01.04.2015р. м. Київ К/9991/23996/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 по справі №2270/13549/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000452301.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Славутська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області 30.03.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.04.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог Славутська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункт 198.6 статті 198, пункти 201.4 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» з питань дотримання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2011 року в розмірі 804237,00грн.
Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 804236,60грн. за податковою накладною від 21.04.2011 №4010825, оскільки зазначена податкова накладна була зареєстровано Єдиному реєстрі податкових накладних 26.04.2011, а до декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» не додано заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних).
За результатами перевірки Славутською об'єднаною державною податковою інспекцією Хмельницької області складено акт від 24.06.2011 №421/23/35891363 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0000452301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Славутський покрівельний завод» визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 804237,00грн. та застосовано штрафну санкцію - 1,00грн.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкова накладна від 21.04.2011 №4010825 на суму 4825420,00грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 804236,67грн., контрагентом позивача - Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна» зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.04.2011.
При цьому, положеннями Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не було встановлено обов'язку продавця реєструвати податкову накладну в день її складення, як і не встановлено обмеження щодо строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових, натомість на час подання позивачем податкової декларації за квітень 2011 року податкова накладна від 21.04.2011 №4010825 вже була належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що складення Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл Україна» податкової накладної за другою подією, тобто за датою відвантаження товарів не може вважатися порушенням порядку заповнення податкової накладної.
Таким чином, висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 року сум ПДВ за податковою накладною від 21.04.2011 №4010825 є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 по справі №2270/13549/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв