"05" березня 2015 р. м. Київ К-42924/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є.,
Головчук С.В.,
секретар Мороз Ю.М.
за участю представника Державної судової адміністрації України - Петрів Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Кабінету Міністрів України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплачених сум, -
У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та проведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям неправомірною. Стягнути з Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державну судову адміністрацію України на його користь недоплачену заробітну плату, матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби, відпускні в сумі 121576 грн. 79 грн., щомісячне (довічне) утримання в сумі 105245 грн 44 коп., всього в сумі 226822 грн.23 коп. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України забезпечити фінансування та виплату ОСОБА_3 заробітну плату відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та відповідно до послідуючих змін розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Черкаської області в частині не проведення перерахунку та виплати заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання, вихідної допомоги, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускні за період з 2006 року по 2009 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005року №865, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року. Зобовязано Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державну судову адміністрацію України профінансувати та виділити Апеляційному суду Черкаської області кошти у розмірі 226822 грн.23коп. не донарахованої заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання, вихідної допомоги, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускні ОСОБА_3 за період з 2006 року по 2009 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005року №865, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року. Зобов'язано Апеляційний суд Черкаської області нарахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі, щомісячного грошового утримання, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних у сумі 226822 грн.23коп . за період з 2006 року по 2009 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року №865, з урахуванням постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року - без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій представник Кабінету Міністрів України звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 21 липня 1992 року працює на посаді судді Апеляційного суду Черкаської області. Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2006-2009 роки.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, встановили, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.
Однак, з такими висновками погодитись неможливо виходячи з наступного.
У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України. Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».
Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.
Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.
При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.
Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідача не відповідає нормам матеріального права.
Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.
При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах його повноважень Кабінету Міністрів України.
Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.
Вирішуючи спір, суди не використали право зупинити провадження у справі до розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади судом касаційної інстанції, не дали правової оцінки нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу представника Кабінету Міністрів України задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Апеляційного суду Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплачених сум відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: С.Є. Амєлін
С.В. Головчук