08.04.2015р. м. Київ К/800/18141/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,
представника позивача Грабчака В.М.,
представника відповідача Безручко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року
у справі № 826/17932/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф Медіа Груп» (далі - позивач, ТОВ «Тріумф Медіа Груп»)
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Тріумф Медіа Груп» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2013 року № 0002652230 та № 0002642230.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 10.07.2013 року № 301/22-30/34430721, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 289 411,00 гривень; пп. 1.20.2 п. 1.20, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.103, пп. 14.1 159 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 808 781,00 гривня.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2013 року: № 0002642230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 289 411,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 72 358,00 гривень; № 0002652230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 808 781,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 93 772,00 гривні.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.
Положеннями п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 199.1 ст. 199 ПК України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з: ТОВ «Р.А.М.» за договором про надання послуг від 01.10.2007 року № 10/07-01; ТОВ «ПРЕССКОМ» за договором про надання послуг від 15.06.2009 року № 06/2009-4; ТОВ «МЕГА БОАРД» за договором про надання послуг від 01.01.2011 року № 05/01-2011; ТОВ «ПРОМО ЮА» за договором про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 26.01.2011 року № 69, а також договором про надання послуг налаштування Google Analytics від 20.02.2011 року № Б665; ФОП ОСОБА_7 за договорами про надання послуг інформатизації від 01.01.2011 року № 010111/3 та № 010111/4; ПП «КолВес» за договором на виготовлення поліграфічної продукції від 16.03.2011 року № 1/Тріумф; ТОВ «Ай Плейс» за договором про надання рекламних та інших послуг від 18.05.2011 року № 18.05.11-1; ФОП ОСОБА_8 за договором про надання послуг з інформатизації від 06.06.2011 року; ФОП ОСОБА_9 з придбання рекламних, інформаційних матеріалів та СПД ОСОБА_10 з виконання робіт, надання послуг, вчинених без підписання договорів, що відповідає вимогам ст. ст. 203, 205, 207 Цивільного кодексу України.
На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаними правочинами позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів та додатків до них, податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт та наданих послуг, актів прийому-передачі матеріалів, інформації та послуг, актів здачі-прийняття робіт, звітів про розміщення рекламних матеріалів, актів надання послуг, актів здачі-прийняття робіт (надання) послуг, платіжних доручень та довідок про розрахунки з контрагентами.
Так, при дослідженні зазначених документів судом апеляційної інстанції встановлено, що такі містять всі необхідні реквізити, відображають зміст та обсяги даних операцій, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, тобто є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначених договорів та реальне здійснення спірних господарських операцій з вищевказаними контрагентами.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що господарська діяльність позивача пов'язана із демонстрацією кінофільмів у п'яти містах України та передбачає щотижневі прем'єри кінофільмів, а також роботу декількох кінозалів у кожному кінотеатрі, зокрема, у м. Одеса - 9, м. Львів - 7, м. Харків - 7, м. Ялта - 3, м. Суми - 5, що потребує постійних рекламних та промо заходів, розміщення інформації в мережі інтернет, роботи з клієнтами, організації систем лояльності, а тому отримання спірних послуг фактично спрямовано на забезпечення ефективного збуту продукції позивача - прокату кінофільмів шляхом їх популяризації серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.
Крім того, як свідчать матеріали справи, керівниками підприємств-контрагентів та фізичними-особами підприємцями, викликаних у ході судового розгляду для надання особистих пояснень, підтверджено реальність здійснення між ними та позивачем спірних господарських операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкових зобов'язань, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання податкового органу, підтримані судом першої інстанції, на ненадання в підтвердження господарських операцій з ТОВ «Ай Плейс», зокрема, роздруківки з інтернету щодо розміщення реклами на веб-сайтах, звітів моніторингу, дослідження суспільної думки, оскільки предметом договору про надання послуг № 18.05.11-1 є широкий спектр послуг (розміщення реклами на сайтах, у тому числі послуг з моніторингу та виявлення суспільної думки тощо), оскільки при дослідженні судом апеляційної інстанції актів наданих послуг за вказаним правочином встановлено, що позивачу в рамках даного договору надавалися лише послуги із створення, супроводу та наповнення інтернет сторінок, а тому звіти із моніторингу та дослідження суспільної думки сторонами договору не виконувалися та відповідними документами не оформлялися.
При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що не заслуговують уваги посилання відповідача на те, що видаткові накладні не містять додатків, які є обов'язковими для підтвердження реальності господарської операції, оскільки вищезазначеними нормами не передбачено обов'язковість додатків до видаткових накладних та не визначено порушенням законодавства їх відсутність.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення скасуванню.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 826/17932/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: (підпис) М.І. Костенко
(підпис) І.В. Приходько