30 березня 2015 року м. Київ К/800/6390/14
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного підприємства «Сиріус»
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року
у справі № 815/3802/13-а
за позовом Приватного підприємства «Сиріус»
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
про скасування наказу та встановлення відсутності компетенції,
встановив:
Приватне підприємство «Сиріус» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування наказу та встановлення відсутності компетенції.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року у справі № 815/3802/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 12.07.2011 року № 1509 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Сиріус» щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Аваронс» за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2011 року № 184/23-1/31691722, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 10 679, 00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 10 117, 00 грн.
Не погоджуючись з діями податкового органу щодо прийняття наказу про проведення перевірки та складанню акта перевірки, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що податковий орган діяв в межах повноважень, передбачених законодавством.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка згідно із п 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Положеннями п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено запит щодо надання до перевірки оригінальні та завірені копії документів, підтверджуючі придбання товару (робіт, послуг) у березні 2011 року від ТОВ «ТД «Аваронс» та документи, підтверджуючі реалізацію продукції (робіт, послуг), отриманої від ТОВ «ТД «Аваронс».
Оскільки документи надані позивачем не в повному обсязі, відповідачем прийнято наказ від 12.07.2011 року № 1509 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».
Повідомлення та копію наказу вручено головному бухгалтеру Приватного підприємства «Сиріус».
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо правомірності наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сиріус».
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Аналізуючи ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є підстави вважати, що предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
В свою чергу, висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Натомість висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сиріус» відхилити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 815/3802/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук