01 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальне провадження № 12013110010011994 по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Миколаїв, яка зареєстрована в
АДРЕСА_1 , та проживає в
АДРЕСА_2 , за ч.2 ст. 185 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року,
за участю прокурора: ОСОБА_10
обвинуваченої: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_11
Цим вироком:
ОСОБА_8 визнана невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України та її виправдано оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою.
Згідно пред'явленого органом досудового розслідування обвинувачення, ОСОБА_8 24 вересня 2013 року приблизно о 19 годині разом з ОСОБА_12 (справа відносно якого виділена в окреме провадження у зв'язку із розшуком), перебуваючи в приміщенні ресторану «Оліва», розташованого
Справа № 11-кп/796/268/2015 Категорія: ч.2 ст. 185 КК України
Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_13
Доповідач: ОСОБА_1
за адресою: вул. Червоноармійська, 34 в м. Києві, вирішили таємно викрасти чуже майно, а саме гаманець з грошима, які належать ОСОБА_14 .
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_12 , переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно викрали гаманець у ОСОБА_14 з грошима у сумі 200 доларів США (які по курсу НБУ на момент вчинення злочину становили 1598 грн. 60 коп.), гроші у сумі 306 грн. та особисті речі потерпілого, а саме: водійське посвідчення видане на ім'я ОСОБА_14 та дві банківські картки «Приват-банку», які матеріальної цінності не становлять, після чого з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1904 грн. 60 коп.
Через деякий час ОСОБА_8 та ОСОБА_12 було затримано працівниками міліції біля входу в ресторан «Оліва», а по приїзду слідчо-оперативної групи Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, слідчим в присутності понятих у період часу з 21 год. 30 хв. по 22 год. у ОСОБА_8 вилучено гаманець, в середині якого знаходились гроші в сумі 200 доларів США та 161 грн., а у ОСОБА_12 вилучено гаманець з документами, особистими речами потерпілого та гроші в сумі 306 грн.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
За результатами судового розгляду, суд першої інстанції прийшов до висновку про виправдання ОСОБА_8 , оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується, вчинене нею.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 2-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покласти на неї обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст. 76 КК України.
Зазначає, що суд не обґрунтував того, чому він не бере до уваги та відкидає як доказ показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а крім того, належним чином не перевірив показання свідка ОСОБА_17 щодо достовірності її свідчень про підписання протоколу.
Вважає, що судом також не перевірені показання свідка ОСОБА_18 , як понятої під час огляду місця події 24.09.2014 року, яка надала аналогічні свідку ОСОБА_17 показання щодо підписання процесуальних документів.
Звертає увагу на те, що під час судового слідства обвинувачена ОСОБА_8 давала нелогічні та не послідовні показання щодо обставин події, а саме, щодо вилучених у неї речей та грошових коштів, не могла чітко вказати, де саме знаходились грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті, а крім того, не давала чітких показань щодо наявності у неї гаманця та що саме було вилучено працівниками міліції під час огляду місця події.
Отже, апелянт вважає, що судом першої інстанції при проведенні судового слідства допущено неповноту та однобічність, яка виразилась у тому, що в основу виправдувального вироку були покладені дані, які стосувалися виправдання ОСОБА_8 , а частина даних, яка стосується доведеності її винуватості, належним чином судом не досліджена, що призвело до постановлення незаконного рішення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, сторін кримінального провадження, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог діючого законодавства, вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв'язаною для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
При вирішенні питання про вину обвинуваченої особи не можна виходити з припущень, повинні бути належні докази, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, коли усунені всі суперечності, що мали місце, і відсутні будь-які сумніви у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
Виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю вчинення обвинуваченою особою кримінального правопорушення ухвалюється у тих випадках, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно доведено, що обвинувачена особа його не вчиняла і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченої особи, тому в цьому випадку вона визнається невинуватою з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.
Перевіривши висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні нею злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.
Так, обвинувачена ОСОБА_8 пояснила, що коли вони з ОСОБА_19 вийшли з ресторану, то до них підійшли люди в цивільному одязі та потягли у арку, де забрали її сумку і рюкзак, у якому були 500 доларів, 200 доларів з яких у гаманці чорного кольору. При цьому вони нічого не пояснювали. Її довгий час утримували і приблизно через 4 години з моменту затримання покликали понятих, та вилучивши у неї 200 доларів, сказали їй, що вони крадені. Де ділися ще належних їй 300 доларів, їй не відомо. Пригадує що особи, яких узяли в якості понятих, відмовлялися підписувати протоколи. Вважає, що гаманець, який у неї вилучили з документами невідомого чоловіка їй підкинули ті люди, які її затримали і забрали її речі, та які перед цим ходили з гаманцем по залу ресторану і запитували, чий він є. Крадіжку вона не вчиняла.
З матеріалів кримінального провадження, а саме з протоколу огляду місця події та фотознімків до нього від 24.09.2013 року вбачається, що починаючи з 22 год. по 22 год. 30 хв. 24.09.2013 року проведено огляд стола, на якому знаходилася сумка, вилучена у ОСОБА_20 , в якій знаходяться грошові кошти в сумі 306 грн., водійське посвідчення ОСОБА_21 та гаманець чорного кольору. Речі, вилучені під час огляду, поміщені в поліетиленовий пакет та опечатані (т.1 а.с.23-28).
Тобто гаманець, викрадення якого поставлено в провину ОСОБА_8 , разом з водійським посвідченням потерпілого було вилучено у ОСОБА_22 .
Що стосується ОСОБА_8 , то з протоколу огляду місця події та долучених до нього фотознімків вбачається, що починаючи з 21 год. 30 хв. по 22 год. проведено огляд стола, за яким сидить ОСОБА_8 , на якому знаходиться гаманець чорного кольору, в якому були гривні, 200 доларів та кредитна картка «Приват Банку», які вилучені, поміщені в пакет та опечатані (т.1 а.с.29-33).
Проаналізувавши показання потерпілого та свідків, протоколи затримання, суд першої інстанції прийшов до висновку що вищезазначені процесуальні документи не є допустимим доказами, оскільки отримані не в порядку, визначеному КПК України, і інформація що відображена в них щодо часу, обставин виявлення та вилучення речей, не є достовірною.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.
Так, потерпілий ОСОБА_14 показав, що до його столика у ресторані підійшов невідомий і спитав, чи в нього нічого не пропало, тримаючи при цьому в руках його гаманець, посвідчення водія, в якому мали бути гривні і долари США. Перевіривши свої речі, він переконався у тому, що то його гаманець. Невідомий чоловік гаманець йому не віддав, а пішов на вихід з кафе, а він за ним і коли вийшов, то помітив за столиком обвинувачену та невідомого чоловіка, які перед цим сиділи за сусіднім з ним столиком. Невідомий чоловік віддав йому гаманець та посвідчення водія. Через певний час приїхала міліція і на вимогу слідчого він знову віддав їм посвідчення водія і гаманець, у якому грошей не було. Слідчий сказав, що це є доказом. Потім знову через певний час, працівники міліції повернули йому гаманець, посвідчення водія і гроші.
Свідок ОСОБА_23 пояснила, що була понятою при огляді сумки ОСОБА_20 , у якій виявили посвідчення водія, яке перед тим їй показував невідомий чоловік, але якого при огляді вже не було. ОСОБА_24 говорив, що не знає, що то за посвідчення, а в цей час невідомі чоловіки, які були поряд, погрожували йому. Речі, які вилучали, знову поклали до сумки. Їх не упаковували і вона на пакетах не розписувалася.
Свідок ОСОБА_17 , як понята під час для огляду сумки ОСОБА_8 показала, що невідомі чоловіки витрусили сумку, у якій був і гаманець, а у ньому 200 доларів про які вони сказали, що їх вкрали. ОСОБА_8 говорила при цьому, що це її гроші і що раніше у неї забрали з сумки ще й інші долари. З огляду на таке, вона відмовилась будь-що підписувати, але потім зробила це на вимогу керівника закладу. Коли її запросили як поняту, сумка вже лежала на столі, а дівчина просила чоловіків показати посвідчення, але ті відмовлялись. На бірках підписи вона не ставила.
Свідок ОСОБА_18 - адміністратор закладу показала, що слідчий взяв у ОСОБА_8 сумку і висипавши все на стіл, дістав гаманець. При цьому дівчина говорила, що слідчий раніше уже забирав в неї сумку і утримував у себе. З цього приводу вона запитала у слідчого, чому забрали сумку без свідків, на що той відповів, що так треба. Пригадує, що по ресторану ходили якісь чоловіки і шукали чоловіка, який загубив посвідчення. Коли у дівчини вилучали речі, то чоловік, який перед цим ходив по залу з посвідченням водія, був поряд, сміявся, говорив що також є міліціонером. У вилученому гаманці було 100 доларів, але точно вона не пам'ятає. Пригадує, що слідчий клав речі в пакет і вона щось підписувала.
Суд першої інстанції, дослідивши ці та інші докази, дав їм свою оцінку у прийнятому ним рішенні, а отже, доводи апеляційної скарги прокурора про неналежну перевірку судом показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що показаннями свідків та потерпілого встановлено, що речі, які нібито були викрадені у потерпілого, зокрема гаманець, посвідчення водія, гроші та інші предмети, до офіційного їх огляду та вилучення знаходились у невстановлених слідством осіб, а не у потерпілого, і сторона обвинувачення не довела, що вони знаходились у ОСОБА_8 .
Отже, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що речі потерпілого отримані у невстановлених місці та спосіб, без будь-якого процесуального оформлення, пред'явлені свідкам та потерпілому, а потім повернуті останньому і через значний проміжок часу знову забрані у нього та вказані у протоколі огляду як об'єкт вилучення їх у обвинуваченої з 21 год. 30 хв. по 22 год. того ж дня.
При цьому, у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення зазначено, що обвинувачена затримана 24.09.2013 року о 19 год. 05 хв. без вилучення у неї будь-чого (т.1 а.с.60-63).
Такі дії органів досудового розслідування не відповідають вимогам ст. 237 КПК України про те, що при проведенні огляду усі вилучені речі і предмети підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
Втім, надані прокурором матеріали взагалі не містять даних, що речі, які були об'єктом крадіжки, вилучалися та опечатувалися.
Отже, як правильно зазначено у вироку суду, протоколи огляду містять інформацію, яка не відповідає дійсності на предмет виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а враховуючи обставини переміщення викрадених речей до офіційного та процесуального оформлення їх вилучення, вони не можуть бути використані як належні та допустимі докази при прийнятті процесуального рішення.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, як з обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд не обґрунтував чому він не бере до уваги та відкидає як доказ показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , є безпідставними з огляду на те, що суд першої інстанції у вироку зазначив, що ці показання вважає протирічливими, які не узгоджуються з показаннями потерпілого та інших свідків, а тому відкидає їх як доказ обвинувачення.
Суд першої інстанції також врахував те, що саме ці свідки є працівниками міліції, які проводили затримання ОСОБА_8 та іншої особи без належного оформлення процесуальних документів, а отже є зацікавленими в їх обвинуваченні.
Доводи апеляційної скарги прокурора про нелогічні та непослідовні показання ОСОБА_8 щодо вилучених у неї речей, є безпідставними, оскільки повністю узгоджуються із зазначеним у протоколі огляду та вилучення речей.
Як правильно вказано у вироку суду першої інстанції, інших достатніх доказів, які б підтверджували винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 , матеріали кримінального провадження не містять, а додаткових прокурором не надано.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_8 не доведено і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів щодо цього.
За таких обставин, суд першої інстанції на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про ухвалення відносно ОСОБА_8 виправдувального вироку, оскільки в суді не знайшло свого підтвердження те, що кримінальне правопорушення, в якому вона обвинувачується, вчинене саме нею, і доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповноти та однобічності судового слідства цього висновку не спростовують.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, має бути залишено без змін, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 щодо його скасування - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 листопада 2014 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ ______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3