м. Вінниця
27 березня 2015 р. Справа № 802/4263/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука К.О.,
за участі секретаря судового засідання Кулика В.В.,
представників позивача Гнатюка М.А., Кузьмінця В.М.,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до: Липовецької центральної районної лікарні
про: визнання протиправними дій та стягнення коштів,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась виконавча дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд) до Липовецької центральної районної лікарні про визнання протиправними дій та стягнення коштів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в ході перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності в комунальному закладі "Липовецька центральна районна лікарня" виявлено порушення вимог законодавства в частині видачі та оформлення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.
На підставі виявлених порушень позивачем складено довідку, у якій йдеться про виявлені порушення.
В зв'язку із відшкодуванням Фондом цих коштів за листками непрацездатності позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 2304 гривні 28 копійок.
10 березня 2015 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо проведення експертизи тимчасової непрацездатності та видачі окремих листків непрацездатності, а також стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 2304 гривні 28 копійок.
З урахуванням положень статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України вказану заяву прийнято судом до розгляду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві та уточненій заяві.
Натомість, представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю видачі та продовження тих листків непрацездатності, на які звертає увагу позивач.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.
У період з 10 по 11 липня 2014 року заступником начальника відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг ОСОБА_4 та головними спеціалістами відділу експертизи тимчасової непрацездатності та якості медичних послуг виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведено планову перевірку стану експертизи тимчасової непрацездатності, обґрунтованості видачі, продовження та правильності заповнення листків непрацездатності у комунальному закладі охорони здоров'я "Липовецька центральна районна лікарня".
В ході перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями Липовецької центральної районної лікарні виявлено порушення вимог законодавства в частині видачі та оформлення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.
На підставі виявлених порушень позивачем складено довідку, у якій йдеться про виявлені порушення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини врегульовувались вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", який на момент виникнення спірних правовідносин був чинним (надалі - Закон).
Згідно зі статтею 1 Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу), внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, смерті застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбаченим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону передбачено, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Разом з тим, відповідно до статті 28 Закону страховик (Фонд) має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, зобов'язаний стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому Законом порядку.
Крім цього, частиною 1 статті 34 Закону визначено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються, зокрема, такий вид матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) санаторно-курортного лікування.
Згідно з частиною 2 статті 35 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до частини 1 статті 51 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Із аналізу вказаних норм слідує, що право на одержання допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами виникає у робітників за наявності листка непрацездатності, оформленого у відповідності до вимог чинного законодавства.
Окрім цього суд зважає на таке.
Згідно з частиною 1 статті 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я, експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров'я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв'язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сім'ї, у період карантину, для протезування, санаторно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв'язку з хворобою на іншу роботу у встановленому порядку, а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або стійкої втрати працездатності.
Єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності, а також порядок оформлення і видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, регламентується Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності (надалі - Положення), затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року №189.
Підпунктами 2.1, 2.2 пунтку 2 цього Наказу зобов'язано керівників органів та закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності при визначенні тимчасової непрацездатності застосовувати Положення та забезпечувати неухильне його виконання.
Згідно з пунктом 3.2 Положення організація експертизи тимчасової непрацездатності - здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455 (надалі - Інструкція №455), та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №532/274/136-ос/1406 від 03 листопада 2004 року (надалі - Інструкція №532).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №455 тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно з пунктом 1.3.1 цієї ж Інструкції №455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
Згідно з пунктом 1.4.1 Інструкції №455 право видачі листків непрацездатності надається лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я.
У відповідності до пункту 1.6 Інструкції №455 видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред'явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 532 листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Пунктами 2 - 3 вищевказаної Інструкції визначено певний перелік вимог, які мають бути виконані при заповненні листка непрацездатності.
Зокрема, згідно з пунктом 3.1 Інструкції № 532 листок непрацездатності підкреслюється слово "первинний" або "продовження" із зазначенням номера та серії попереднього ЛН у разі його продовження. Чітко вказуються: назва і місцезнаходження закладу охорони здоров'я (повністю), що підтверджуються штампом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності"; дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою вказується рік), прізвище, ім'я, по батькові непрацездатного (повністю); число повних років (цифрами); стать підкреслюється; місце роботи: назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації (повністю).
Відповідно до пункту 3.12 Інструкції №532 листок непрацездатності у графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря.
Якщо листок непрацездатності продовжується в амбулаторних умовах, запис терміну лікування здійснюється відповідно до пункту 2.2 Інструкції 455.
Продовження ЛН здійснюється з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря, завідувача відділення або голови лікарсько-консультативної комісії, що засвідчується їх підписами.
У стаціонарному відділенні запис усього терміну лікування може бути вказаний в одному рядку з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря і завідувача відділення, що засвідчується їх підписами та печатками.
Відповідно до підпункту 1.7 Інструкції №455 видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності.
Згідно із підпунктом 2.2 Інструкції №455 при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК. В окремих випадках, коли захворювання вимагає тривалого лікування, наприклад у разі важких травм та туберкульозу періодичність оглядів ЛКК з продовженням листка непрацездатності може бути не рідше 1 разу на 20 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.
Відповідно до підпункту 5.2.8 Положення №189 завідувач профільного відділення контролює, зокрема:
- дотримання лікарями порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідно до діючих нормативно-правових актів з питань ЕТН;
- якість оформлення записів у медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого, а саме: повноту відображення скарг та відповідність їх визначеному діагнозу; якість зібраного страхового анамнезу хворого та анамнезу захворювання; відповідність записів об'єктивному стану хворого; достатнє обґрунтування діагнозу, який поставлено хворому; наявність плану обстеження та лікування хворого; наявність та правильність лікувальних та трудових рекомендацій; наявність записів про видачу листка непрацездатності, термін продовження (з якого числа до якого) та дати наступного відвідування лікаря, при закритті листка непрацездатності запис про його закриття із зазначенням дати, з якої необхідно стати до роботи; обґрунтування продовження листка непрацездатності в разі потреби продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування у медичній карті стаціонарного хворого та витягу з неї; своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання; правильність оформлення медичної облікової документації; якість надання медичної допомоги з унесенням до медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого записів щодо корекції діагнозу, плану обстеження, лікування, стану працездатності; якість ефективності диспансерного спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють; унесення відміток про порушення хворим лікувального режиму до листка непрацездатності (довідки) та медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; дату закриття листка непрацездатності при встановленні групи інвалідності та проведенні реабілітаційних заходів.
Згідно з підпунктами 5.4.6 Положення №189 заступник головного лікаря з ЕТН або відповідальна особа з ЕТН забезпечує постійний контроль і перевірку щодо дотримання лікарями закладу охорони здоров'я діючого законодавства, інших нормативно-правових документів з ЕТН: правильності і своєчасності встановленого діагнозу, проведеного обстеження, призначеного лікування, обґрунтованості видачі та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність.
У відповідності до положень пункту 8 Інструкції №455 контроль за виконанням Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.
Відповідальність за стан організації та якості експертизи тимчасової непрацездатності, зберігання та облік документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, несе керівник закладу охорони здоров'я.
За порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, лікарі несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Суд встановив, що в ході перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності лікарями Липовецької центральної районної лікарні виявлено порушення в частині продовження наступних листків непрацездатності: листок непрацездатності №014357, виданий застрахованій особі ОСОБА_8, який продовжений безпідставно; листок непрацездатності №490609, виданий без достатнього обгрунтування та продовжений застрахованій особі ОСОБА_9 без обгрунтування стану тимчасової непрацездатності; листок непрацездатності №014778, виданий без достатнього обгрунтування та продовжений ОСОБА_10 без обгрунтування стану тимчасової непрацездатності; листок непрацездатності №490700, виданий ОСОБА_11, який продовжений безпідставно без обгрунтування тимчасової непрацездатності; листок непрацездатності №014909, виданий застрахованій особі ОСОБА_12, який продовжений безпідставно без обгрунтування тимчасової непрацездатності.
В ході судового розгляду суд встановив, що з метою відшкодування коштів Фондом відповідачу направлялись листи.
Відповідач своїм листом №593 від 08 серпня 2014 року повідомив, що на виробничій нараді опрацьовувались докумети, акцентовувалась увага лікарів на виявлені в ході перевірки недоліки.
Відтак, з аналізу обставин, що викладені у листі, видно, що відповідач визнав наявність порушень, виявлених під час перевірки Фондом.
Окрім цього суд встановив, що деякі лікарі особисто відшкодували частину коштів, що свідчить про обґрунтованість виявлених Фондом порушень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача кошти в сумі 2304 гривні 28 копійок є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом із тим, вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача в частині проведення експертизи тимчасової непрацездатності та видачі окремих листків непрацездатності, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач як суб'єкт владних повноважень не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними. Разом із тим, в силу пункту 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з позовом у інших (крім тих, що визначені у частині 4 статті 50 КАС України) випадках, встановлених законом. Проте, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" в редакції, чинній на момент звернення до суду, передбачав можливість звернення Фонду до суду з позовом щодо стягнення надміру виплачених коштів з юридичних і фізичних осіб; однак, не передбачав можливості звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 2304 гривні 28 копійок.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Липовецької центральної районної лікарні на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти в сумі 2304 (дві тисячі триста чотири) гривні 28 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
Згідно з оригіналом
Суддя
Секретар