.
23 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12014100090000818 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , судимого:
7 лютого 1996 року Білоцерківським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) на 4 роки позбавлення волі;
8 серпня 2000 року Жашківським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 196-1 КК України(1960 року) на 6 місяців виправних робіт з утриманням 10% із заробітної плати;
10 квітня 2001 року Жашківським районним судом Черкаської області за
ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, 42, 43 КК України (1960 року) на 5 років 1 місяць позбавлення волі та 23 грудня 2005 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
18 жовтня 2007 року Жашківським районним судом Черкаської області за ст. 395 КК України на 4 місяці арешту та 18 лютого 2008 року звільнений з по відбуттю строку покарання;
26 травня 2008 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
21 серпня 2013 року на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 13.08.2013 року звільнений від відбуття покарання умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 17 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року,
Цим вироком ОСОБА_5 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за яким призначено покарання : 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2008 року і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання: 5 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у відкритому викраденні чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, за наступних обставин.
30 січня 2014 року приблизно о 00:30 годині, ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину '"АТБ" що по бул. Чоколівському, 2 в м. Києві помітив раніше йому невідомого ОСОБА_8 , який хотів розрахуватися на касі однією купюрою 500 гривень.
Однак, касир магазину «АТБ» попрохала надати іншу грошову купюру, оскільки остання викликала у неї сумніви. Після чого потерпілий розрахувався за придбаний товар іншою купюрою та пішов до столику, куди підійшов ОСОБА_5 та, з метою відкритого викрадення чужого майна, став вимагати показати йому цю грошову купюру, а потім вирвав з рук ОСОБА_8 вказану банкноту та пішов з приміщення магазину «АТБ». Однак, приблизно через п'ять хвилин ОСОБА_5 повернувся до потерпілого та запропонував ОСОБА_9 вийти на вулицю, після чого вони вийшли з приміщення магазину та спустились до підземного пішохідного переходу на перехресті вул. Антонова та бул. Чоколовському в м. Києві, де ОСОБА_9 почав вимагати від ОСОБА_5 повернути йому гроші в сумі 500 гривень.
ОСОБА_5 , не реагуючи на вимоги ОСОБА_8 повернути кошти, утримуючі їх при собі з метою відкритого викрадення, наніс останньому два удари своєю правою рукою в обличчя та відкрито викравши грошові кошти в сумі 500 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_9 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ними на свій власний розсуд.
Такими діями ОСОБА_5 було завдано ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 500 гривень, яка відшкодована шляхом повернення викраденого.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки на його думку при винесені вироку суттєво порушено вимоги кримінального процесуального законодавства, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону, так як була допущена неповнота та однобічність судового слідства.
На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на те, що досудове слідство проведено з обвинувальним нахилом, і кваліфікація його дій не відповідає фактичним обставинам по справі, оскільки потерпілий добровільно передав йому гроші, якими він мав можливість розпорядитися, проте повернувся до потерпілого з метою з'ясування походження коштів, а коли під'їхали працівники міліції він сам звернувся до них з купюрою, що вказує на відсутність будь-якого відкритого викрадення, а конфлікт з потерпілим виник через те, що потерпілий пошкодив його навушники і він за це декілька раз вдарив потерпілого. Крім того зазначає що судом першої інстанції не було викликано свідків, а за висновком експертизи у потерпілого відсутні тілесні пошкодження.
Захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу злочину.
На обґрунтування такої позиції вказує, що у ОСОБА_5 умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, оскільки потерпілий добровільно передав йому грошову купюру і ніхто з присутніх не усвідомлював протиправності таких дій. Крім того ОСОБА_5 мав реальну можливість розпорядитися зазначеними коштами ще до конфлікту з потерпілим, який виник через пошкодження останнім навушників ОСОБА_5 .
Також апелянт звертає увагу на те, що фальшиві гроші не можуть бути предметом злочину проти власності.
Тому, на її думку, дії які вчинив ОСОБА_5 він не мав права вчиняти, однак вони як з суб'єктивної так із об'єктивної сторони не утворюють такого складу злочину, як грабіж.
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а також доводи та вимоги апеляційної скарги захисника, та просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, захисник ОСОБА_7 підтримала подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити, з урахуванням позиції обвинуваченого, скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи їх необґрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого,є обґрунтованими відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, яким надана належна оцінка.
Всупереч доводам апеляційних скарг, суд першої інстанції з достатньою повнотою, всебічно, об'єктивно, неупереджено дослідив надані сторонами докази, в тому числі й пояснення обвинуваченого, повно та правильно виклав доводи у вироку, проаналізував їх у сукупності з іншими наданими у справі доказами, дав належну оцінку зібраним доказам і на цих підставах прийшов до висновку про вчинення за описаних у вироку обставин ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та переконливо вмотивував і обґрунтував прийняте рішення.
Так, потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні першої інстанції послідовно та впевнено заявляв, що в ніч з 29 січня на 30 січня 2014 року, близько 1 години розраховувався в магазині «АТБ» та мав при собі 2 купюри номіналом 500 гривень, одну з яких касир не прийняла оскільки вона не світилася. Після того як він підійшов до столику, біля камери схову, до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_5 , якого він сприйняв як охоронця, і попросив показати купюру, на що він дістав купюру, яку йому повернув касир, та тримаючи її в руці, показав ОСОБА_5 яку останній взяв і сказав, що зараз прийде. Коли ОСОБА_5 через декілька хвилин повернувся, то запропонував йому вийти на вулицю. Вийшовши на з магазину, вони попрямували до підземного переходу. Спустившись до підземного пішохідного переходу, він став вимагати, щоб ОСОБА_5 повернув йому гроші в сумі 500 гривень та смикав його за руку, щоб забрати гроші. Однак ОСОБА_5 двічі вдарив його в обличчя та побіг з підземного переходу. Коли він вибіг з підземного переходу на вулицю, то ОСОБА_5 вже не було. Він пішов до магазину і попросив щоб викликали працівників міліції, після чого він разом із ними об'їжджали територію та побачили ОСОБА_5 , який йшов зі сторони стоянки, якого затримали, а потім вилучили у ОСОБА_5 купюру у 500 гривень.
Ці показання потерпілого суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними та поклав в основу обвинувального вироку, оскільки раніше він з обвинуваченим знайомий не був, ніяких стосунків з ним не мав і підстави для його обмови відсутні, показання потерпілого послідовні та знайшли своє підтвердження іншими доказами, зібраними по справі, зокрема:
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що коли касир ОСОБА_11 розраховувала ОСОБА_8 , вона попросила останнього розрахуватися іншими коштами, оскільки не могла перевірити справжність купюри, що була не новою і коли ОСОБА_8 складав речі до нього підійшов ОСОБА_5 , вони про щось розмовляли, а потім вийшли з магазину. Конфлікту між потерпілим та обвинуваченим не було. Після того, як вони вийшли з магазину, через 10-15 хвилин зайшов ОСОБА_8 в торговий зал і попросив викликати міліцію, оскільки охоронець вдарив його і забрав кошти, після чого один із охоронців викликав працівників міліції;
- показаннями свідка ОСОБА_12 - інспектора патрульної служби Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, який пояснив, що коли вони приїхали на виклик за вказаною адресою, заявник пояснив, що коли розраховувався в магазині, до нього підійшов невідомий, який з рук забрав купюру 500 гривень, після чого вони разом, з потерпілим ОСОБА_8 на автомобілі поїхали на пошук і, коли їхали по бул. Чоколівський, 19 в м. Києві, побачили обвинуваченого ОСОБА_5 . Коли вийшли з автомобіля та прямували до ОСОБА_5 , останній направився до них з купюрою 500 гривень в руках і пояснював, що вони фальшиві і він хоче їх здати міліції, оскільки інший громадянин, вказуючи на потерпілого, носить її неправомірно;
- протоколом огляду місця події від 30 січня 2014 року, за яким у період часу з 02.00-02.25 годин у приміщенні магазину «АТБ» у обвинуваченого ОСОБА_5 було вилучено грошову купюру номіналом 500 гривень БP 1052876, що належить потерпілому ОСОБА_8 (а.с.148-154 т. 1)
- висновком техніко-криміналістичної експертизи документів №60/тдд від 13 лютого 2014 року, відповідно до якої надана на дослідження грошова купюра номіналом 500 гривень з серійним номером БP 1052876, зразка 2006 року, відповідає аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України (а.с. 125-127 т. 1);
- висновком судово-медичної експертизи № 269 від 06 лютого 2014 року, згідно якої у ОСОБА_8 видимих тілесних ушкоджень не виявлено, але при огляді виявлено: незначна болючість при пальпації правої вилицевої ділянки (а.с. 158-160 т. 1).
Таким чином, суд першої інстанції вірно обґрунтував свої висновки вказаними показаннями потерпілого, а також іншими доказами зазначеними у вироку, обґрунтовано надав критичну оцінку показанням обвинуваченого щодо відсутності умислу на відкрите викрадення майна потерпілого та застосування насильства без мети утримання такого майна, та прийшов до правильного висновку про відкрите викрадення обвинуваченим чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, про що зазначено у мотивувальній частині вироку відповідно до вимог КПК України, правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України.
Будь-яких істотних порушень вимог КПК України, які б були безумовними підставами для скасування чи зміни вироку по справі з підстав викладених в апеляційних скаргах не встановлено.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника стосовно неправильної кваліфікації його дій за ч.2 ст.186 КК України, оскільки обвинуваченим було застосовано насильство з метою утримання грошових коштів належних потерпілому, саме після вимог потерпілого до ОСОБА_5 про його повернення йому купюру у 500 грн., а його подальші дії за якими він після застосування насильства зник з викраденим, вказують на те, що ОСОБА_5 усвідомлював, що вчиняє відкрите викрадення майна потерпілого та застосовує насильство для його утримання.
Наступні дії обвинуваченого, за якими він втік з місця вчинення злочину та не звертався до правоохоронних органів з метою перевірки підозри щодо підробки купюри у 500 грн., хоча мав таку реальну можливість, а заявив про це лише тоді коли до нього під'їхав наряд міліції разом з потерпілим, усвідомлюючи незворотність його затримання, спростовують посилання обвинуваченого на наявність у нього суспільно корисної мети запобігання обігу підроблених грошей та висунення ним такої версії з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину.
Необґрунтованими і є доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в частині, що фальшиві гроші не можуть бути предметом злочину проти власності, оскільки за висновком техніко-криміналістичної експертизи документів №60/тдд від 13 лютого 2014 року грошова купюра номіналом 500 гривень що була відкрито викрадена обвинуваченим у потерпілого ОСОБА_8 відповідає аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Надуманими є і посилання в апеляційних скаргах на визначення обвинуваченим та захисником моменту коли обвинувачений мав можливість розпорядитися чи користуватися викраденим, оскільки такий момент визначається коли особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися викраденим, що має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи. А у даному випадку, повернення обвинуваченого до потерпілого після нетривалого виходу з магазину, вказує на те, що він виходив з відсутності у нього на той момент реальної можливості розпорядження чи користування грошовою купюрою та продовжив реалізацію умислу на відкрите викрадення майна потерпілого, вчиняючи наступні дії та застосовуючи насильство для протиправного утримання викраденого майна.
Безпідставними є доводи апеляційних скарг і щодо неповноти судового розгляду у зв'язку з тим, що суд не допитав інших свідків у справі, оскільки, як захисник, так і обвинувачений погодились з тим, щоби проводити розгляд за відсутності інших свідків, які не допитувались у судовому засіданні (а.с.96 т.2) та після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження та перевірки їх доказами не висловили бажання доповнити судовий розгляд та клопотання з цього приводу не заявляли ( а.с.125 т.2). Крім того, в апеляційних скаргах не наведено доводів та не висловлено клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а підстав, передбачених ст.404 КПК України для виходу за межі апеляційних вимог, колегія суддів не убачає.
Покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст. 186 КК України призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів. При цьому, суд першої інстанції, з відображенням цього у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_5 , відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
Колегією суддів не встановлено підстав для зміни чи скасування вироку, передбачених ст. 409 КПК України, а тому апеляційна скарга обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_13 - з дня вручення копії ухвали.
_________________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
.
23 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року у кримінальному провадженні № 12014100090000818 щодо ОСОБА_5 ,
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_13 - з дня вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали буде оголошено 27 лютого 2015 року о 10 год. 30 хв.
_________________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
. Справа № 12014100090000818
№ апеляційного провадження 11-кп/796/169/2015
Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_14
Доповідач у суді апеляційної інстанції:
ОСОБА_1 Справа № 12014100090000818
№ апеляційного провадження 11-кп/796/169/2015
Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_14
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1