Справа № 309/3958/14-к
Провадження № 1-кп/309/28/15
07 квітня 2015 року м. Хуст
Хустський районний суд
Закарпатської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
її представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 1 2014 070 000 000 756 відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, працюючого охоронцем в дошкільному навчальному закладі, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 22 липня 2014 року, близько 09 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фіат», д/н НОМЕР_1 , рухаючись дорогою з одностороннім рухом по вул. Корятовича у напрямку вулиці К. Січі в місті Хуст, зупинився, після чого не маючи крайньої необхідності розпочав рух заднім ходом по вулиці Корятовича в напрямку вулиці Духновича в місті Хуст та не дотримавшись вимог правил дорожнього руху України, грубо порушив вимоги п. п. 1.5, 10.1, 10.9 та 10.10 ПДР України і біля приміщення будинку № 5 по вул. Корятовича в місті Хуст допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 21 год. 30 хв. перебуваючи на стаціонарному лікуванні в Хустській районній лікарні.
За вказане кримінальне правопорушення кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі та щиро розкаявся і показав, що він дійсно під час керування транспортним засобом порушив ПДР України, в результаті чого допустив наїзд на пішохода, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер. Не оспорює обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Суд вважає за необхідне дослідити матеріали цивільного позову з метою постановлення об'єктивного, справедливого та законного рішення по справі.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує обставини, які пом'якшують покарання: визнав вину та щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується по місцю проживання.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позицію потерпілої і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів із застосуванням ст. 75 КК України, так як виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання.
Потерпілою по справі заявлено цивільний позов, згідно якого вона просить суд стягнути з обвинуваченого на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 40000 грн. та 600000 грн. моральної.
Обвинувачений цивільний позов визнав частково. Пояснив суду, що згідний на відшкодування матеріальної шкоди в частині оплати за виготовлення та встановлення пам'ятника померлому та відшкодування моральної шкоди на загальну суму 100 000 грн.
Суд вважає, що цивільний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
До матеріалів справи позивачкою не додано належних та допустимих доказів (квитанції, накладні, розрахункові рахунки і т. д.), які б підтверджували заподіяння їй майнової шкоди саме у заявленому розмірі, а тому така не підлягає до задоволення з урахуванням вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
Суд звертає увагу на те, що відшкодуванню підлягає лише фактично завдана шкода та понесені витрати, при цьому такі мають бути доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами, тому відшкодування витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника може мати місце в майбутньому.
Станом на сьогоднішній день ОСОБА_9 жодних витрат, пов'язаних з виготовленням та встановленням пам'ятника померлому не понесла, що остання також визнала у судовому засіданні, а тому законних підстав для стягнення таких витрат з обвинуваченого у суду немає.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої (загибель близької людини), ступінь вини обвинуваченого (вчинив злочин з необережності, щиро розкаюється у вчиненому, не ухиляється від відповідальності та зобов'язань відшкодувати шкоду), а також вимоги розумності і справедливості та беручи до уваги щомісячний дохід обвинуваченого (близько 1500 грн.), приходить до висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 60000 грн.
Питання речових доказів по справі слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальних витрат по справі немає.
На підставі наведенного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд ,-
ОСОБА_4 визнати винним за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в 1 рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на обвинуваченого обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїзжати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Речовий доказ - автомобіль марки «Фіат добло», д. н. з. НОМЕР_1 - залишити у власності ОСОБА_10 ; ком пакт-диск з записом камер відео спостереження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_9 60000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
На вирок може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: підпис ОСОБА_1 .
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1 .