23.06.2014
Провадження № 2-а/331/95/14
№ 331/3691/14-а
23 червня 2014 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Мінасова В.В., при секретарі Нагорному Є.С., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що проходив служба в лавах збройних сил України з 01.09.1974 по 24.04.1987 років. 15.04.2003 року йому виповнилося 45 років. Вважає, що має право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції 04.07.2002 року. В 2014 році він звернувся до відповідачів з заявами про призначення пенсії, але йому в цьому було відмовлено. Тому просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області в частині не нарахування йому пенсії протиправними, зобов'язати його призначити та провести нарахування пенсії, починаючи з 11.01.2011 року, зобов'язати Запорізький ОВК надати ГУ ПФУ в Запорізькій області всі необхідні документи для призначення пенсії.
До суду надійшли письмові заперечення відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області, з яких вбачається, що позивач на день звільнення з ЗС України не досяг віку 45 років. На час його звільнення діяла редакція п.б ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої право на пенсію за вислугу років мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. З 31.07.2002 року по 29.04.2006 року діяла редакція ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка давала його право на отримання пенсії.. Тому позивач повинен був звернутися із заявою про призначення пенсії до уповноваженого структурного підрозділу Міністерства ЗС України. Проте, позивач в період з 15.04.2003 року по 29.04.2006 року з відповідною заявою не звернувся.
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст.. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заяви про призначення пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей подаються до районного (міського) органу Пенсійного фонду України за місцем проживання, а особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей - до органів пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Управління державної охорони, інших військових формувань, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України.
Пунктом 1 Постанови Пенсійного фонду України N 3-1 від 30.01.2007 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, зокрема, що заяви про призначення пенсії за вислугу років звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України.
Станом на час звільнення позивача зі служби, а саме на 1987 рік п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» № 51-IV від 04.07.2002 року, який набрав чинності з 31.07.2002 року п. б ч. 1 ст. 12 Закону викладено в новій редакції, яка передбачала, що право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» № 3591-IV від 04.04.2006 року, який набрав чинності з 29.04.2006 року п. б ч. 1 ст. 12 Закону викладено в новій редакції, а саме пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Також п. 3 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що пенсійне забезпечення зберігається лише за тими особами, пенсії яким уже призначені до набрання чинності цим Законом на умовах, передбачених п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 04.07.2002 року № 51-IV).
Отже, з 31.07.2002 по 29.04.2006 року діяла редакція ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка ставила три умови для призначення пенсії за вислугу років: досягнення 45 років, загальний трудовий стаж 25 років та вислуга років 12 років 6 місяців.
З матеріалів справи вбачається, що позивач досяг 45-річного віку 15.04.2003 року, тому за умови наявності в нього вислуги років 12 років та 6 місяців та загального трудового стажу 25 років починаючи з цього часу та до 29.04.2006 року він повинен був звернутися із заявою про призначення пенсії до уповноваженого структурного підрозділу МО України.
Причини не звернення до уповноваженого структурного підрозділу МО України у період з 15.04.2003 року по 29.04.2006 року з відповідною заявою не повідомив.
Тобто позивач звернувся за отримання пенсії коли вже діяла редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», яка не передбачала право позивача на призначення пенсії за вислугу років.
За таких обставин, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем йому не відшкодовуються.
На підставі викладеного, та керуючись Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 97, 183-2 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: В.В.Мінасов