Справа № 240/166/15-к
Провадження № 1-кп/240/24/15 рік
09 квітня 2015 року Олександрівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т.Олександрівка кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Шостаківка Олександрівського району Донецької області, мешкає у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, розлученого, військовозабов'язанного, раніше засудженого: 05 червня 2014 року Олександрівським районним судом Донецької області по ст.164 ч.1 КК України до 100 годин громадських робіт; 18 листопада 2014 року тим же судом за ст.ст.15 ч.3, 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік - за ст.ст. 164 ч.2, 198 КК України
Обвинувачений ОСОБА_6 , якого було засуджено за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини повторно вчинив аналогічний злочин, а також вчинив заздалегідь не обіцяний збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом. Злочини вчинені за наступних обставин.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 09.12.2011 року зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти у розмірі ? частини від усіх видів його заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання дитини - доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 22.11.2011 року і до її повноліття. Однак, з червня 2012 року він злісно ухилявся від сплати аліментів, на облік в районний центр зайнятості не став, на роботу ніде не влаштувався, внаслідок чого вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 5 червня 2014 року його було засуджено за ч.1 ст.164 КК України до 100 годин громадських робіт. Після відбуття покарання ОСОБА_6 , будучи працездатним, заходів з працевлаштування не вживав, на обліку в центрі зайнятості не перебув, самі аліменти та попередню заборгованість по ним на утримання доньки не виплачував і ніякої допомоги своїй дружині ОСОБА_4 на утримання дитини не надавав, незважаючи на нагадування про це працівниками ДВС та попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності. Внаслідок дій ОСОБА_6 , спрямованих на ухилення від сплати аліментів, заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини за період з 01.04.2014 р. по 10.02.2015 року склала 5344,30 грн..
Він же, 02 лютого 2015 року, приблизно о 15 год.30 хвн., в с.м.т.Олександрівка під час усної бесіди зі своїм знайомим ОСОБА_8 дізнався, що той, того ж дня вчинив крадіжку чужого майна, а саме: металевої калітки, розміром 1,5 на 0,7 м та металевих воріт, розміром 1,5 на 1,5 м, які належали ОСОБА_9 .. Достовірно знаючи, що вказане майно отримане злочинним шляхом ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, погодився на пропозицію ОСОБА_10 та збув вказані металеві ворота та калітку ОСОБА_11 .. Виручені від продажі вкраденого майна кошти пропили.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю і показав, що дійсно, з червня 2012 року аліменти колишній дружині ОСОБА_12 на утримання їх доньки ОСОБА_13 не платить і взагалі ніякої допомоги на утримання дитини не надає через те, що йому самому не вистачає грошей. Після того, як його засудили за злісне ухилення від сплати аліментів, становище не змінилось. Заборгованість по аліментах він не погасив, аліменти не виплачує, ніде не працює , до центру зайнятості з приводу працевлаштування так і не звертався, коштами доньці не допомагає. Не заперечує також, що 2 лютого 2015 року, вдень, в см.т.Олександрівка зустрів свого знайомого ОСОБА_8 , який попросив його допомогти в збуті майна, а саме, металевих воріт і калітки, які він вкрав у ОСОБА_9 .. Він погодився і разом вони віднесли крадене майно ОСОБА_11 , гроші від його продажу пропили.
Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 його вину повністю підтверджено доказами по справі - показаннями потерпілих, свідка, іншими матеріалами справи.
Потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що ніяких коштів від свого колишнього чоловіка ОСОБА_4 на утримання їх спільної дитини - доньки ОСОБА_13 вона не отримує з 2012 року.
Потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що про крадіжку металевих воріт і хвіртки зі свого домоволодіння по АДРЕСА_2 дізнався тільки 3 лютого 2015 року. З цього приводу звернувся до міліції.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що 2 лютого 2015 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 за два рази принесли йому додому металеві ворота і хвіртку, за що він заплатив їм 300 грн.. Гроші він віддавав ОСОБА_10 особисто в руки.
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 03.03.2015 року ОСОБА_6 показав місце, де ОСОБА_10 сховав крадене майно і показав, де саме проживає чоловік, якому вони це майно разом і збули ( ас.ас.106 - 109 ).
Як вбачається з акта амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 81 ОСОБА_6 є психічно здоровою людиною, повною мірою усвідомлює свої дії і контролює їх, злочин здійснив у стані простого алкогольного сп'яніння ( ас.ас.102 - 105 ).
Суд вважає доказаною винність обвинуваченого за ч.2 ст.164 КК України, так як він, як особа, раніше засуджена за злісне ухилення від сплати встановлених судом коштів на утримання дитини, знову злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї дитини.
Правильно також кваліфіковані і дії обвинуваченого ОСОБА_14 за ст.198 КК України, так як він здійснив заздалегідь не обіцяний збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому суд вважає його щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому суд вважає рецидив злочину і те, що вчинений він у стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше засуджувався за вчинення злочину з корисних мотивів і вважає необхідним, таким чином, призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
Оскільки Скабьолка раніше засуджений за скоєння умисного злочину до позбавлення волі, був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком і в період іспитового строку вчинив новий умисний злочин, суд вважає необхідним на підставі ст. 71 КК України до призначеного за новим вироком покарання приєднати повністю покарання, призначене за вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 18 листопада 2014 року у виді 1 року позбавлення волі.
.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,-
ОСОБА_15 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі;
Його ж визнати винним за ст.198 КК України і призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.
В силу ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі, що в силу ст.72 КК України дорівнює 1 року позбавлення волі.
В силу ст. 71 КК України до знов призначеного покарання приєднати повністю не відбуте покарання, призначене за вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 18 листопада 2014 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на 2 ( два ) роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 09 квітня 2015 року.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_6 обрати утримання під вартою і до набрання вироком законної сили утримувати в Артемівському слідчому ізоляторі Донецької області.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області через Олександрівський районний суд протягом тридцяти діб: засудженим - з дня вручення копії вироку, іншими учасниками процесу - з дня проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1