Справа № 22-ц/796/4614/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Цимбал І.К.
Доповідач Рубан С.М.
26 березня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.
при секретарі Осмолович В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - задоволено частково.
Розмір аліментів визначений договором між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про утримання дитини від 03.09.2013 року зменшено та визначено розмір аліментів на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 по 7000 грн. на кожну дитину до досягнення нею повноліття.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу.
Позивач та представник позивача проти апеляційної скарги заперечили.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, де є третя особа, про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, зміну договору в цій частині та припинення дії договору в частині стягнення аліментів на дитину, яка досягла повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі судового рішення. Від шлюбу сторони мають трьох дітей, одна з яких станом на час вирішення справи по суті досягла повноліття. Після розірвання шлюбу діти продовжували проживати разом із відповідачем, а позивач сплачує аліменти у розмірі, встановленому на підставі укладеного договору між батьками про утримання дитини. Позивач просить зменшити розмір аліментів на утримання дітей у зв'язку із зміною матеріального та сімейного стану позивача, неналежним виконанням відповідачем умов договору про утримання дитини, істотними змінами обставин, які сторони не могли передбачити під час укладення договору та нецільовим використанням відповідачем коштів за договором.
Судом встановлено, що 11 лютого 1995 року між сторонами було укладено шлюб, від шлюбу народилося троє дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до договору між батьками про утримання дитини, укладеного 03 вересня 2013 року між сторонами, позивач зобов'язаний сплачувати відповідачу кошти на утримання дітей загальним розміром 13 тис. грн. щомісяця із розрахунку по 4333 грн., на кожну дитину протягом строку від укладання договору до досягнення дітьми повноліття. Також, відповідно до умов зазначеного договору, сторони погодили формулу розрахунку щомісячних платежів враховуючи зміну курсу долара США до гривні та встановили відповідну залежність суми сплати від зміни зазначеного курсу. (а.с.10-13).
Враховуючи, що дитина сторін ОСОБА_4 17.04.2014 року набула повноліття дія договору в частині сплати аліментів на утримання останньої припинена, що передбачено умовами договору укладеного сторонами. Таким чином, вимога позивача про припинення умов договору в частині сплати аліментів на повнолітню доньку задоволенню не підлягає виходячи з умов договору.
Сторонами не заперечується, що умови договору виконуються позивачем у повному обсязі.
Ухвалою Дарницького районного суду від 11.09.2013 року у справі № 753/10461/5275/13, що набрала законної сили, було затверджено мирову угоду між сторонами про поділ сумісного майна відповідно до умов якої визнано право власності позивача на наступне майно: - автомобіль марки Mitsubishi Pajero SP, тип легковий універсал, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; напівпрічеп н/п-бортовий тентований - Е, марки SCHMITZ, модель SCS 24, випуску 1999 року, реєстраційний номер НОМЕР_7 - вантажний сідловий тягач - Е марки DAFXF95.430, 2004 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_8; транспортний засіб марки SCANIA, модель R470, випуску 2004 року, тип вантажний сідловий тягач -Е, реєстраційний номер НОМЕР_2; транспортний засіб марки SCANIA, модель R420, випуску 2004 року, тип вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_3; транспортний засіб LAMBERT, моделі LVFS3F1R, випуску 2001 року, колір - білий, тип ТЗ - напівпричеп н/п - рефрижератор -Е, реєстраційний номер НОМЕР_4; транспортний засіб марки VANHOOL, модель ЗВ2014, тип н/причіп- платформа-Е, рік випуску 2002, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_5;- транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF, тип сідловий тягач-Е, випуск 2006 року, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_9 транспортний засіб марки ВАЗ, модель 21043, тип легковий універсал, випуск 2006 року, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_6; велосипеди, запасні частини для велосипедів, мотоциклів, моторних човнів та катерів, загальною вартістю 500000,00 грн. Частину з зазначеного майна позивачем було відчужено з метою отримання грошових коштів. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою, наданою на вимогу суду першої інстанції МВС ЦБДР та АС № 45/7488 від 26.12.2014 де вказано, що з вищезазначеного майна у власності позивача залишилось наступне рухоме майно: вантажний сідловий тягач - Е марки DAF XF 95.430, 2004 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_8; транспортний засіб марки SCANIA, модель R470, випуску 2004 року, тип вантажний сідловий тягач -Е, реєстраційний номер НОМЕР_2; транспортний засіб марки SCANIA, модель R420, випуску 2004 року, тип вантажний сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_3; автомобіль марки Mitsubishi PajeroSP, тип легковий універсал, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; транспортний засіб марки ВАЗ, модель 21043, тип легковий універсал, випуск 2006 року, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_6.
Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_10 позивач став батьком ОСОБА_7, який народився 04.10.2013 року та разом з матір'ю останнього винаймає житлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 за яке, відповідно до умов договору оренди зазначеної квартири сплачує 4800 грн., щомісяця.
Також позивач має у власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48 м.кв., яку здає в оренду власному працівнику відповідно до умов договору оренди від 07.04.2014 року за 1000 грн. в місяць, та нежитлове приміщення - гараж, у гаражно-будівельному кооперативі "Лівобережний" по вул. Березняківський,29-б у м. Києві.
Відповідно до довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №293/9/26-51-17-04 від 15.01.2015 року позивач ОСОБА_3 є приватним підприємцем на загальній системі оподаткування та сума його загального оподаткованого доходу у третьому кварталі 2014 року складає 784405,00 грн., а відповідно до довідки того ж органу № 3027 від 07.10.2014 року обсяг чистого прибутку, після оподаткування за той самий період склав 35400,00 грн. За наслідками діяльності у 4-му кварталі валовий дохід склав суму - 713141 грн., а чистий прибуток, що залишився у розпорядженні позивача - 34800 грн. В той же час, у 2013 році обсяг виручки складав 2198436,00 грн. Відповідно до умов договору на утримання дитини сторони погодили формулу розрахунку щомісячних платежів враховуючи зміну курсу долара США до гривні та встановили відповідну залежність суми сплати від зміни зазначеного курсу. Так, станом на час укладання договору сума аліментів складала 13000,00 грн., враховуючи курс долара США до гривні у розмірі 8.195 за даними НБУ, а станом на 06.02.2015 року сума аліментів вже складала 36692, 67 грн. щомісяця, що у свою чергу майже втричі більше ніж початковий розмір аліментів, в той час, як позивач отримує доходи у національній валюті.
Відповідно до ст.182 СК України, встановлюючи розмір аліментів судом повинно бути враховано стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 СК України визначено спосіб утримання як для того з батьків з ким проживають діти, так і для того який проживає окремо. Тобто, при встановленні, як розміру аліментів, так і розміру можливого їх зменшення, суд повинен врахувати і матеріальні статки та фінансові можливості іншого із батьків, який не є платником аліментів.
Судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 квартири 183 у тому ж будинку та договором про утримання дитини передбачено право відповідача здавати зазначене майно в оренду. Таким чином, у відповідача наявна можливість отримувати дохід від надання в оренду зазначених приміщень для використання коштів на утримання дітей.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів позивача про зменшення сум щоквартального доходу.
Посилання представника відповідача на той факт, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року не розмежовує поняття доходу-прибутку та доходу-виручки, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки зазначеною постановою визначено лише перелік видів доходів, а не порядок визначення безпосередньо розміру аліментів.
Доводи позивача про необхідність виконання поточних платежів позивача, як фізичної особи-підприємця, зокрема, таких як сплата заробітної платні робітникам, сплата податків та інших обов'язкових платежів, необхідність обслуговування транспортних засобів, від технічного стану яких безпосередньо залежить саме дохід позивача та інше є підставними, витікають із виконання обов'язків позивача, як фізичної особи-підприємця, тому вірно прийняті судом до уваги.
Доводи представника відповідача про наявність у позивача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20 мільйонів гривень не може бути прийнято до уваги, оскільки акт опису майна було зроблено на виконання ухвали Дарницького районного суду у справі № 753/10461/5275/13 про забезпечення позову під час розгляду справи про поділ майна подружжя, за наслідками якої ухвалено рішення в мотивувальній частині якого визначено вартість зазначеного майна у розмірі 500 тис. грн.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини на які посилається позивач для зменшення розміру аліментів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Зокрема, судом враховано народження у позивача дитини - сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.5).
Крім цього, судом вірно враховано економічну кризу в країні, проведення антитерористичної операції, що призвело до загального спаду обсягів виробництва, зменшенню купівельної спроможності населення, внаслідок чого підприємницька діяльність позивача зазнала суттєвого спаду, зменшення доходу внаслідок вищевказаних обставин та девальвації гривні.
Виходячи з вищевстановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову, зменшення та визначення розміру аліментів, встановлених договором між позивачем та відповідачем про утримання дитини від 03.09.2013 року, по 7 000 грн. на кожну дитину.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про заперечення зміни матеріального стану позивача з посиланням на особливості обчислення доходу з метою визначення розміру аліментів та сплати податків, оскільки статтею 177.2 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Судом першої інстанції вірно враховано вказані положення Закону та висновки викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі 6-33288св14 від 14 листопада 2014 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог в частині визначення розміру аліментів у сумі 7000 грн. на кожну дитину, а не у тому розмірі, що просив позивач, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позовні вимоги судом задоволені частково з підстав наведених в мотивувальній частині рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що резолютивна частина рішення суду є незрозумілою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сторони не позбавлені права звернутись із заявою про роз'яснення рішення суду відповідно до ст. 221 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді