Справа № 521/3364/15-ц
Провадження №2/521/2728/15
про залишення позовної заяви без руху
"04" березня 2015 р. суддя Малиновського районного суду м. Одеси Гранін В.Л. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності, -
Позивач звернулася до суду з цим позовом і просить визначити частку її чоловіка ОСОБА_3, померлого 10.11.2014 року в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою вул. Щорса, 28. Вказує, що просить прийняти суд рішення для успадкування нею 41/100 частини земельної ділянки.
Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 119, 120 ЦПК України, а саме:
- сплачений судовий збір у розмірі 243,60 грн., при тому що позивачка фактично просить визнати за померлим право власності на 41/100 частку земельної ділянки, яка знаходилась в спільній сумісній власності. А спільна сумісна власність це рівні долі. При тому, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову (вартості земельної ділянки на даний час), але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;
- не роз'яснено чому позивачка вважає відповідачем саме ОСОБА_2 А згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 року - відповідачами у справах про спадщину є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
- так як зміст позову - це вказівка позивача на спосіб захисту вже порушеного права (ст. 16 ЦК України) не указано якими діями саме відповідач не визнає, порушує, чи оспорює його права спадкоємця, саме на спадщину. Не роз'яснено в чому саме спір між позивачем і відповідачем. Так, позивач указує, що він є спадкоємцем і тому просить визнати право власності в порядку спадкування. І не роз'яснено, чому він не отримав у нотаріуса саме постанову (Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) про відмову видати таке свідоцтво про право на спадкування позивачу в якій буде надана мотивована відмова з посиланням на конкретні причини такої відмови. А згідно п. 23 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року - свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка повинна бути у вигляді саме постанови) особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Про це указано і в інформаційному листі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо деяких спірних питань застосування норм цивільного процесуального права від 10.07.2012 р. У матеріалах справи немає відмови нотаріуса. При цьому позивач вказує, що спадкоємець є власником 41/100 частини домоволодіння і неясно, що заважає позивачу отримати в порядку спадкування свідоцтво про спадщину на будинок, а потім і на земельну ділянку право на яку залежить від права на будинок;
- при цьому не роз'яснено чому позивача звернулась до суду до закінчення строку на прийняття спадщини, так як не можливо встановити інших спадкоємців, яких необхідно залучити до участі у справі. Враховуючи при цьому інформацію, яка викладена і листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», де вказано, що визначення судами частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно (квартиру) за померлими суперечить вимогам ст. 3 ЦПК, статей 27-31 ЦПК, оскільки судом вирішується питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв'язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності;
- не зазначені всі докази, які підтверджують кожну обставину: немає посилання на докази які підтверджують наявність спору саме між сторонами. Також немає даних про відсутність згоди інших спадкоємців, чи відсутність спадкоємців, у зв'язку з чим суд не може вирішити питання про відкриття провадження у справі (п.24 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»). При цьому не указано про необхідність витребування доказів з урахуванням вимог ст.ст. 131, 133 ЦПК України, якщо в їх отримані у позивачів є труднощі (а якщо ні, то не роз'яснено чому вони не надані в матеріалах справи), а саме: даних про спадкову справу в нотаріальній конторі яку суд витребує тільки після закінчення строку на прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог викладених у статтях 119-121 ЦПК України або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. 121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної на протязі п'яти днів, з дня отримання цієї ухвали Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя