10 березня 2015 рокусправа № 804/3215/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. по справі № 804/3215/13-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області №0003941701-21147/10/17-230 від 06.11.2012, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23046,85 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розміри 5761,46 грн. та №0003951701-21148/10/17-230 від 06.11.2012, яким накладений адміністративний штраф у розмірі 510 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт 1109/172/НОМЕР_1 від 05.10.2012. В акті перевірки податковий орган дійшов висновку що ФОП ОСОБА_1 безпідставно завищено валові витрати за перевіряє мий період на суму 144317,84 грн. та п.44.1, п. 44.6, п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки витребуваних документів. На підставі акту перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, суд не врахував його доводів щодо добросовісного виконання запиту податкового органу. Позивач не відмовлявся від надання документів, проте визначений відповідачем строк - до 12.00 години наступного дня після отримання на при кінці попереднього робочого дня унеможливили його виконання у відповідності до вимог відповідача (із переліком усіх реквізитів первинних документів), про що останній був вчасно повідомлений. Тому застосований штраф у розмірі 510 грн. за наведених обставин не може вважатись правомірним. Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23046,85 грн., суд першої інстанції, на думку апелянта, також не надав належної оцінки письмовим доказам правомірності формування валових витрат.
У судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача заперечив проти скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, зазначивши про його законність та обґрунтованість.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено акт №1109/172/НОМЕР_1 від 05.10.2012, яким зафіксовано порушення податкового законодавства, а саме п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, з урахуванням п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 23045,85 грн.; п.44.1, п. 44.6, п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки документів у повному обсязі. На підставі акту перевірки №1109/172/НОМЕР_1 від 05.10.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0003941701-21147/10/17-230 від 06.11.2012, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23046,85 грн. та штрафні санкції у сумі 5761,46 грн. та №0003951701-21148/10/17-230 від 06.11.2012, яким накладений адміністративний штраф у розмірі 510 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо спірного податкового повідомлення-рішення №0003951701-21148/10/17-230, від 06.11.2012 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 16.1.5, 16.1.7 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством. Згідно із п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу. Положеннями п. 85.2 ст. 85, ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 19.09.2012 року були складені два письмових запити № 16896/10/17-230 та № 16893/10/17-230 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ГРОС СЕРВІС» та щодо здійснення підприємницької діяльності за період 2 півріччя 2009 року по 2011 рік, у тому числі - щодо віднесення до складу валових витрат суми в розмірі 99045,13 грн., щодо зберігання товарів, фактичного здійснення підприємницької діяльності, щодо транспортування товарів, щодо формування ціни на реалізацію продукції за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року (т. 2 а.с.26-29). Термін виконання запитів встановлений податковим органом - до 12.00 години 21.09.2012 року. Вказані запити отримані ФОП ОСОБА_1 особисто 20.09.2012 року і за його твердженням - наприкінці робочого дня. 21.09.2012 року ФОП ОСОБА_1 повідомив листом ДПІ про те, що відповідь та документи будуть надані ним з недотриманням визначеного ДПІ терміну через велику кількість постановлених запитань, пославшись при цьому на п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (т.2 а.с.25).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право органів державної податкової служби отримувати від платників податків документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, передбачено п. 85.2 ст. 85, ст. 86 Податкового кодексу України. Зважаючи на те, що перевірка ФОП ОСОБА_1 призначена наказом начальника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська № 455 від 23.08.2012 року з 10.09.2012 року (т.2. а.с.59), запити складені 19.09.2012 року, тобто під час перевірки, посилання апелянта на порушення відповідачем п. 73.3. статті 73 Податкового кодексу України, якою встановлений місячний строк на виконання запитів податкового органу, є необґрунтованим.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, перевірка ФОП ОСОБА_1 була планова, виїзна і відбувалась в період з 10.09 по 28.09 2012 року на адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд 25 (т. 1 а.с. 15). Доказів того, що ФОП ОСОБА_1 відмовився на протязі 18 днів перевірки надати службовим особам ДПІ необхідні документи відсутні, оскільки акт про відмову, як це передбачено п. 85.2 ст. 85, ст. 86 Податкового кодексу України, не складався. Також, на думку колегії суддів, суттєвим при визначенні складу правопорушення, є визначення можливості виконання позивачем запитів ДПІ у встановлений строк - менше доби. При цьому, позивач був зобов'язаний виготовити копії документів, підготувати письмові пояснення. Про ці обставини позивач повідомив належним чином ДПІ, не відмовившись від виконання запитів.
Застосовуючи до позивача штраф у розмірі 510 грн., відповідач керувався п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України. Проте, санкція, що передбачена вказаною нормою, застосовується за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.
Факт незабезпечення позивачем зберігання документів відповідачем не доведений, а суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003941701-21148/10/17-230 від 06.11.2012, на цю обставину уваги не звернув.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0003941701-21148/10/17-230 від 06.11.2012 року підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0003941701-21147/10/17-230 від 06.11.2012, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23046,85 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розміри 5761,46 грн., дійшовши висновку про його правомірність.
Як вбачається з Акту, документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 п.177.2, п.177.4 ст. 177, з урахуванням п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності (т. 1 а.с.43).
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У розділі 2.3. «Узагальнені показники діяльності ФОП ОСОБА_1.» Акту перевірки наведений розрахунок донарахованого податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік (т. 1 а.с. 34).
Так, податковим органом зроблені висновки про завищення позивачем валового доходу на суму 8754,02 грн., витрат на суму 144317,85 грн., у зв'язку з чим оподатковуваний дохід має бути збільшений на 135563,82 грн., а відтак і податок донарахований на суму 23045,85 грн. (135563,82 грн. х 17%). Завищення валового доходу та витрат, на думку відповідача, відбулось внаслідок не підтвердження їх позивачем документально. При цьому, висновки ґрунтуються на тому, що позивачем не надано відповідь на запити від 19.09.2012 року.
Позивач, у свою чергу, стверджує, що усі документи ним були надані під час перевірки, проте враховані відповідачем вибірково. Про цю обставину він зазначав і у своїй скарзі від 13 грудня 2012 року (т.1 а.с. 69-82).
Колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку висновків, викладених в акті перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, шляхом дослідження письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.
Так, позивачем на підтвердження протиправності донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23046,85 грн. надані наступні документи, які свідчать про понесені ним витрати, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності: звіти про використання коштів, виданих на відрядження, журнал обліку службових відряджень; накази на відрядження; чеки на придбання бензину на загальну суму 12862,68 грн. (пп. 138.10.2, 138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України), фінансові витрати, до яких належить витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками) кредитний договір № 014/7741/5/16004 від 23.05.2008 року, банківська виписка по кредиту з 01.04.2011 - 30. 06. 2011 р. на суму 1445,98 грн. (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України), витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телефакс, телекс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати), квитанції та чеки на суму 165,75 грн., товарні чеки на придбання канцелярських товарів на суму 263,63 грн., документи на підтвердження собівартості реалізованих товарів на суму 20657,12 грн., витрати на введення та провадження класифікатора ЕСКД в розмірі 1500,00 грн. (п.138.9 ст.138 Податкового кодексу України), витрати, пов'язані з амортизацією основних засобів в розмірі 19626,36 грн.(автомобіль) та 897,75 грн.(принтер), витрати пов'язані з утриманням та ремонтом основних засобів в розмірі 5400,00 грн., 6356,00 грн. (автомобіль) та 420,00 грн. (принтер) та інш.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області обґрунтованих пояснень щодо неврахування наданих позивачем доказів на підтвердження понесених позивачем витрати, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, не надала. Доводи відповідача зводяться до того, що зазначені документи не були надані до перевірки у зв'язку із невиконанням позивачем запитів від 19.09.2012 року, проте, як вбачається зі змісту скарги ФОп ОСОБА_1 від 13 грудня 2012 року, він заявляв про неврахування цих документів під час перевірки.
На думку колегії суддів, податкове повідомлення-рішення №0003941701-21147/10/17-230 від 06.11.2012, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 23046,85 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розміри 5761,46 грн., не може вважатись обґрунтованим з огляду на неврахування відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, усіх обставин, які мають значення для його прийняття ( п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 р. по справі № 804/3215/13-а - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2012 року №0003941701-21147/10/17-230 та №0003951701-21148/10/17-230, винесені Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко