Справа № 815/721/15
31 березня 2015 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн.,-
Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р., відповідно до якого страхувальники зобов'язані сплачувати нараховані страхові внески не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення звітного періоду.
Відповідач у судове засідання 31.03.2015р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, проте наявна у матеріалах справи судова кореспонденція, яка надсилалася на зазначену в реєстраційних документах адресу відповідача, повернулась до суду з відповідним поштовим повідомленням з відміткою органу зв'язку - "за закінченням терміну зберігання".
При цьому, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, а саме Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання ОСОБА_1 є, зокрема, 65091, АДРЕСА_1.
Згідно з ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, з огляду на відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача на адміністративний позов, справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до приписів ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси до суду надійшла заява (вхід.№ФП/340/15 від 10.03.2015р.) про розгляд справи без участі представника Управління, а також з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та проаналізувавши вимоги чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 09.12.2003р. зареєстрований Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради як фізична особа-підприємець, про що 08.12.2003р. в журналі обліку реєстраційних справ було вчинено відповідний запис за №26303264Ф0022728, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 з 18.12.2003р. за №7539Ф перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Відповідно до п.п.1,7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011року №384/2011 (зі змінами та доповненнями), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (зі змінами та доповненнями) головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Підпунктом 2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких належать 1) забезпечення у відповідному регіоні надходжень від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства; 2) забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; 3) забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством; 4) ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів, призначених для пенсійного забезпечення; 5) забезпечення функціонування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, інформаційних систем та телекомунікаційних мереж Фонду.
Відповідно до п.п.9 п.2.4. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, Управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що у спірних правовідносинах Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси є суб'єктом владних повноважень, котрий звернувся до адміністративного суду з метою реалізації своїх повноважень у публічно-правових відносинах.
Судом з'ясовано, що за ОСОБА_1 перед Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси рахується заборгованість по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн., яка утворилась внаслідок неподання у строки визначені законодавством відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
З 01 січня 2011року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
З дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень абзацу 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 2 статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Підпунктом 4 пункту 8 розділу ХV «Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.15 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про працю", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 12 статті 20 Закону встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з п. 11.11 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, платники страхових внесків зазначені в п.п.2.1.10 та п.п.2.1.2 п.2.1 цієї Інструкції щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми грошових внесків за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, але не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п.п.1-4 ст.11 Закону є календарний місяць.
Таким чином, ОСОБА_1 згідно з ч.1 ст.14 Закону є роботодавцем, використовує працю фізичних осіб та відповідно повинен сплачувати нараховані страхові внески за найманих працівників до 20 числа кожного місяця за минулий місяць.
Згідно з п.2 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 вказаного Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси було винесено Рішення про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, у строки визначені законом від 09.06.2005р. №2101 на загальну суму 170грн.
Проте, відповідних доказів сплати відповідачем означеної заборгованості чи оскарження вказаних Рішень Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси, суду не надано.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Зокрема, судом встановлено, що у зв'язку з тим, що заборгованість боржником - ОСОБА_1, добровільно сплачена не була, на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу, Пенсійним фондом було своєчасно надіслано вимогу про сплату недоїмки, а саме №Ф-1651 від 13.08.2013р. на загальну суму 170грн., однак у зв'язку з неможливістю її вручення відповідачу - ОСОБА_1 було повернуто до контролюючого органу з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія конверта.
Проте, визначена вказаною вимогою сума боргу, самостійно ОСОБА_1 сплачена не була, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн., що у тому числі підтверджується наданою позивачем карткою особового рахунку. Відповідних належних доказів сплати відповідачем фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн., суду не надано, що відповідно свідчить про правомірність та ґрунтовність позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
07.07.2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» від 13.05.2014року №1258, відповідно до положень якого при державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців довідка про відсутність заборгованості з УПФУ не потрібна.
Згідно Постанови Верховного суду України від 04.12.2013року по справі №6-125цс13, відповідно до положень статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 47-49 Закону України від 14.05.1992року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2015р., до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.08.2014р. внесено запис №25560100001047661 щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, однак заборгованість зі сплати фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн., у законодавчо визначеному порядку та строки, відповідачем сплачено не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавству, отже підлягають задоволенню повністю зі стягненням з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн.
Керуючись ч.4 ст.122, ч.ч.4,6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170грн., задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (65091, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси (65009, м.Одеса, пров.Світлий,8, код ЄДРПОУ 26302649, р/р 256013123705, відкритий у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 328845) заборгованість по сплаті фінансових санкцій у загальному розмірі 170 (сто сімдесят)грн.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.