Справа № 22-ц/793/751/15Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 24 Пироженко (С.А.) С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
03 квітня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоНерушак Л. В.
суддівЄльцова В. О. , Пальонного В. С.
при секретаріЖуравель Т.В., Восколович Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ , -
30 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ, посилаючись на те, що відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання населенню послуг з газопостачання між ВАТ «Черкасигаз» та споживачем ОСОБА_6 було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання № 60825019 від 27 липня 2006 року. Згідно умов договору споживачеві квартири, яка знаходиться по АДРЕСА_1, товариством «Черкасигаз» безперебійно надавалася послуга з постачання природного газу для використання його в побуті. Нарахування за природний газ відбувається з розрахунку кількості зареєстрованих осіб та встановлених норм споживання, а саме на чотири зареєстровані особи, вказує позивач.
Позивач зазначає у позові, що за умовами договору встановлений обов'язок відповідача ОСОБА_6своєчасно та в повному розмірі вносити плату за надані послуги відповідно до умов договору. Всупереч вказаних умов, в порушення Правил надання населенню послуг з газопостачання, згідно даних бухгалтерії товариства у відповідача ОСОБА_6 мається борг у сумі 540,11 грн. В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» заборгованість за спожитий природний газ в сумі 540,11 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнено та просили суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ за період з 01 липня 2006 року по 31 січня 2015 року в сумі 448,89 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» заборгованість за спожитий природний газ в сумі 215,23 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн., а всього 458,83 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала на рішення апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2015 року у даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, та стягуючи із відповідача заборгованість за спожитий природний газ за період з січня 2012 року по 31 січня 2015 року в сумі 215,23 грн., суд першої інстанції застосував строки позовної давності за заявою відповідача, виходив з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, так як, стягуючи із відповідача заборгованість за спожитий природний газ з січня 2012 року по 31 січня 2015 року в сумі 215,23 грн., суд першої інстанції допустився помилки, оскільки неправильно визначився із періодом, за який стягнув заборгованість в межах трирічного строку позовної давності, та сумою, яка підлягає стягненню, допустивши помилку при обчисленні суми боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1, у якій зареєстрована та проживає. Крім відповідача в квартирі був зареєстрований її син, який в даний час відбуває покарання за вироком суду та не проживає і не користується послугами з газопостачання. Представник позивача пояснила, що при подачі позову було помилково зазначено, що в квартирі зареєстровано чотири особи.
Постачання природного газу для побутового споживання здійснюється ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на підставі договору № 60825019 про надання послуг з газопостачання від 27 липня 2006 року, укладеного з ОСОБА_6
Відповідно вказаного договору ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» зобов'язалося безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного газу для побутового споживання, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату спожитий природний газ і користуватися послугами за встановленими згідно із законодавством цінами в термін і на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 вищевказаного Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Як вбачається з преамбули Закону, цей Закон визначає лише основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
За визначенням, наданим у ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Звертаючись до суду із даним ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», посилалося на те, що відповідач ОСОБА_6 не сплачує за надані послуг, внаслідок чого у неї згідно уточнених розрахунків та позовних вимог з 01 липня 2006 року по 31 січня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 448,89 грн., яка підлягає до стягнення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що користуючись послугою з постачання природного газу для побутового споживання відповідач не систематично сплачувала кошти, що й стало наслідком утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз».
Однак, задовольняючи частково позовні вимоги, та стягуючи з відповідача заборгованість за спожитий природний газ з січня 2012 року по 31 січня 2015 року в межах строку позовної давності в сумі 215,23 грн. суд першої інстанції допустився помилки, невірно визначивши період з січня 2012 року, коли позов подано 13 жовтня 2014 року та допустив помилку в розрахунках суми заборгованості за вказаний період протягом трьох років.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Із матеріалів справи вбачається, що до суду з даним позовом ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулося 13 жовтня 2014 року. Суд першої інстанції не звернув на це уваги та стягнув заборгованість із відповідача ОСОБА_6 з січня 2012 року, тоді як необхідно стягувати заборгованість в межах трирічного строку з дати звернення з позовом до суду саме з жовтня 2011 року.
Відповідно, стягуючи із відповідача ОСОБА_6 заборгованість за спожитий газ в сумі 215,23 грн., суд також неправильно визначив суму заборгованості, допустивши помилку в розрахунках, яка підлягає до стягнення.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції, представнику ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» надавався строк для надання розрахунку нарахування заборгованості з врахуванням сплачених відповідачем сум щомісячно та вияснялось питання як саме здійснюється зарахування позивачем сплачених коштів відповідачем, якщо вони поступають не кожного місяця, а періодично.
Однак, представник позивача іншого розрахунку суми заборгованості не надала, пояснивши в судовому засіданні, що кошти зараховуються на особовий рахунок відповідача і і сума боргу зменшується від загальної нарахованої суми заборгованості.
Із наданого до суду першої інстанції розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_6 періодично сплачувала кошти за спожитий природний газ, в зв'язку з чим з неї з жовтня 2011 року по 31 січня 2015 року підлягає до стягнення сума, яка становить 25,12 грн.
Колегія суддів виходить з наступного розрахунку : борг за період з жовтня 2011 року по січень 2015 року згідно нарахованих та сплачених відповідачем коштів складає 354, 06 грн. з врахуванням проведеного позивачем перерахунку за 6 місяців згідно заяви відповідача про відсутність її сина, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі згідно вироку суду.
Відповідачем ОСОБА_6 за вказаний період сплачено 328 грн. 94 коп., тому різниця між нарахованою сумою та сплаченою в межах вказаного періоду становить 25, 12 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є частково обґрунтованими щодо неправильності розміру заборгованості та стягнення пропорційно судових витрат, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні, оскільки рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз щодо стягнення з відповідача ОСОБА_6 заборгованості за спожитий природний газ за період з жовтня 2011 року по січень 2015 року в сумі 25,12 грн., а не 215,23 грн., як було розраховано судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Виходячи із вимог даної норми із відповідача ОСОБА_6 на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 13,62 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за спожитий природний газ змінити в частині суми заборгованості, що підлягає задоволенню , періоду, за який стягується заборгованість, судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» заборгованість за спожитий природний газ за період з жовтня 2011 року по січень 2015 року в сумі 25,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13,62 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :