31 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Прохоровій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «WM -Україна», поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «WM -Україна» про стягнення боргу,
у вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з останнього 7 074 162, 20 грн. боргу, посилаючись на те, що він надав відповідачу у борг грошові кошти, але останній їх у встановлені строки не повернув.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.08.2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за борговими зобов'язаннями в розмірі 7 074 162, 20 грн.. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Справа № 756/15776/12
Апеляційне провадження: № 22-ц-796/77/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Белоконна І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 та ТОВ «WM -Україна» через представника подали апеляційну скаргу, у якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилаються на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд прийняв до уваги висновок експертизи, який має сумнівний характер, оскільки для порівняння бралися зразки підпису, що містилися у звітах підприємства та надавали як зразки печатки підприємства, ті ж зразки підпису відповідача, які відбиралися в судовому засіданні та містилися в документах, завірених нотаріально експертом не досліджувалися. Експертом також не досліджувалося боргове зобов'язання від 25.12.2007 року, на якому дійсно стоїть підпис ОСОБА_1 для порівняння з підписами на інших боргових зобов'язаннях. Ними заявлялося клопотання про проведення повторної експертизи, яку необхідно провести без урахування підписів від імені відповідача, що містяться у звітах, оскільки такі підписи за нього ставила бухгалтер, що підтверджено висновком спеціаліста від 12.06.2014 року, проте судом у призначенні експертизи було відмовлено. Суд не звернув уваги на те, що за висновком експертизи, дати на боргових розписках значно розрізняються із часом, коли на ці аркуші були нанесені печатки. У боргових розписках невірно вказано дату народження відповідача, а у борговій розписці від 25.12.2007 року зазначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є співзасновниками ТОВ «WM -Україна», проте вони ніколи ними не були. Крім того, суд не врахував, що позичальником по борговим зобов'язанням є підприємство, а не відповідач.
У судовому засіданні апелянт та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно боргового зобов'язання від 03.02.2005 року ОСОБА_1 як директор ТОВ «WM - Україна» та як фізична особа, протягом 2003 та 2004 роках позичав у ОСОБА_3 кошти у розмірі 125 000 доларів США та додатково 75 000 доларів США, загальна сума позичених коштів складає 200 000 доларів США, строком до 03.02.2010 року.
Згідно боргового зобов'язання від 22.03.2006 року, ОСОБА_1 як директор ТОВ «WM - Україна» та як фізична особа позичає у ОСОБА_3 100 000 доларів США та зобов'язується повернути до 22.03.2011 року.
Згідно боргового зобов'язання від 25.12.2007 року, ОСОБА_1 як директор ТОВ «WM - Україна» та як фізична особа протягом 2007 року для власних потреб та для розвитку підприємства позичає у ОСОБА_3 134 000 доларів CША. Зазначену суму взято у безвідсоткову позику терміном на п'ять років, але у випадку необхідності повернення через два роки протягом трьох тижнів після вимоги позикодавця.
Згідно боргового зобов'язання від 25.03.2008 року, ОСОБА_1. підтверджує всі раніше видані боргові розписки від 03.02.2005 року на суму 200 000 доларів США, від 22.03.2006 року на суму 100 000 доларів США, від 25.12.2007 року на суму 134 000 доларів США та додатково позичає 168 000 доларів США строком на чотири роки, тобто до 25.03.2012 року.
З висновку судової почеркознавчої експертизи від 19.03.2014 року №10906/13-33/10907/13-32, складеного експертами КНДІСЕ на виконання ухвали суду про проведення експертизи від 03.10.2013 року, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у боргових зобов'язаннях від 03.02.2005 року, 22.03.2006 року, 25.03.2008 pоку виконані самим ОСОБА_1 У борговому зобов'язанні від 03.02.2005 року відтиски печатки ТОВ «WM - Україна» нанесені у липні - жовтні 2007 року, у борговому зобов'язанні від 22.03.2006 року відтиски печатки 'ГОВ «WM - Україна» нанесені у жовтні - грудні 2006 року, у борговому зобов'язані від 25.03.2008 року відтиски печатки ТОВ «WM Україна» нанесені у грудні 2008 року січні 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що передача грошових коштів відповідачу підтверджується власноруч підписаними ним борговими зобов'язаннями та ці зобов'язання у встановлені строки не виконані.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Позивач на підтвердження укладення договору позики з відповідачем надав копії боргових зобов'язань від 03.02.2005 року, 22.03.2006 року та від 25.03.2008 року.
Відповідач заперечуючи факт укладення договору позики з позивачем вказував на те, що боргові зобов'язання від 03.02.2005 року, 22.03.2006 року та 25.03.2008 року він не підписував, а на борговому зобов'язанні від 25.12.2007 року стоїть його підпис, проте текст було нанесено пізніше ніж ним проставлено підпис. Вважає, що позивачем було використано чистий аркуш паперу з його підписом, який знаходився у його робочому кабінеті, оскільки позивач мав вільний доступ до документів ТОВ «WM -Україна». Він сам такого зобов'язання не писав та коштів у борг не брав.
За клопотанням відповідача судом було призначено судовому почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої підписи від імені ОСОБА_1 у боргових зобов'язаннях від 03.02.2005 року, 22.03.2006 року, 25.03.2008 pоку виконані самим ОСОБА_1
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції фактично виходив лише з висновку судової почеркознавчої експертизи, відхиливши інші докази.
Проте, призначаючи експертизу суд першої інстанції в ухвалі від 03.10.2013 року зазначив: «В якості вільних зразків підпису ОСОБА_1 експертам використовувати підписи, виконані ним в боргових зобов'язаннях датованих 03.02.2005 р., 22.03.2006 р., 25.12.2007 р., 25.03.2008 р., також у Статуті ТОВ «WM-Україна», нотаріальну посвідчену довіреність від ОСОБА_1 від 10.01.2008 р., договір медичного страхування подорожуючих від 30.09.2010 р., договір банківського рахунку від 22.11.2006 р., додаткову угоду до договору № 16 про обслуговування банківського рахунку в іноземній валюті від 31.10.2008 р., витяг з тарифів на банківські послуги…».
Суд не звернув уваги на те, що у висновку експертів № 10906/13-33/10907/13-32 від 19.03.2014 року не зазначено, які саме документи бралися для порівняння зразків підпису ОСОБА_1, незважаючи на те, що згідно з ч. 3 ст. 147 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено які матеріали експерт використав та докладний опис проведених досліджень.
З ілюстративної таблиці № 2, яка є додатком до висновку експертизи, не вбачається, що експертом досліджувалися документи для порівняння зразків підпису, про які було зазначено в ухвалі про призначення експертизи.
Суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що боргове зобов'язання від 25.12.2007 року не було предметом експертного дослідження та що висновки експерта щодо даного документа відсутні. До того ж оригінал боргового зобов'язання від 25.12.2007 року позивач не надав та суд його не оглядав.
Відповідно до висновку спеціаліста НДЛЕД ПП «Агенція 007» від 12.06.2014 року № 91 підпис від імені ОСОБА_1, розташований на борговому зобов'язанні від 25.12.2007 року виконаний самим ОСОБА_1 Підписи від імені ОСОБА_1, розташовані на боргових зобов'язаннях від 03.02.2005 року, 22.03.2006 року, 25.03.2008 pоку виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 Підписи від імені ОСОБА_1, розташовані на боргових зобов'язаннях від 03.02.2005 року, 22.03.2006 року, 25.03.2008 pоку виконані ОСОБА_8 з наслідуванням підпису ОСОБА_1
Про обставини нанесення підпису на звітні документи замість ОСОБА_1 підтвердила ОСОБА_8, яка була допитана судом як свідок.
Суд першої інстанції не надав будь - якої оцінки вищезазначеному висновку спеціаліста та показанням свідків та незважаючи на клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи з метою усунення розбіжностей у призначенні такої експертизи відмовив.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Оскільки суд вважав встановленими обставини про укладення договорів позики між сторонами, незважаючи на наявність у справі суперечливих доказів та без дослідження оригіналу боргового зобов'язання від 25.12.2007 року рішення суду підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа. - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самото роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки при проведенні судової почеркознавчої експертизи експертами не взяті до уваги документи із зразками підпису, про які було зазначено в ухвалі суду першої інстанції про призначення експертизи, а судом першої інстанції не вжито заходів для витребування оригіналу боргового зобов'язання від 25.12.2007 року для проведення експертизи та не усунуто розбіжності між експертним висновком та висновком спеціаліста, при апеляційному розгляді справи ухвалою від 11.11.2014 року було призначено додаткову судову почеркознавчу та судову технічну експертизу та зобов'язано позивача надати оригінали боргових зобов'язань від 03.02.2005 року, від 22.03.2006 року, від 25.03.2008 року та витребувано оригінал боргового зобов'язання від 25.12.2007 року з матеріалів кримінальної справи, оскільки позивач стверджував, що таке зобов'язання знаходиться у матеріалах кримінальної справи.
Проте, ні у визначені судом строки, ні надалі на неодноразові нагадування позивач оригіналів документів не надав. Солом'янським районним судом м. Києва 16.12.2014 року було надано відповідь, що оригінал боргового зобов'язання від 25.12.2007 року у матеріалах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 та інших осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України відсутній.
За таких обставин колегією суддів ухвалою від 20.01.2015 року було призначено додаткову судово почеркознавчу експертизу по копіям документів. За відсутності оригіналу боргового зобов'язання від 25.12.2007 року питання про проведення технічної експертизи документу з метою з'ясування питання нанесення підпису та тексту у часі представником відповідача було знято.
05.02.2015 року судом було отримано повідомлення про неможливість проведення експертизи по копіям документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Оскільки позивач не надавши оригіналів документів для проведення експертизи ухилився від проведення такої експертизи, а експертиза була призначена саме для з'ясування питання про те, чи належать підписи на боргових зобов'язаннях від 03.02.2005 року, від 22.03.2006 року, від 25.03.2008 року ОСОБА_1 та час нанесення тексту на борговому зобов'язанні від 25.12.2007 року колегія суддів приходить до висновку, що за правилами ч. 1 ст. 146 ЦПК України факт не підписання ОСОБА_1 боргових зобов'язань від 03.02.2005 року, від 22.03.2006 року та від 25.03.2008 року слід визнати встановленим. Так само слід визнати встановленим той факт, що текст на борговому зобов'язанні від 25.12.2007 року нанесений пізніше ніж проставлено підпис ОСОБА_1.
При апеляційному розгляді судом вживалися заходи не лише для витребування оригіналів боргових зобов'язаннях, а і для заслуховування пояснень безпосередньо позивача та його явка до суду була визнана обов'язковою, проте позивач у судові засідання жодного разу не з'явився та будь - яких пояснень особисто не надав.
За вказаних вище обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги не доведені, а відтак позов задоволенню підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «WM -Україна» задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «WM -Україна» про стягнення боргу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді