04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" березня 2015 р. Справа№ 910/28705/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Авдеєва П.В.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.03.2015
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 (повне рішення підписано 04.02.2015)
у справі №910/28705/14 (суддя Демидов В.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт»
до комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва
про стягнення 12 008,19 грн. шкоди,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва на користь ТОВ «Майстерліфт» 9 356,40 грн. основної заборгованості, 11 410,66 грн. інфляційних збитків, 597,39 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 та прийняти нове рішення суду, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 25.02.2015 Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/28705/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015, у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.
Представник позивача брав участь в судовому засіданні, надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва - без задоволення.
Представник відповідача брав участь у судовому засіданні, надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2012 між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у місті Києві Ради» (нині - комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» (підрядник) укладено договір №ДС-12 на виконання відновлювальних робіт з ремонту ліфтів.
Відповідно до п. 1. договору підрядник зобов'язується виконати відновлювальні роботи з ремонту ліфтів, а замовник - прийняти та оплатити роботи у порядку та на умовах передбачених договором. Адресний перелік ліфтового обладнання, що підлягає відновлювальним роботам, визначається в додатку №1 до даного договору. Перелік робіт, що підлягають виконанню по конкретному ліфту або груп ліфтів, визначається відповідними кошторисами, що являються невід'ємною частиною договору та погоджуються сторонами.
Термін виконання робіт, в залежності від їх складності складає не більш як один-два місяця з дня погодження договірної ціни та кошторису по конкретному об'єкту. Термін виконання робіт може бути змінено як у меншу так і в більшу сторону, за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою.
Пунктами 2.1., 2.2., договору визначено, що загальна вартість робіт за договором становить: 9 356,40 грн., у тому числі з ПДВ 20% - 1 559,40 грн. Оплата робіт здійснюється за фактично виконанні роботи на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в). Термін перевірки замовником наданої форми актів - 3 робочих дні. Датою виконання зобов'язання по виконаних роботах є дата підписання замовником актів форми КБ-2в.
Згідно з п. п. 2.4., 2.7. вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків-платіжне доручення. Розрахунок за виконання роботи замовником проводиться протягом 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. замовник не пізніше п'яти календарних днів, після отримання від підрядника повідомлення про завершення виконаних робіт, зобов'язаний направити комісію для приймання робіт передбачених п. 1.2. договору. Здача-прийняття виконаних робіт оформлюється актами форми КБ-2в, які підписуються обома сторонами.
На виконання умов договору, позивачем складено акти приймання виконаних будівельних робіт (у кількості 5 екземплярів), які підписанні 15.10.2012 та скріпленні печатками підприємств без зауважень.
Однак, згідно з тверджень позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим, у грудні 2014 року ТОВ «Майстерліфт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва про стягнення 12 008,19 грн., з яких 9 365,40 грн. основної заборгованості, 2 054,26 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 597,53 грн. 3% річних.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 356,40 грн. основної заборгованості, 11 410,66 грн. інфляційних збитків, 597,39 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва не погоджується із зазначеним рішенням суду, оскільки загальна сума стягнення в рішенні становить 23 191,45 грн., а сума заявлених позовних вимог - 12 008,19 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 854 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані відновлювані роботи з ремонту ліфтів, що підтверджується підписаними 15.10.2012 сторонами актів приймання робіт.
Однак, відповідачем не надано суду доказів щодо оплати наданих послуг з ремонту ліфтів, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення заборгованості 9 356,40 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, у визначений договором строк оплату товару не здійснив, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку з оплати виконаних робіт не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2 054,26 грн. та 3% річних у розмірі 597,53 грн. за період з 30.10.2012 по 15.12.2014.
Київський апеляційний господарський суд провівши перерахунок 3% річних, дійшов висновку, що перерахунок, який здійснено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено частково вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 597,53 грн.
При прийняті оскаржуваного рішення суду, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню. Однак, в мотивувальній частині рішення, суд помилково зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача 11 410,66 грн. інфляційних збитків.
Позивачем було заявлено до стягнення 2 054,26 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, суд першої інстанції помилково вказав в мотивувальній та резолютивній частині рішення, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 11 410,66 грн. інфляційних збитків.
Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, які здійснено позивачем, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 054,26 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 054,26 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 слід змінити, у зв'язку з тим, що місцевий господарський суд помилково стягнув суму інфляційних втрат у сумі 11 410,66 грн., яка є більшою ніж заявлено в позові.
Отже, з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва на користь ТОВ «Майстерліфт» підлягає стягненню 9 356,40 грн. основної заборгованості, 2 054,26 грн. інфляційних втрат та 597,39 грн. 3% річних.
Таким чином, апеляційна скарга КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід змінити в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 11 410,66 грн.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 в частині стягнення інфляційних збитків змінити.
3. Пункт 2 резолютивної частини господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/28705/14 викласти в наступній редакції: «Стягнути з комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15, код 36657100) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 17, літ. Ш, код 33308688) 9 356,40 грн. - основної заборгованості, 2 054,26 грн. - інфляційних втрат та 597,39 грн. - 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.»
4. В решті рішення господарського суду міста Києва 30.01.2015 у справі №910/28705/14 залишити без змін.
5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Справу №910/28705/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді П.В. Авдеєв
Р.В. Федорчук