виплату не донарахованої їй соціальної допомоги, починаючи з 01.01.2006.
Як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач посилається на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, та на той факт, що знаючи про наявність у неї права на отримання соціальної допомоги, позивач не могла знати, що таке право порушується.
Колегія суддів вказує на помилковість посилання заявника касаційної скарги в обґрунтування позиції щодо дотримання строків звернення до суду на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення та перерахунку пенсій.
Посилання на заявника на той факт, що вона не могла знати про порушення свого права також не заслуговує на увагу, оскільки пенсію позивач отримує щомісячно, а відтак, про її менший, аніж передбачено законодавством розмір, мала змогу дізнатись раніше.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо пропущення позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.01.2006 по 19.03.2011.
Поважності причин пропуску такого строку судами попередніх інстанцій не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За вказаних обставин, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позовної заяви в частині позовних вимог за період з 01.01.2006 по 19.03.2011 без розгляду.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: