ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.03.2015Справа №910/5960/15-г
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг»
простягнення 3553 грн. 80 коп.
Представники сторін:
від позивача: Віляєва Л.В. - представник за довіреністю б/н від 06.02.2015;
від відповідача: Мукомел О.В. - представник за довіреністю б/н від 25.02.2015.
12.03.2015 до Господарського суджу міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» про стягнення 3553 грн. 80 коп., з яких 3081 грн. 36 коп. основного боргу, 231 грн. 99 коп. пені, 20 грн. 24 коп. 3% річних та 220 грн. 21 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № К-10 від 01.08.2014 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3081 грн. 36 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 231 грн. 99 коп. пені та 20 грн. 24 коп. 3% річних за загальний період нарахування з 16.11.2014 по 10.03.2015 щодо кожного простроченого платежу окремо, а також 220 грн. 21 коп. інфляційних втрат за загальний період нарахування з жовтня 2014 року по січень 2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5960/15-г; розгляд справи призначено на 30.03.2015.
26.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивач не поставив відповідачу товар на загальну суму 8570 грн. 85 коп. за поданими відповідачем замовленнями за загальний період з 13.01.2015 по 03.03.2015, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у нього обов'язку з оплати поставленого товару за Договором поставки № К-10 від 01.08.2014 відповідно до п. 5.8 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014.
У судовому засіданні 30.03.2015 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.03.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 30.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
01.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» (постачальник) укладено Договір поставки № К-10, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року) за адресами згідно з Додатком № 2 до даного Договору продукцію торговельних марок «Віденьскі булочки» (товар), згідно із замовленням покупця та товаро-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації (Додаток №1), затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляються за цим Договором, та їх ціни. Специфікація складає невід'ємну частину цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар на склад магазинів покупця за адресами та згідно графіка, встановленого у Додатку № 2 до Договору.
Згідно з п. 2.2 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014, поставка товару на кожний склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок. Постачальник сам вивантажує товар на рампу у приймальний зал і передає його працівникам покупця.
Відповідно до п. 2.6 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014, замовлення покупця на поставку товару є обов'язковим для постачальника. Постачальник за свій рахунок забезпечує можливість здійснення замовлення на поставку (а також надання інших господарських документів) за допомогою системи EDI (electronic data interchange - електронний обмін даними). У такому випадку документи (в т.ч. замовлення) вважаються отриманими постачальником у день їх фактичної відправки покупцем.
Відповідно до п. 2.7 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014, замовлення також може надаватися постачальнику факсом, електронною поштою, через представника постачальника або іншим способом, прийнятним для покупця, а постачальник у свою чергу надає покупцю відповідне підтвердження щодо прийнятого замовлення. У разі відсутності підтвердження отримання замовлення в електронному вигляді з боку постачальника, покупець вправі не приймати поставлений у такий спосіб товар.
Постачальник вважається таким, що виконав зобов'язання по поставці, якщо він поставив покупцю до місця, визначеного в замовленні, та за ціною, узгоджено в специфікації, яка діє на момент замовлення покупцем товару, із усією супровідною документацією, що вимагається чинним законодавством України та даним Договором, і якщо внаслідок прийняття товару було встановлено його відповідність умовам законодавства України, замовленню та умовам договору. При цьому дата накладних (видаткової, податкової, товарно-транспортної) повинна відповідати даті поставки товару (п. 2.12 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, постачальник зобов'язаний поставляти товар за цінами, погодженими сторонами у специфікації, яка є діючою на момент замовлення товару покупцем (Додаток № 1до Договору) з врахуванням знижок в усі магазини мережі «Континент», незалежно від об'єму замовленого товару. Ціна товару, з округленням до цілих копійок, що зазначається при кожній поставці у видаткових накладних, не повинна відрізнятися від цін, узгоджених в специфікації з урахуванням знижок, відповідно до умов даного Договору. Специфікація надається як у письмовому вигляді, так і в електронному вигляді, у форматі Excel.
Відповідно до п. 4.2 Договору, ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за даним Договором.
Згідно з п. 4.3 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014, оплата за товар здійснюється протягом 38 календарних днів від дати поставки товару. Обов'язковою умовою для оплати товару, поставленого за договором, є наявність у покупця належним чином оформлених відповідної накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених розділом 2.1 Договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.
Відповідно до п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо жодна із сторін письмово не менше як за 30 календарних днів до закінчення дії Договору не заявить іншій стороні про припинення його дії, даний договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки протягом вересня-грудня 2014 року позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 4581 грн. 36 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № КО-0014827 від 26.09.2014 на суму 1186 грн. 38 коп., № КО-0015601 від 08.10.2014 на суму 788 грн. 40 коп., № КО-0016467 від 22.10.2014 на суму 1145 грн. 34 коп., № КО-0018437 від 03.12.2014 на суму 730 грн. 62 коп. та № КО-0019110 від 17.12.2014 на суму 730 грн. 62 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З огляду на те, що сторони пунктом 4.2 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014 погодили, що оплата за товар здійснюється протягом 38 календарних днів від дати поставки товару, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати за товар відповідач повинен був здійснити до 03.11.2014 (включно) за видатковою накладною № КО-0014827 від 26.09.2014, до 17.11.2014 (включно) за видатковою накладною № КО-0015601 від 08.10.2014, до 01.12.2014 (включно) за видатковою накладною № КО-0016467 від 22.10.2014, до 12.01.2015 (включно) за видатковою накладною № КО-0018437 від 03.12.2014 та до 26.01.2015 (включно) за видатковою накладною № КО-0019110 від 17.12.2014.
Судом встановлено, що відповідач частково виконав свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар, сплативши 30.10.2014 грошові кошти у розмірі 1500 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по особовому рахунку за 30.10.2014, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 3081 грн. 36 коп.
Суд зазначає, що між сторонами відсутні будь-які письмові домовленості з приводу порядку зарахування коштів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на те, що відповідач не зазначив конкретне призначення платежу (конкретну видаткову накладну), здійснюючи оплату у розмірі 1500 грн. 00 коп., вказавши призначення - оплата за товар по Договору поставки № К-10 від 01.08.2014, з урахуванням пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 30.03.2015, суд вважає правомірним зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів у розмірі 1500 грн. 00 коп. в оплату товару, поставленого за найдавнішими видатковими накладними, а саме: в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № КО-0014827 від 26.09.2014 у повному розмірі - 1186 грн. 38 коп. та в рахунок погашення часткової заборгованості за видатковою накладною № КО-0015601 від 08.10.2014 у розмірі 474 грн. 78 коп.; заборгованість за іншими видатковими накладними відповідачем залишилась не сплаченою.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо невиконання позивачем обов'язку з поставки товару на загальну суму 8570 грн. 85 коп. за поданими відповідачем замовленнями за загальний період з 13.01.2015 по 03.03.2015, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у нього обов'язку з оплати поставленого товару за Договором поставки № К-10 від 01.08.2014 відповідно до п. 5.8 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014.
Згідно з п. 5.8 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014, у випадку виявлення покупцем факту неналежного виконання постачальником умов цього Договору, оплата, визначена п. 4.3 цього Договору, не проводиться за товар, по якому виявлено порушення, до моменту повного усунення такого факту.
Тобто, суд зазначає, що застосування положень п. 5.8 договору стосується випадків порушення продавцем обов'язку з поставки (неналежного виконання обов'язку) конкретної партії товару, який замовляється покупцем, та не звільняє покупця від обов'язку оплатити поставлений постачальником та прийнятий покупцем товар за іншими видатковими накладними в межах договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» у загальному розмірі 3081 грн. 36 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 3081 грн. 36 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» суми основного боргу у розмірі 3081 грн. 36 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 231 грн. 99 коп., що складається з 48 грн. 52 коп. пені, нарахованої за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0015601 від 08.10.2014 (період нарахування - з 16.11.2014 по 10.03.2015), 104 грн. 75 коп. пені, нарахованої за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0016467 від 22.10.2014 (період нарахування - з 30.11.2014 по 10.03.2015), 43 грн. 28 коп. пені, нарахованої за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0018437 від 03.12.2014 (період нарахування - з 11.01.2015 по 10.03.2015) та 35 грн. 44 коп. пені, нарахованої за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0019110 від 17.12.2014 (період нарахування - з 25.01.2015 по 10.03.2015).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.1.6 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 01.08.2014, у випадку порушення умов п. 4.3 даного Договору, покупець зобов'язаний за письмовою вимогою постачальника виплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, за кожний день прострочення зобов'язання від суми дійсного зобов'язання, а також несе відповідальність встановлену ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначений початок нарахування пені щодо кожного простроченого платежу за кожною окремою видатковою накладною.
Суд здійснив власний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду нарахування:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн.
474,78 (видаткова накладна № КО-0015601)18.11.2014 - 05.02.20158014%29,14
474,78 (видаткова накладна № КО-0015601)06.02.2015 - 03.03.20152619,5%13,19
474,78 (видаткова накладна № КО-0015601)04.03.2015 - 10.03.2015730%5,46
1145,34 (видаткова накладна № КО-0016467)02.12.2014 - 05.02.20156614%57,99
1145,34 (видаткова накладна № КО-0016467)06.02.2015 - 03.03.20152619,5%31,82
1145,34 (видаткова накладна № КО-0016467)04.03.2015 - 10.03.2015730%13,18
730,62 (видаткова накладна № КО-0018437)13.01.2015 - 05.02.20152414%13,45
730,62 (видаткова накладна № КО-0018437)06.02.2015 - 03.03.20152619,5%20,30
730,62 (видаткова накладна № КО-0018437)04.03.2015 - 10.03.2015730%8,41
730,62 (видаткова накладна № КО-0019110)27.01.2015 - 05.02.20151014%5,60
730,62 (видаткова накладна № КО-0019110)06.02.2015 - 03.03.20152619,5%20,30
730,62 (видаткова накладна № КО-0019110)04.03.2015 - 10.03.2015730%8,41
Всього:227 грн. 25 коп.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» пені у розмірі 231 грн. 99 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 227 грн. 25 коп.
Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20 грн. 24 коп., а саме: 4 грн. 49 коп. 3% річних, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0015601 від 08.10.2014 (період нарахування - з 16.11.2014 по 10.03.2015), 9 грн. 51 коп. 3% річних, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0016467 від 22.10.2014 (період нарахування - з 30.11.2014 по 10.03.2015), 3 грн. 54 коп. 3% річних, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0018437 від 03.12.2014 (період нарахування - з 11.01.2015 по 10.03.2015) та 2 грн. 70 коп. 3% річних, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0019110 від 17.12.2014 (період нарахування - з 25.01.2015 по 10.03.2015).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3%, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем невірно визначено дату початку нарахування 3% річних щодо кожного простроченого платежу стосовно кожної окремої видаткової накладної.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір %Сума пені за період прострочення, грн.
474,78 (видаткова накладна № КО-0015601)18.11.2014 - 10.03.201511334,41
1145,34 (видаткова накладна № КО-0016467)02.12.2014 - 10.03.20159939,32
730,62 (видаткова накладна № КО-0018437)13.01.2015 - 10.03.20155733,42
730,62 (видаткова накладна № КО-0019110)27.01.2015 - 10.03.20154332,58
Всього:19 грн. 73 коп.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» 3% річних у розмірі 20 грн. 24 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 19 грн. 73 коп.
Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 220 грн. 21 коп. інфляційних втрат, а саме 37 грн. 98 коп. інфляційних втрат, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0015601 (період нарахування з жовтня 2014 року по січень 2015 року), 91 грн. 63 коп. інфляційних втрат, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0016467 (період нарахування з жовтня 2014 року по січень 2015 року), 45 грн. 30 коп. інфляційних втрат, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0018437 (період нарахування з грудня 2014 року по січень 2015 року) та 45 грн. 30 коп. інфляційних втрат, нарахованих за прострочену заборгованість за видатковою накладною № КО-0019110 (період нарахування з грудня 2014 року по січень 2015 року).
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду нарахування інфляційних втрат.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат щодо кожної окремої видаткової накладної в межах заявленого позивачем періоду нарахування (474,78 грн. (заборгованість за видатковою накладною № КО-0015601 від 08.10.2014) * 1,062 (добуток показників інфляції з грудня 2014 року по січень 2015 року) - 474,78 грн. = 29,44 грн.; 1145,34 (заборгованість за видатковою накладною № КО-0016467 від 22.10.2014) * 1,062 (добуток показників інфляції з грудня 2014 року по січень 2015 року) - 1145,34 грн. = 71,01 грн.; 730,62 (заборгованість за видатковою накладною № КО-0018437 від 03.12.2014) * 1,031 (індекс інфляції за січень 2015 року) - 730,62 = 22,65 грн.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» інфляційних втрат у розмірі 220 грн. 21 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 123 грн. 10 коп.
При цьому суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат за січень 2015 року на сум боргу за видатковою накладною № КО-0019110 від 17.12.2014 є безпідставним, оскільки прострочення виникло 27.01.2015.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-Торг» (03148, м. київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15; ідентифікаційний код: 39228743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Лтд» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 25266354) суму основного боргу у розмірі 3081 (три тисячі вісімдесят одна) грн. 36 коп., пеню у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 123 (сто двадцять три) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 1774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 38 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 06.04.2015
Суддя І.М. Отрош