19.03.2015р. м. Київ К/800/44469/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Рецебуринський Ю.Й.,
секретар Борілло Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу отця ОСОБА_2 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 27.06.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Порічанської сільської ради, третя особа - отець ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,
У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Порічанської сільської ради з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області №52 від 19.08.2010р. "Про надання дозволу на проведення ексгумації тіл блаженних отця ОСОБА_4 та дяка ОСОБА_5 у с. Страдч Порічанської сільської ради".
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 27.06.2012р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області від 19.08.2010р. "Про надання дозволу на проведення ексгумації тіл блаженних отця ОСОБА_4 та дяка ОСОБА_5 у с. Страдч Порічанської сільської ради" в частині надання дозволу на проведення ексгумації тіла блаженного отця ОСОБА_4 у с.Страдч Яворівського району Львівської області.
У касаційній скарзі отець ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що даний спір повинен розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а не в порядку адміністративного судочинства.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчим комітетом Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області прийнято рішення №52 від 19.08.2010р. "Про надання дозволу на проведення ексгумації тіл блаженних отця ОСОБА_4 та дяка ОСОБА_5 у с. Страдч Порічанської сільської ради". Позивач ОСОБА_3 є онукою покійного отця ОСОБА_4 та як встановлено судами позивач та інші рідні покійного отця ОСОБА_4 не давали дозволів на ексгумацію його тіла.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області №52 від 19.08.2010р., яким вирішено надати дозвіл на проведення ексгумації тіл блаженних отця ОСОБА_4 та дяка ОСОБА_5 у с.Страдч Яворівського району Львівської області, прийнято з порушенням вимог ст. 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу" без згоди родичів блаженного отця ОСОБА_4, тому вказане рішення в частині надання дозволу на проведення ексгумації тіла блаженного отця ОСОБА_4 у с.Страдч Яворівського району Львівської області визнано протиправним та скасовано.
Колегія суддів погоджується з висновком суддів про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області №52 від 19.08.2010р. в частині надання дозволу на проведення ексгумації тіла блаженного отця ОСОБА_4 у с.Страдч Яворівського району Львівської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про поховання та похорону справу" встановлено, що перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі.
З урахуванням сукупності вказаних у статті 21 цього Закону обставин виконавчий орган сільської ради може надати дозвіл на перепоховання останків померлих.
Разом з тим, закон не встановлює повноважень органів місцевого самоврядування щодо надання дозволу на проведення ексгумації похованих осіб.
Таких повноваження для органів місцевого самоврядування не передбачає і Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", на який посилався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення.
Статтею 192 Кримінально-процесуального кодексу України (чинного на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що при необхідності ексгумації трупа, слідчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор.
Отже, приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв не в межах своїх повноважень та не у спосіб, встановлений законом.
Доводи касаційної скарги про те, що даний спір повинен розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а не в порядку адміністративного судочинства безпідставні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Враховуючи вказані норми процесуального закону, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу отця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 27.06.2012р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді Пасічник С.С.
Рецебуринський Ю.Й.