02 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.
при секретарі - Кутц А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за довіреністю - ТимченкоВалерії Вадимівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
Справа №755/30127/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3130/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
12 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», у якому просила стягнути з нього на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27 005, 06 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що наказом №8-К від 01.04.2014 року вона була прийнята на посаду заступника головного бухгалтера ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». Наказом №29-к від 15.08.2014 року була звільнена з займаної посади за власним бажанням. Ознайомлена з наказом про звільнення 18.08.2014 року. При звільненні ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не було здійснено жодних виплат відповідно до ст. 116 КЗпП України, а тому відповідач має сплатити середній заробіток за прострочення виплати заробітної плати за липень 2014 року на строк 10 робочих днів у сумі 10273,70 грн. та сплатити середній заробіток за прострочення виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 11.08.2014 року по 15.08.2014 року та компенсації за невикористану відпустку на строк 18 робочих днів в сумі 16 731,36 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 16 731, 36 грн., в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
12 січня 2015 року представник ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за довіреністю - Тимченко В.В. подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказала, що ОСОБА_2 у день звільнення не працювала, за розрахунком не зверталася, будь-які докази звернення ОСОБА_2 за розрахунком 21 серпня 2014 року у матеріалах справи відсутні. Крім того, апелянт зазначила, що у зв'язку з окупацією АРК ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з 27 лютого 2014 року перебуває під дією непереборної сили, так як немає доступу до власних виробничих потужностей. Додатково апелянт зазначила, що з 22 липня 2014 року накладено арешт на кошти ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», що виключає його вину у несвоєчасному здійсненні розрахунку.
У судовому засіданні представник ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за довіреністю - ВарданянА.А. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за її відсутності.
Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що Наказом №8-К від 01.04.2014 року ОСОБА_2 було прийнято на посаду заступника головного бухгалтера ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».
Наказом №29-к від 15.08.2014 року ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади за власним бажанням з 15 серпня 2014 року. Ознайомлена з наказом про звільнення 18.08.2014 року.
21 серпня 2014 року ОСОБА_2 виплачено заробітну плату, а 17 вересня 2014 року компенсацію за невикористану відпустку і допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції керувався ст.ст. 47, 116-117, 233 КЗпП України та виходив з того, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» з вимогою про розрахунок 21 серпня 2014 року, цього для їй була виплачена заборгованість по заробітній платі, а тому стягненню підлягає середній заробіток з 22 серпня 2014 року по 17 вересня 2014 року за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку і допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З викладеного випливає, що на роботодавця покладено обов'язок повністю розрахуватися з працівником, який у день звільнення не працював, не пізніше наступного дня після пред'явлення ним вимоги про розрахунок, невиконання вказаного обов'язку має наслідком покладення на нього відповідальності - стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що у день звільнення ОСОБА_2 не працювала. Отже, ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» зобов'язано було розрахуватися з ОСОБА_2 не пізніше наступного дня після пред'явлення нею вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 пред'являла до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вимогу про розрахунок, а тому підстав вважати, що відповідачем було порушено строки розрахунку при звільненні, немає. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилання позивача на те, що вона заявила вимогу про розрахунок 18 серпня 2014 року при поданні до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» листків непрацездатності, не підтверджене будь-якими доказами.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки виплата 21 серпня 2014 року частини належних при звільненні ОСОБА_2 коштів свідчить про те, що арешт, накладений на рахунки ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», як і тимчасова окупація АР Крим не перешкоджали своєчасному розрахунку з працівниками. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що рахунки, на які накладено арешт, призначені для виплати заробітної плати працівникам.
Отже, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року слід скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 16 731, 36 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» за довіреністю - Тимченко Валерії Вадимівни - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді