Провадження № 22-ц/774/2678/15 Справа № 175/1710/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Петренко І.О.
Категорія 48
08 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна,-
Позивач звернувся до суду з позовом та просив з урахуванням уточнених позовних вимог ухвалити рішення, яким визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами об'єктом спільної сумісної власності подружжя; визнати холодильник, заводський номер 00627; холодильник комбі 171-190 см Samsung RL41SBSV; телевізор Samsung LE-32B350F1WXUA; меблі «Кухонний куточек»; меблі «куточок «Візит» об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та здійснити поділ майна, визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на: холодильник комбі 171-190 см Samsung RL41SBSV; телевізор Samsung LE-32B350F1WXUA, за ОСОБА_3 - холодильник, заводський номер 00627; меблі «Кухонний куточек»; меблі «куточок «Візит»; поділити житловий будинок, виділивши позивачеві в приватну власність 1/2 частину житлового будинку відповідно до варіанту №1 висновку судової експертизи; стягнути з відповідача на користь позивача 3140 грн. в якості грошової компенсації вартості його частки; визначити порядок користування земельною ділянкою згідно варіанту №1 висновку судової експертизи; судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ними було придбано майно, яке він вважає спільною сумісною власністю сторін, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 на відведеній земельній ділянці зі спорудами та будівлями, а також автомобіль «Шевроле-Лачеті», державний номер НОМЕР_1. Оскільки домовленостей про добровільний поділ набутого під час шлюбу майна між сторонами не досягнуто, позивач звернувся до суду з вимогою про його поділ у судовому порядку шляхом визнання за сторонами по 1/2 частині вищезазначеного майна.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано холодильник, заводський номер 00627; холодильник комбі 171-190 см Samsung RL41SBSV; телевізор Samsung LE-32B350F1WXUA; меблі «Кухонний куточек»; меблі «куточок «Візит» об'єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та здійснити поділ майна, визнавши за ОСОБА_2 право приватної власності на: холодильник комбі 171-190 см Samsung RL41SBSV; телевізор Samsung LE-32B350F1WXUA, за ОСОБА_3 - холодильник, заводський номер 00627; меблі «Кухонний куточек»; меблі «куточок «Візит». В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог рішення суду не оскаржується.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 жовтня 1989 року сторонами було укладено шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис № 72, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 1989 року (т. 1, а.с. 7).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано .
Згідно матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Підгородненської міської ради народних депутатів №215 від 23 жовтня 1996 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,14 га, яка розташована у АДРЕСА_1, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 05 грудня 1996 року ( т. 1 ар. сп. 56).
Згідно ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Відповідно до пункту 18-2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства про розгляді цивільних справ» з наступними змінами та доповненнями , ст. 81, 116 Земельного кодексу України земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю.
Оскільки право власності на земельну ділянку № 12 площею 0,14 га, яка розташована у АДРЕСА_1, виникло у ОСОБА_3 внаслідок приватизації 23 жовтня 1996 року, то таке майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У судовому засіданні будо встановлено, що на сьогоднішній день житловий будинок АДРЕСА_1 незавершений будівництвом. Будівництво було розпочато у 1990 року. Всі будівельні матеріали батько відповідача замовляв на своє ім'я, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідків.
Відповідно до ч.5 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою №461 від 13 квітня 2011 року датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦКУ до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Як вбачається із Інформаційної довідки №5318407, у Реєстрі прав власності щодо нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 відомості відсутні.
Отже, вищевказане домоволодіння належним чином у власність не оформлене та державної реєстрації права власності не здійснено, документи на ново побудований будинок, докази про додержання при цьому будівельних, архітектурних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, державних стандартів, введення його в експлуатацію у встановленому порядку, відповідні висновки та документи компетентних установ чи органів позивачем не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те , що будівництво спірного домоволодіння виконувалось під час спільного подружнього життя , на підставі рішення виконкому Підгороднянської міської ради народних депутатів № 341 від 26 грудня 1989 року ( т.1 ар. сп. 8) , а тому у суду були підстави для поділу його , оскільки згідно до висновків комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 30 вересня 2014 року за № 395/396,397,398-14 ступінь готовності житлового будинку складає 100% ( т. 1 ар. сп.215-263) , визнати обґрунтованими не можна. Так, сам апелянт не заперечував тієї обставини , що будівництво як житлового будинку , так і господарчих споруд виконувалось без дотримання розмірів зазначених у вищевказаному рішенні виконкому, проектної документації. При складанні технічного паспорту домоволодіння ( т.2 ар. сп.9-12) зазначено , що 19% його являється самовільним , а таким чином все домоволодіння являється самовільною забудовою , що не підлягає а ні розділу , а ні визнання права власності на частки його.
Окрім того , доводи апеляційної скарги про те , що суду слід було розділити домоволодіння у відповідності до запропонованого експертом варіанту № 1 визнати обґрунтованими також не можна , оскільки у випадках , коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку , він проводиться при наявності дозволу на це виконкому відповідної Ради , на що зазначено в ст. 152 ЖК України та п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства Ґ, що регулює право приватної власності на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року з наступними змінами та доповненнями.
Таким чином доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції процесуального та невірне застосування матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та не спростовують їх, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя - І.О. Петренко
Судді - С.П.Котушенко
· М.М. Романюк
·