08 квітня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Рожина Ю.М.,
суддів - Шеремет А.М., Ковальчук Н.М.
секретаря судового засідання Шептицької С.С.,
за участю
відповідачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про скасування заповіту та визнання права власності на спадкове майно.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 лютого 2015 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 09.04.1997 року Володимирецьким РВ УМВСУ у Рівненській області, право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (А-1) та надвірних будівель до цього житлового будинку - прибудови (а), сараїв (Б, б, В), вбиральні (Ж), колодязя (К), огорожі №1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4
Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 09.04.1997 року Володимирецьким РВ УМВСУ у Рівненській області, право власності на 1/12 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (А-1) та надвірних будівель до цього житлового будинку - прибудови (а), сараїв (Б, б, В, Г), навіса (Д) вбиральні (Ж), колодязя (К), огорожі №1 як на обов'язкову частку в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 не погоджується частково з рішенням в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про спадкування після смерті ОСОБА_4, питання про поновлення даного строку перед судом останній не порушував, а судом неправильно застосовано норми ст.261 ЦПК України.
Доводить, що строк позовної давності слід відраховувати по закінченню 6 місяців з дня смерті спадкодавця ОСОБА_4 - тобто з 05 червня 2005 року, адже саме з цього часу ОСОБА_3 у будь-який час міг звернутись до відповідних установ із питанням оформлення прав на спадщину та міг дізнатись про те, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів він не може оформити спадкові права у нотаріальній конторі, чим порушуються його права, і відповідно у трьохрічний термін звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Звертає увагу, що рішення суду не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.1.4 Інструкції з ведення по господарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 року №491 та зареєстрованої в МЮУ 05.01.2011 року за №9/18747 відповідно до яких ОСОБА_3 не є членом спірного домогосподарства, а тому права на визначення голови домогосподарства не має.
За викладених обставин просить рішення змінити, відмовити в позовних вимогах ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 за пропуском строку позовної давності, відмовити в позовних вимогах ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 за безпідставністю. В решті рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належав на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у рівних частинах.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, даний факт підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді майна та майнових прав, до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1.
На час смерті ОСОБА_4 до будинковолодіння за вказаною адресою входили: житловий будинок, позначений у технічному паспорті як «А-1», прибудова «а», сараї «Б, б, В», вбиральня «Ж», колодязь «К» та огорожа №1, що підтверджується технічним паспортом будівлі, оскільки сарай «Г» та навіс «Д» були збудовані після смерті ОСОБА_4, а саме в 2010 році.
Спадкування майна здійснювалось за заповітом, посвідченим Озерською сільською радою Володимирецького району 25 серпня 2004 року, за яким належне майно ОСОБА_4 заповів в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли: ОСОБА_1, яка на час смерті ОСОБА_4 проживала разом з ним однією сім'єю, що підтверджується довідкою Озерської сільської ради №707 від 10.06.2013 року, та ОСОБА_3 який подав заяву до ДНК про прийняття спадщини після смерті батька, що підтверджується довідкою Володимирецької ДНК №774/01-16 від 20.08.2014 року, на підставі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 травня 2014 року, яким ОСОБА_3 встановлено додатковий строк для прийняття спадщини батька.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями в АДРЕСА_1 у складі житлового будинку «А-1», прибудови «а», сараїв «Б, б, В, Г», навіса «Д» вбиральні «Ж», колодязя «К», огорожі №1.
30 березня 2004 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок із присадибною земельною ділянкою заповіла в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_1
19 січня 2005 року ОСОБА_5 склала другий заповіт відносно належних їй земельного та майнового паю, які заповіла ОСОБА_1
10 грудня 2007 року склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_1
Зазначені заповіти посвідчені уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, а саме секретарем виконавчого комітету у відповідності до покладених на неї обов'язків, що підтверджується рішеннями Озерської сільської ради №6 від 08.05.2002 року та №5 від 14.04.2006 року. Посвідчення заповітів ОСОБА_5 відображено у реєстрах нотаріальних дій за 2004, 2005 та 2007 рр.
У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене та у відповідності до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності ОСОБА_3 не пропущено, оскільки вказаний строк повинен обчислюватись не з часу смерті ОСОБА_4, а з часу, коли його спадкоємець позивач ОСОБА_3 дізнався, що його право на спадщину оспорюється, тобто з часу коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права або про осіб, які його порушують. Таким моментом є звернення ОСОБА_1 до суду в 2013 році з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок в цілому.
Заповіт, складений ОСОБА_5 10.12.2007 року, підписано особисто заповідачем, посвідчено належно уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Озерської сільської ради, з дотриманням встановленого порядку, доказів нікчемності або недійсності цього заповіту позивачем суду не надано, і в ході судового розгляду таких доказів не здобуто, у зв'язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Спадкоємцем ОСОБА_5 за заповітом є відповідачка ОСОБА_1, яка у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки на час смерті бабусі ОСОБА_5 проживала разом з нею однією сім'єю, що підтверджується довідкою Озерської сільської ради №706 від 10.06.2013 року, однак ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_5
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про спадкове майно позивача у розмірі 1/12 частки майна спадкодавця ОСОБА_5 з урахуванням інших спадкоємців за законом та приписів регламентованих ст.1241 ЦК України.
Доводами апеляційної скарги не спростовано висновок суду щодо права позивача на спадкування частки майна після смерті батька з огляду на те, що спадкодавець склав заповіт на спадкове майно, яке заповідав позивачу та відповідачці, а рішенням Володимирецького районного суду від 23 травня 2014 року позивачу встановлено додатковий строк для прийняття спадщини, яке набрало законної сили, а право позивача було порушено з часу звернення відповідачки із позовом до суду в 2013 році про визнання права на все спадкове майно.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю в три роки. Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо позбавлення позивача у спадкуванні на майно після смерті матері ОСОБА_5, яким є ? частка житлового будинку АДРЕСА_1 Рівненської області.
У відповідності до ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3, після смерті матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, був непрацездатний та мав 1 групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ №104147 та пенсійним посвідченням НОМЕР_4, а тому у відповідності до ст.1241 ЦК України має обов'язкову частку у спадковому майні після смерті спадкодавця, що не може заперечуватися або спростовуватися іншими спадкоємцями.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції на підставі якого прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий Ю.М.Рожин
Судді А.М.Шеремет
Н.М.Ковальчук