ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" березня 2015 р. Справа № 809/1091/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,
представника позивача - Сохана В.Є.,
представника третіх осіб - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
09.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" (надалі - позивач, ТзОВ "Х-Адванс") звернулося в суд з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за №703 проведено державну реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності документа про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, речового права заявника на земельну ділянку та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, а також за відсутності документа, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража. Оскільки, гараж АДРЕСА_1, реєстрація якого є предметом оскарження, розташований на земельній ділянці, загальною площею 6,2207 га, що належить позивачу на праві приватної власності, згідно з Державним актом серії НОМЕР_2, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_3 від 25.10.2012 року, державна реєстрація підлягає скасуванню шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 року відкрито провадження у справі за даним адміністративним позовом та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив "Соколи" та ОСОБА_3.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року позовну заяву ТзОВ "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення № 2737735 від 30.05.2013 року, зобов'язання до вчинення дій - залишено без розгляду з підстав, визначених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
26.01.2015 року, у судовому засіданні, головуючим суддею Біньковською Н.В. за результатами розгляду заяви про самовідвід винесено ухвалу про самовідвід головуючого судді.
У зв'язку з наведеним, вказану справу призначено судді Главач І.А., яким згідно ухвали суду від 29.01.2015 року дану адміністративну справу призначено до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях до позовної заяви. Просив суд позов повністю задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні від 24.04.2014 року, у якому зазначив, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Реєстрацію права власності на нерухоме майно державним реєстратором проведено на підставі документів, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зазначив також, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться записи про скасування державної реєстрації прав. Послався також на лист Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку із набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна" та необхідність його врахування при проведенні реєстраційних дій. Просив розгляд справи проводити за його відсутності, а в задоволенні позову відмовити повністю (а.с.76-79 том І).
Представник третіх осіб - гаражного кооперативу "Соколи" та ОСОБА_3 проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та доповненнях до нього. Додатково вказав суду, що гаражний кооператив "Соколи" й надалі функціонує, адже майно кооперативу, а саме пайовий фонд сформовано за рахунок гаражів, що внесені в якості пайового внеску. Зазначив, що гараж АДРЕСА_1 збудований ще до 2006 року. У зв'язку із вступом ОСОБА_3 до членів гаражного кооперативу "Соколи", гараж АДРЕСА_1 був внесений нею в пайовий фонд даного кооперативу. Оскільки 31.03.2013 року ОСОБА_3 поновила своє членство в згаданому кооперативі, мала місце державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс в якості свого пайового внеску при вступі до гаражного кооперативу "Соколи", що передбачає спрощену процедуру реєстрації права власності. Просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача та представника третіх осіб, дослідивши наявні та подані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30.05.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій Володимиром Володимировичем прийнято рішення № 2737735 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - гараж, що розташований: АДРЕСА_1, з відкриттям у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (а.с.106 том І).
Вказане рішення відповідачем прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3906 від 29.05.2013 року (реєстраційний № 1345105) та доданих до неї документів згідно картки прийому заяви № 2661879 від 29.05.2013 року, а саме: квитанцій про оплату державного мита № ПН10522 від 22.05.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_3; копії паспорта представника ОСОБА_5; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 12.04.2013 року; копії договору оренди землі від 16.03.2006 року; довідки Гаражного кооперативу "Соколи" від 12.04.2013 року за № 72/01-04 про право власності на гараж АДРЕСА_1; витягу із протоколу №7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи"; технічного паспорту від 25.04.2013 року на гараж АДРЕСА_1 (а.с.80-97 том І).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2737735 від 30.05.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій Володимиром Володимировичем проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: АДРЕСА_1, про що їй видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 4189340 від 30.05.2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4235824 від 31.05.2013 року (а.с.105, 107 том І).
Згідно з статтею 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним з шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Аналогічне право оскаржити до суду дії державного реєстратора визначено частиною другою статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за №1952-ІV від 01.07.2004 року з подальшими змінами та доповненнями.
У відповідності до статті 2 вищевказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також частина 3 статті 3 цього ж Закону встановлює, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Згідно частини 3 статті 17 даного Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (надалі - Порядок), для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 27 даного Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
На підставі поданих суду документів встановлено, що до дати реєстрації права власності на гараж АДРЕСА_1, тобто до 30.05.2013 року, жодних реєстраційний дій щодо оформлення права власності на гараж АДРЕСА_1 не проводилося. А отже, гараж АДРЕСА_1 підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку.
Так, пунктом 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).
Виключення стосується житлових чи нежитлових приміщень, які є складовими частинами інших житлових будинків, будівель, споруд (їх окремих частин), в яких вони розташовані. З огляду на те, що гараж АДРЕСА_1, державна реєстрація прав на який оскаржується, є окремим об'єктом нерухомого майна, який встановлено безпосередньо на землі, а не розташовано в якійсь окремій будівлі чи споруді, про що свідчать виданий технічний паспорт, виключення щодо обов'язковості реєстрації речового права на земельну ділянку не стосується цього конкретного випадку.
Таким чином, судом встановлено відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).
Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а відтак на момент вчинення реєстрації права власності на гараж АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 втратив чинність.
Крім цього, судом встановлено, що договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови ні для гаражного кооперативу "Соколи", ні для його членів. Згідно пункту 1.2 Договору цільовим призначенням земельної ділянки було обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення було одним з основних зобов'язань орендаря (підпункт 2.5.1).
Відсутність, на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій, будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку додатково підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі №909/538/13 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року), згідно з якою гаражному кооперативу "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки по вул. Вовчинецька 225, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року в справі №909/837/13 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року), якою залишено в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області, згідно з яким відмовлено в задоволенні позову гаражного кооперативу "Соколи" про визнання за гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.129-141 том І).
Відповідно до приписів частини 2 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Згідно із статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу АДРЕСА_1 в експлуатацію. Доказів протилежного, як і будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році, представником третіх осіб суду не подано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при проведенні державної реєстрації прав на гараж АДРЕСА_1, порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, оскільки ним здійснено державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.
Крім того, суд зазначає, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_3 від 25.10.2012 року за вищенаведеною адресою, а саме: АДРЕСА_1, знаходиться земельна ділянка площею 6,2207 га, яка належить позивачу на праві приватної власності. Цільове призначення даної земельної ділянки - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів (а.с.15 том І).
Документ, що підтверджував би присвоєння об'єкту нерухомого майна (гаражу АДРЕСА_1) адреси, заявником не подавався.
Натомість державним реєстратором при проведенні державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на гараж АДРЕСА_1, всупереч вимог Порядку та адресної інформації, відображеної в поданих для реєстрації документах, присвоєно об'єкту нову адресу: АДРЕСА_1 (а.с.105 том І).
Що стосується доводів відповідача, які ґрунтуються на рекомендаціях, викладених в листі Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 "Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна" слід зазначити наступне.
Згідно з вказаним листом, Державна реєстраційна служба України не звільняє заявника від обов'язку подати весь перелік документів визначених пунктами 46 та 48 Порядку, в тому числі, документ що посвідчує речове право на земельну ділянку, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси тощо.
За змістом абзацу другого та третього пункту 1 листа, виключення з цього правила може мати місце, коли об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, за умови, що на певну частину таких об'єктів до 01.01.2013 року оформлено та зареєстровано право власності. Лише в цьому випадку державна реєстрація могла б бути проведена на підставі вказаних відповідачем документів.
Таким чином, вказаним листом Державна реєстраційна служба України дає можливість застосування так званої "спрощеної процедури" за наявності двох умов: 1) об'єкт нерухомого майна повинен бути збудований у результаті діяльності відповідного кооперативу, в даному випадку - гаражного кооперативу "Соколи"; 2) на певну частину аналогічних об'єктів в тому ж кооперативі до 01.01.2013 року повинно бути оформлене та зареєстроване право власності в порядку, визначеному чинним законодавством.
Належних доказів, що спірний гараж АДРЕСА_1 як об'єкт нерухомого майна збудований в результаті діяльності гаражного кооперативу "Соколи" в 2006 році чи в інший час, суду не представлено.
З цього приводу представник третьої особи - ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав суду, що гараж АДРЕСА_1 збудований до 2006 року та внесений нею в пайовий фонд гаражного кооперативу "Соколи", до членів якого ОСОБА_3 прийнята 07.04.2006 року (рішення загальних зборів кооперативу від 07.04.2006 року, протокол № 5) (а.с.46, 48 том І).
Наведене свідчить про відсутність першої передумови для застосування "спрощеної процедури".
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.82 том І), а отже станом на 07.04.2006 року - дата подання нею заяви про вступ до членів гаражного кооперативу "Соколи", як і на час прийняття її до членів даного кооперативу, остання не досягла 16-ти річного віку, з настанням якого чинне законодавство надає особі право бути учасником кооперативу.
Що стосується другої умови для можливості застосування "спрощеної процедури" реєстрації, то судом встановлено та підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що перші реєстраційні дії щодо реєстрації гаражів за адресою: гаражний кооператив "Соколи", м. Івано-Франківськ датовані 21.05.2013 року (а.с.8-9 том І), будь-якої іншої інформації чи доказів, які б ці обставини спростовували суду не представлено.
Крім цього, суд, керуючись принципом законності зазначає, що вказаний лист не має ознак нормативно-правового акту, носить рекомендаційний характер та не може застосовуватися в супереч вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_1, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Що стосується вимоги, викладеної в пункті 2 прохальної частини позовної заяви, то правомірність такої, передбачена приписами розділу ІІ Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3502/5 від 12.12.2011 року.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати рішення № 2737735 від 30.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області Соловій Володимира Володимировича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.
Зобов'язати Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідний запис про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 31.03.2015 року.