"19" березня 2015 р. м. Київ К/9991/78148/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року
у справі № 2-а-1976/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків»
до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіас-Харків» (далі - ТОВ «Авіас-Харків»; позивач) до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 05 лютого 2009 року, № 0000012340/0 від 05 лютого 2009 року, № 0000022340/1 від 19 березня 2009 року, № 0000012340/1 від 19 березня 2009 року, № 0000022340/2 від 07 травня 2009 року, № 0000012340/2 від 07 травня 2009 року, № 0000022340/3 від 14 липня 2009 року, № 0000012340/3 від 14 липня 2009 року.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Авіас-Харків» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012340/0 від 05 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 412 121,00 грн. (18 022 751,00 грн. - основний платіж, 17 389 370,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 05 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 627 301,00 грн. (14 418 201,00 грн. - основний платіж, 7 209 100,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
За наслідками адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000012340/1 від 19 березня 2009 року, № 0000022340/1 від 19 березня 2009 року, № 0000012340/2 від 07 травня 2009 року, № 0000022340/2 від 07 травня 2009 року, № 0000012340/3 від 14 липня 2009 року, № 0000022340/3 від 14 липня 2009 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Авіас-Харків» пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні нафтопродуктів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбоу ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Метрідат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубітекс» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.
Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на: відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності; неможливість підтвердження руху нафтопродуктів по ланцюгам постачання у зв'язку з придбанням ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат» та ТОВ «Рубітекс» товару у фіктивних підприємств; ненадання ТОВ «Авіас-Харків» на перевірку належним чином оформленої транспортної документації, яка б достеменно засвідчувала товарний характер здійснених операцій.
Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з підтвердження проведених поставок належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, а також дотримання позивачем порядку приймання нафтопродуктів від контрагентів, встановленого Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.
Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався), як використовувався далі.
Зокрема, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять відомостей щодо факту перевезення Відкритим акціонерним товариством «Дніпронафтопродукт» (особою, якій відповідно до договору від 26 січня 2006 року товар передано на зберігання) нафтопродуктів, придбаних ТОВ «Авіас-Харків» саме в ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат» та ТОВ «Рубітекс», суду слід достеменно з'ясувати, яким чином ці товарно-матеріальні цінності транспортувались.
Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.
Також, у даному випадку, враховуючи доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, варто дослідити наявність у ТОВ «Рейнбоу ЛТД», ТОВ «Метрідат» та ТОВ «Рубітекс» платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо).
При цьому слід мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що нафтопродукти справді придбавались позивачем, але не тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право товариства на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.
З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.