Провадження № 11-кп/774/372/15 Справа № 204/8614/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 263 КК України
26 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12014040680003095 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8 ,
В зміненій апеляційній скарзі на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком три роки, та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, прокурор просить вирок щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання, вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування зміненої апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено вирок при неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність. Так, державний обвинувач вказує на те, що при ухваленні вироку щодо ОСОБА_7 місцевий суд дійшов висновку про наявність обставини, які пом'якшують його покарання, зокрема такими визнано, щире каяття останнього та активне сприяння розкриттю злочину, при цьому обставин, які б обтяжували покарання, судом встановлено не було, однак судом було призначено обвинуваченому покарання всупереч вимог ст. 69-1 КК України, відповідно до якої за вказаних обставин розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тобто максимальне покарання за ч. 1 ст. 263 КК України за встановлених обставин не може перевищувати 4 років та 6 місяців позбавлення волі.
За зазначеним вироком 17 листопада 2014 року ОСОБА_7 у невстановлений в ході досудового слідства час, знаходячись в районі автовокзалу в м. Дніпропетровськ, біля сміттєвого контейнеру, знайшов предмет, який відноситься до категорії вогнепальної зброї гладкоствольних дульнозарядних (шомпольних) пістолетів з ґнотовим займанням метального заряду, виготовлений саморобним способом, при цьому у нього раптово виник умисел, направлений на носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_7 підібрав предмет ззовні схожий на пістолет, тим самим придбавши його, став носити при собі по вулицях м.Дніпропетровська без передбаченого законом дозволу.
В цей же день, 17.11.2014 року приблизно о 18:15 годині на зупинці громадського транспорту “Леваневського” біля будинку № 10 по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську, співробітниками міліції був зупинений ОСОБА_7 за розпивання спиртних напоїв в забороненому законом місці, про що було складено адміністративний протокол. Після чого, на зупинці громадського транспорту “Леваневського” біля будинку № 10 по вул. Леваневського в м.Дніпропетровськ в присутності двох понятих, було проведено огляд речей ОСОБА_7 . Під час проведення огляду, на пропозицію працівника міліції, надати для огляду свої речі ОСОБА_7 , дістав з правої кишені сірої кофти, одягненої на ньому, предмет ззовні схожий на пістолет “самопал”, який згідно висновку експерта № 66\07-260 від 24.11.2014 року є предметом, що виготовлений саморобним способом за типом дульнозарядних (шомпольних) пістолетів з ґнотовим займанням метального заряду, та є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, даний пістолет придатний для проведення пострілів кулями діаметром до 7, 0 мм способом роздільного зарядження, який ОСОБА_7 носив при собі без передбаченого законом дозволу.
В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав змінену апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи увідомленим про місце та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з”явився.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав вимоги зміненої апеляційної скарги, частково дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 263 КК України колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.
Доводи сторони обвинувачення щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду з наступних підстав.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК, суд призначає покарання, зокрема, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Статтею 69-1 КК, що міститься у цій частині вказаного Кодексу, встановлено, що за наявності передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК обставин, які пом'якшують покарання (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди), відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Зі змісту цієї статті випливає, що зазначені правила призначення покарання можуть застосовуватися судом за наявності як усіх, так і хоча б однієї з обставин, перелічених у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК, адже не усіма злочинами завдаються збитки.
Із мотивувальної частини вироку вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав вину, що підтвердив в суді апеляційної інстанції, крім того, суд дійшов висновку, що наявні обставини, які пом”якшують його покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлені. Крім того, відсутні дані щодо заподіяння обвинуваченим вчиненим злочином збитків або матеріальної шкоди.
Отже, були усі підстави, за наявності яких місцевий суд мав би покарання ОСОБА_7 призначити з дотриманням положень ст. 69-1 КК. Між тим, цього зроблено не було, адже покарання за ч. 1 ст. 263 КК України цей суд призначив у виді позбавлення волі на строк п”ять років, тобто у розмірі, який перевищує дві третини (чотири роки та шість місяців позбавлення волі) його максимального строку (семи років позбавлення волі: 7:3х2= 4,6 ).
Тому покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України має бути знижено на підставі ст. 69-1 КК до чотирьох років та шести місяців позбавлення волі.
Разом з тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було застосовано ст.75 КК України та звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов”язків періодично з”являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання, оскільки суд правильно і в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу підсудного, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що пом”якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Вимоги апеляційної скарги прокурора щодо необхідності покладення на ОСОБА_7 , крім зазначених у вироку суду першої інстанції обов”язків, обов”язку не виїжджати за межі України на простійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні дані про наявність у ОСОБА_7 паспорту для виїзду за кордон.
З урахуванням викладеного, вирок місцевого суду підлягає зміні згідно із п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що вплинуло на призначення більш суворого покарання, ніж це передбачено КК, а апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Змінену апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року - задовольнити частково.
Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2014 року, щодо ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим із застосуванням ст.69-1 КК України за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки та шість місяців.
Звільнити ОСОБА_7 згідно зі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідно до п.п. 3-4 ч. 1 ст.76 КК України обов”язків: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення,а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду.
Судді Апеляційного суду
Дніпропетровської області:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4