10 квітня 2015 р.Справа №171вр-15/2/0470/12811/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Верба І.О.
при секретарі судового засідання Чмоні А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську заяву про виправлення помилки у виконавчому листі №2а/0470/12811/12 від 26 березня 2015 року, виданого у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою по справі №2а/0470/12811/12, у якій просить:
- виправити допущену Дніпропетровським окружним адміністративним судом помилку при оформленні виконавчого листа №2а/0470/12811/12 від 26 березня 2015 року;
- доповнити виконавчий лист №2а/0470/12811/12 від 26 березня 2015 року резолютивною частиною постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року по справі №2а/0470/12811/12, що набрала законної сили та залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року по адміністративній справі №2а/0470/12811/12.
У зв'язку із закінченням повноважень головуючого у справі №2а/0470/12811/12 судді ОСОБА_2, за наслідками автоматичного перерозподілу заява ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому листі №2а/0470/12811/12 від 26 березня 2015 року передана на розгляд судді Верба І.О.
Ухвалою суду від 1 квітня 2015 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому листі у судовому засіданні.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що він тричі звертався до суду із заявами про видачу виконавчого листа по справі з метою примусового виконання судового рішення органами державної виконавчої служби, та отримав такий виконавчий лист 26 березня 2015 року. Однак, виконавчий лист виготовлений із допущенням помилок, а саме без урахування резолютивної частини постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 24 жовтня 2013 року.
Позивач до суду не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений телефонограмою 1 квітня 2015 року.
З урахуванням скорочених строків розгляду заяв про виправлення помилки у виконавчому листі, повідомлення позивача та відповідача про судове засідання здійснено телефонограмою у відповідності до частини третьої статті 33 Кодексу адміністративного кодексу України, згідно якої судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Відповідач до суду не прибув. Неприбуття у судове засідання стягувача і боржника, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Відмовляючи у задоволенні поданої позивачем заяви про виправлення помилки у виконавчому листі суд виходить із наступного.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року по справі №2а/0470/12811/12 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, визнання бездіяльності протиправною відмовлено.
24 жовтня 2013 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено рішення, згідно резолютивної частини якого постановлено (з урахуванням ухвали від 29 жовтня 2013 року):
- апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково;
- постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року в адміністративній справі №2а/0470/12811/12 скасувати;
- позов ОСОБА_1 задовольнити частково;
- наказ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №142ос від 26.09.2012 в частині календарного обчислення ОСОБА_1 вислуги та в частині дати звільнення визнати протиправним;
- зобов'язати Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ змінити в наказі №142ос від 26.09.2012 дату звільнення ОСОБА_1 з «26 вересня 2012 року» на «29 вересня 2012 року», а також змінити формулювання наказу №142ос від 26.09.2012 в частині визначення вислуги ОСОБА_1, зазначивши: «Вислуга на 29 вересня 2012 року в календарному обчисленні складає 19 років 11 місяців 27 днів»;
- зобов'язати Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 належну до виплат суму грошового забезпечення за період з 26 вересня 2012 року по 29 вересня 2012 року;
- у задоволені позову в іншій частині відмовити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року в частині: визнання протиправним наказу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 26 вересня 2012 року №142ос щодо календарного обчислення ОСОБА_1 вислуги років станом на 29 вересня 2012 року; зобов'язання Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ змінити формулювання наказу №142 ос від 26 вересня 2012 року про визначення вислуги ОСОБА_1 станом на 29 вересня 2012 року в календарному обчисленні 19 років 11 місяців 25 днів з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишити без змін.
16 вересня 2014 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено рішення, згідно резолютивної частини якого постановлено:
- апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково;
- постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року в частині незадоволених позовних вимог щодо вислуги років скасувати та прийняти нову постанову;
- позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування стажу до вислуги років задовольнити частково;
- зобов'язати Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ зарахувати до вислуги років час навчання ОСОБА_1 у Дніпропетровському механіко-металургійному технікумі з 26 червня 1991 року по 30 червня 1991 року;
- в іншій частині провадження по справі закрити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року залишено без змін.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що згідно положень частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Частиною першою статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. В такому випадку суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа.
Таким чином, по справі №2а/0470/18211/12 судом апеляційної інстанції винесено два остаточні рішення по суті спору, а саме: постанови від 24 жовтня 2013 року та від 16 вересня 2014 року, які набрали законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29 жовтня 2013 року та 26 березня 2015 року за його заявами по кожній із вказаних постанов Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно видані виконавчі листи по справі №2а/0470/12811/12:
- Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 29 жовтня 2013 року на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року;
- Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26 березня 2015 року на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що при оформленні та видачі виконавчого листа від 26 березня 2015 року помилок не допущено, оскільки виконавчий лист від 26 березня 2015 року виданий на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, та в ньому викладена резолютивна частина саме вказаного судового рішення.
Тоді як постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року є іншим судовим рішенням, за яким також виданий виконавчий лист 29 жовтня 2013 року.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на положення частин другої та четвертої статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки виконавчий лист від 29 жовтня 2013 року, виданий Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом до перегляду судового рішення касаційною інстанцією, ухвалою якої таке судове рішення було частково скасоване.
Так, згідно вказаної норми суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд не знайшов обґрунтованих підстав для задоволення заяви стягувача про виправлення помилок у виконавчому листі за їх відсутності.
Керуючись статтями 160, 165, 258, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому листі №2а/0470/12811/12 від 26 березня 2015 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Верба