ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 квітня 2015 року № 759/15356/14-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
з позовомОСОБА_1
доСвятошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві
провизнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до про:
- визнання дій Святошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо вимоги сплати коштів за послугу оформлення та видачу паспорту, а також бланку паспорту, протиправними;
- повернення ОСОБА_1 сплачені кошти у розмірі 294,30 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю вимог відповідача-1 щодо сплати позивачем вартості оформлення та видачі паспорта для виїзду за кордон, а також вартості його бланку, оскільки такі вимоги є протиправними і не ґрунтуються на діючому законодавстві та суперечать практиці Верховного Суду України. Водночас, з огляду на відмову відповідача у видачі закордонного паспорта без пред'явлення позивачем квитанцій про оплату послу за оформлення та видачу бланку паспорта у сумі 120,00 грн. та за термінове оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 174,30 грн., ОСОБА_1 сплатив ці кошти на розрахунковий рахунок, вказаний відповідачем-1, однак наполягає на їх поверненні, як помилково сплачених.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року відкрито провадження у справі №759/15356/14-а.
25 листопада 2014 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до розподілу справ між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року адміністративну справу №759/15356/14-а передано на розгляд судді Добрівській Н.А., яка своєю ухвалою від 20 лютого 2015 року прийняла її до провадження, справа призначена до розгляду в судовому засіданні.
В судові засідання належним чином повідомлений про розгляд справи позивач не з'явився, направив до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність.
З огляду на суб'єктний склад даної справи, а також зважаючи на наявність з огляду на вимоги законодавства, яким регулюються спірні правовідносини правових підстав для здійснення процесуальної заміни первісного відповідача - Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві на належного - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві, а також зважаючи на неявку в судове засідання позивача, яким цього приводу не висловлено позицію, в судовому засіданні 12 березня 2015 року судом постановлено ухвалу про залучення до участі в справі Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (ГУ ДМС України в м. Києві) в якості співвідповідача.
Представник ГУ ДМС України в м. Києві в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та підтримав залучені до матеріалів справи письмово викладені заперечення, в яких наполягав на правомірності дій відповідача на підставі положень Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року за №231 та Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007р. №795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. №1098).
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві з метою оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Крім заяви - анкети встановленого зразка, позивачем було на вимогу працівників Відділу платіжні документи про сплату державного мита у розмірі 340,00 грн., про сплату вартості термінового оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 174,30 грн. і про сплату вартості бланка паспорта у розмірі 120,00 грн.
Сплата позивачем вартості бланка паспорта у розмірі 120,00 грн. за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 174,30 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій. При цьому, отримувачем вказаних коштів визначено «ГУ ДМСУ в м. Києві».
У зв'язку з відсутністю в Правилах оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 у редакції на час звернення до суб'єкта владних повноважень (далі по тексту - Правила №231) приписів щодо необхідності сплатити вартість бланку паспорта та послуг за його оформлення, позивач, наполягаючи на застосуванні щодо нього погроз з боку не видати паспорт Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві, звернувся до суду з даним позовом щодо повернення сплачених ним коштів.
Заперечуючи проти позову відповідач-2 зазначив, що процедура оформлення та видачі паспорта передбачає вчинення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України дій не тільки щодо прийняття від заявника документів, перелік яких визначений у пункті 10 Правил №231, а й цілого комплексу дій, пов'язаних з оформленням анкети отримувача паспорта, перевіркою достовірності, обробкою та збереженням заявлених особою даних, оформлення паспорта, дані до якого вносяться способом лазерного гравіювання, тощо.
Крім того, посилаючись на положення Закону України «Про адміністративні послуги» та Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, затверджену постановою Кабінету Міністрів України №90-р від 15.02.2006 року, відповідач наполягав на тому, що видача паспорта є результатом надання територіальними органами Державної міграційної служби України відповідної адміністративної послуги, порядок і умови надання якої регулюються названим Законом та постановами Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» та №1098 від 26.10.2011р. «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг».
При вирішенні питання щодо обґрунтованості вимог заявлених позивачем суд виходить з наступного.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-ХІІ від 21.01.1994 року у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №3857-ХІІ).
Приписами статті 1 названого Закону закріплено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (ст.2 Закону №3857-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Крім того, статтею 7 названого Закону закріплено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Саме на реалізацію наведеної бланкетної норми, Кабінетом Міністрів України 31.03.1995 року було прийнято постанову №231, якою затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.
Так, у пункті 10 згаданих Правил закріплено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається:
1) заява-анкета встановленого зразка;
2) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається);
3) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;
4) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
5) квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
Справляння державного мита за видачу паспорта також закріплено пунктом 9 Правил №213.
Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7-93 від 21.01.1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Пунктом 5 статті 2 та підпунктом «б» пункту 6 статті 3 названого Декрету закріплено, що державне мито справляється за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів та становить 170 грн.
Жодних інших платежів ані Законом №3857-ХІІ, ані Порядком №231 на момент звернення позивача з заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачено.
Посилання відповідача на пункт 27 постанови Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 року в обґрунтування правомірності стягнення плати за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 року «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг» в обґрунтування правомірності стягнення вартості бланка такого паспорта, суд до уваги не приймає.
Так, відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року, винесеної у справі №21-441а13, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що сплата установленого Декретом державного мита за видачу громадянам України паспорта для виїзду за кордон покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом №3857-ХІІ та Правилами №231 - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість дій, які полягають у стягненні з ОСОБА_1 174,30 грн. як сплати вартості термінового оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і 120,00 грн. як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.69-71, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Святошинського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві щодо вимоги сплатити вартість термінового оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 174,30 грн., а також вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 120,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у місті Києві вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1 сплачені кошти у сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) гривні 30 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп., сплаченого відповідно до квитанції №78 від 09.09.2014 року.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська