Справа № 22-4991 Головуючий у 1-й інстанції - Андрейчук Т.В.
Доповідач - Пікуль А.А
26 березня 2015 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
ПобірченкоТ.І.
при секретарі Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коляда Оксана Петрівна, про визнання договору нікчемним,-
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.
Суд наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5.
Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.81-84).
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, представника позивача - ОСОБА_7, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Вживаючи заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з обставин справи, відповідно до яких є підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У своїй апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали районним судом не враховано, що позивачем не було подано окремої заяви про застосування заходів забезпечення позову, а включено відповідне речення до змісту позовної заяви, яке не відповідає вимогам ч.2 ст.151 ЦПК України. Окрім того зазначає, що позивачем не було заявлено вимоги про застосування правових наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 ЦК України, а судом під час винесення ухвали не враховано предмету позову (немайнова вимога) та, з огляду на це, застосовано захід забезпечення, який не може бути застосований.
Ці доводи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали враховуючи наступне.
В матеріалах справи наявна заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, оформлена та подана представником позивача як окремий процесуальний документ (а.с.25-26). В указаній заяві відповідно до вимог закону зазначена причина, у зв'язку з якою потрібно забезпечити позов, а також вид забезпечення, який слід застосувати з належним його обґрунтуванням, що отримало відповідну оцінку районного суду.
Зі змісту позовних вимог та заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо визнання нікчемним договору дарування від 21 жовтня 2006 року, предметом якого є забезпечувана оскаржуваною ухвалою квартира №56, в корпусі №3 будинку №6 по проспекту Героїв Сталінграду в місті Києві.
Чинним законодавством України передбачено, що суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст.216 ЦК України), а тому суд обґрунтовано задовольнив заяву представника позивача про забезпечення позову і наклав арешт на спірне майно, оскільки до вирішення цієї справи судом ОСОБА_5, якому згадувана квартира належить на праві приватної власності, може вчинити дії щодо її відчуження на користь третіх осіб, що унеможливить або утруднить виконання можливого рішення про задоволення заявленого позову.
Посилання апеляційної скарги на існування ризику спричинення збитків відповідачу у зв'язку з застосуванням заходів забезпечення позову апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є необґрунтованими та не підтверджуються доказами, які б свідчили про настання конкретних негативних наслідків для ОСОБА_5 у зв'язку із арештом квартири АДРЕСА_1, ураховуючи ту обставину, що квартира залишається у володінні та користуванні останнього.
Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваної ухвали з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Керуючись ст.303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року про вжиття заходів забезпечення позову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
Т.І. Побірченко