1[1]
23 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12013110030012888 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Вишгород Київської області, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, проживаючої в АДРЕСА_1 , не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 192 КК України,
за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року
за участю: прокурора - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
представника потерпілих - ОСОБА_10 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_11 ,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно неї закрито.
Згідно ухвали суду, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона, будучи приватним підприємцем, умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті незаконне використання шляхом зловживання довірою грошима своїх знайомих, під приводом здійснення підприємницької діяльності, в травні 2011 р. (точної дати слідством не встановлено) уклала усний договір оренди приміщення магазину, що знаходиться на території ТОВ «ВНТ-1» по вул. Бальзака, 53-А в м. Києві, з директором ТОВ «ВНТ-1» ОСОБА_12 . При цьому, не маючи власних коштів для здійснення підприємницької
діяльності щодо закупівлі автомобільних товарів, ОСОБА_13 уклала усну угоду з директором ТОВ «ВНТ-1» ОСОБА_12 про виділення останнім їй коштів для здійснення підприємницької діяльності, які обіцяла повернути, та прибуток від використання яких обіцяла розділити з останнім. Так, зловживаючи довірою ОСОБА_6 , яка виникла на ґрунті
позитивних рекомендацій спільних знайомих та тривалого знайомства і спілкування, ОСОБА_5 знаходячись в приміщенні магазину по АДРЕСА_2 , отримала від ОСОБА_6 з метою придбання шин для торгівлі в магазині гроші:
11.05.2011 року в період з 9 до 13 год. в сумі 3000 грн.,
17.05.2011 року в період з 9 до 13 год. - 10000 грн.,
1.06.2011 року в період з 9 до 13 год. - 10000 грн.,
15.06.2011 року в період з 9 до 13 год. - 10000 грн.,
30.08.2011 року в період з 9 до 13 год. - 33000 грн.,
21.11.2011 року в період з 9 до 13 год. - 42000 грн.
Всього ОСОБА_5 в період з 11.05.2011 р. по 21.11.2011 р. за єдиним злочинним умислом шляхом зловживання довірою ОСОБА_6 без ознак шахрайства, отримала від останнього гроші в загальній сумі 108000 грн., які за усною угодою обіцяла повернути та додатково надати ОСОБА_14 частину прибутку зі своєї діяльності. Однак, в подальшому ОСОБА_5 , діючи самовільно, всупереч укладеній з ОСОБА_12 усній
угоді, зазначені грошові кошти витратила не на придбання автомобільних товарів, а на власні потреби. Внаслідок нецільового використання ОСОБА_5 коштів ОСОБА_6 останній був позбавлений можливості реалізувати за власні кошти власні погреби та
отримати прибуток від використання грошей, чим ОСОБА_14 заподіяно майнову шкоду у великих розмірах, що більш як у сто разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона, будучи приватним підприємцем, умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті незаконне використання шляхом зловживання довірою грошима своїх знайомих, під приводом здійснення підприємницької діяльності, в травні 2011 р. (точної дати слідством не встановлено) уклала усний договір оренди приміщення магазину, що знаходиться на території ТОВ «ВНТ-1» по вул. Бальзака, 53-А в м. Києві, з директором ТОВ «ВНТ-1» ОСОБА_12 . На початку вересня 2011 р. (точної дати не встановлено), в період з 12 до 13 год. ОСОБА_5 , знаходячись в приміщенні магазину по АДРЕСА_2 , шляхом зловживання довірою ОСОБА_8 , яка виникла на ґрунті тривалої спільної діяльності, для реалізації з метою отримання прибутку, отримала від останнього чотири автомобільних шини діаметром по 16 дюймів, шириною 215 мм, висота профілю 60% від ширини, марки «LASSA SNOWAYS ERA» вартістю по домовленості між сторонами на суму 3200 грн. Продовжуючи свої злочинні дії щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_5 30.09.2011 р. в період з 15 до 18 год., знаходячись в приміщенні зазначеного магазину зловживаючи довірою ОСОБА_8 , яка виникла на ґрунті тривалої спільної діяльності, під приводом здійснення прибуткових операцій з купівлі - продажу автомобільних шин, отримала від останнього гроші в сумі 40000 грн.; в листопаді 2011 р. (точна дата слідством не встановлена) в період з 14 до 18 год. - 15000 грн.
Всього ОСОБА_5 в період з початку вересня 2011 р. по листопад 2011 р. за єдиним злочинним умислом, зловживаючи довірою ОСОБА_8 без ознак шахрайства, отримала від останнього майно вартістю в загальній сумі 55000 грн., які за усною угодою з ОСОБА_8 мала використати для здійснення діяльності із закупівлі та продажу автомобільних товарів з метою отримання прибутку. Однак, в подальшому ОСОБА_5 , діючи самовільно, всупереч укладеній з ОСОБА_8 усній угоді, зазначені грошові кошти витратила не на придбання автомобільних товарів, а на власні потреби. Внаслідок нецільового використання ОСОБА_5 коштів ОСОБА_8 , останній був позбавлений можливості реалізувати за власні кошти власні
потреби та отримати прибуток від використання грошей, чим ОСОБА_8 заподіяно майнову шкоду у великих розмірах, що більш як у сто разів перевищує неоподатковуваний мінімумі доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона, будучи приватним підприємцем, умисно, з корисливих спонукань, маючи на меті незаконне використання шляхом зловживання довірою грошима громадян, в травні 2011 р. (точної дати слідством не встановлено) уклала усний договір оренди приміщення магазину, що знаходиться на території ТОВ «ВНТ-1» по вул. Бальзака, 53-А в м. Києві з директором ТОВ «ВНТ-1» ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 на початку жовтня 2011 р. (точної дати слідством не встановлено) в період з 12 до 15 год. в приміщенні зазначеного магазину зловживаючи довірою ОСОБА_15 , яка виникла на
ґрунті тривалої спільної діяльності, з метою здійснення прибуткових операцій з купівлі - продажу автомобільних шин, отримала від останнього гроші в сумі 600 доларів США, що за домовленістю між ними по курсу 8 грн. за один долар складало 4800 грн., також гроші в сумі 450 Євро, що за домовленістю між ними по курсу 11 грн. за один Євро складало 4950 грн., та гроші в сумі 10250 грн.; в жовтні 2011 р. (точної дати слідством не встановлено), в період з 12 до 15 год. - 5000 грн., 20000 грн.
Всього ОСОБА_5 протягом жовтня 2011 р. за
єдиним злочинним умислом, зловживаючи довірою ОСОБА_15 , без ознак шахрайства, отримала майно останнього - гроші в іноземній та національній валюті на загальну суму 45000 грн., які за усною угодою з ОСОБА_15 мала використати для здійснення діяльності із закупівлі та продажу автомобільних товарів з метою отримання прибутку. Однак, в подальшому ОСОБА_5 , діючи самовільно, всупереч укладеній з
ОСОБА_15 усній угоді, зазначені грошові кошти витратила не на придбання автомобільних товарів, а на власні потреби. Внаслідок нецільового використання ОСОБА_13 коштів ОСОБА_15 останній був позбавлений можливості peaлізувати за власні кошті власні потреби та отриматиприбутоквідвикористання грошей, чим ОСОБА_15 заподіяно майнову шкоду у великих розмірах, що більш як у п'ятдесят
разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що вона, будучи приватним підприємцем, умисно, з корисливих спонукань, з метою незаконного використання чужого майна шляхом зловживання довірою громадян, в травні 2011 р. (точної дати слідством не
встановлено) уклала усний договір оренди приміщення магазину, що знаходиться території ТОВ «ВНТ-1» по вул.Бальзака, 53-А в м.Києві з директором ТОВ «ВНТ-1» ОСОБА_12 . В подальшому ОСОБА_5 у листопаді 2011 р, (точної дати слідством не встановлено) в період з 14 до 16 год., знаходячись у приміщенні зазначеного магазину, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , яка виникла на ґрунті тривалого знайомства та близького спілкування, на підставі усного договору позики отримала від
останньої гроші в сумі 4000 доларів США, що за домовленістю між ними по курсу 8 грн. за один долар склало 32000 грн., а також 44000 грн. Всього ОСОБА_5 , зловживаючи довірою ОСОБА_7 , отримала від останньої майно - гроші в іноземній та національній валюті в сумі 76000 грн., які обіцяла повернути через 5 днів. Однак, в подальшому ОСОБА_5 , діючи самовільно, всупереч укладеній з ОСОБА_7 усній угоді, зазначені
грошові кошти протягом 5 днів не повернула, а витратила на власні потреби. Внаслідок нецільового використання ОСОБА_5 коштів ОСОБА_7 остання була позбавлена можливості реалізувати за власні кошти власні потреби та отримати прибуток від використання грошей, чим ОСОБА_7 заподіяно майнову шкоду у великих розмірах, що більш як у п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст. 192 КК України як,
заподіяння значної майнової шкоди шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства та за ч.2 ст. 192 КК України як заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.
В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Свої вимоги потерпілі обґрунтовують тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що раніше дії ОСОБА_5 були кваліфіковані за ч.4 ст. 190 КК України в рамках розслідування за КПК України 1960 року, яка є правильною, оскільки вона здійснила шахрайські дії по відношенню до потерпілих.
А тому, на думку потерпілих, кваліфікація досудовим слідством дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України є невірною, а суд першої інстанції повинен був виправдати ОСОБА_5 за цими статтями, виходячи з того, що її дії належить кваліфікувати за більш тяжким обвинуваченням: за ч.4 ст. 190 КК України.
Також звертають увагу на те, що у матеріалах кримінального провадження не зазначені цивільні позови та більшість матеріалів раніше проведеного досудового розслідування в рамках КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_6 та представника потерпілих, які підтримали вимоги апеляційної скарги і просили її задовольнити, пояснення обвинуваченої, її захисника, прокурора які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до визначених ст. 337 КПК України меж судового розгляду, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду чи необхідності виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 за наслідками досудового розслідування було висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, за яким до суду направлено обвинувальний акт ( т.1 а.с. 1- 6).
А тому, в супереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції не міг брати до уваги та давати оцінку обвинуваченню, яке не було висунуто відповідно до обвинувального акта, чи робити висновок про наявність в діях ОСОБА_5 біль тяжкого кримінального правопорушення, якщо про це не заявляла сторона обвинувачення за процедурою визначеною КПК України.
В іншому випадку, такі дії суду свідчили б про порушення принципу диспозитивності, як однієї засад кримінального провадження, визначених ст.ст. 7, 26 КПК України, та неправомірного взяття судом на себе невластивих йому функцій державного обвинувачення ( п.3 ч.1 ст.3 КПК України) та повноважень прокурора, як сторони обвинувачення, визначених зокрема у ст.36 КПК України.
На думку колегії суддів, не можуть бути прийнятними і доводи апеляційної скарги щодо обов'язку постановлення судом першої інстанції виправдувального вироку відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України через те, що прокурор не змінював в суді, відповідно до с вимог ст. 341 КПК України, раніше пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення за ч.4 ст. 190 КК України, оскільки обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України було висунуто в направленому до суду обвинувальному акті, а обвинувачення за ч.4 ст. 190 КК України до суду не направлялось.
Що стосується матеріалів цивільних позовів потерпілих, про які вони зазначають в апеляційній скарзі, то прокурором ці матеріали суду не надавались, в обвинувальному акті ( т.1 а.с.5) було зазначено про відсутність цивільних позовів, а потерпілі у судовому засіданні таким правом не скористались.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що потерпіли не позбавлені права звернення з позовними вимогами у порядку цивільного судочинства.
Також суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов до висновку щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК України, та дотримався процедури звільнення від кримінальної відповідальності, закривши кримінальне провадження.
З наведеного, апеляційна скарга потерпілих задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 2 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 12013110030012888,
№ апеляційного провадження 11-кп/796/163/2015
Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_17
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1