ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.03.2015Справа №910/29372/14-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКСИНТЕЗ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «К-ПРИЗ»
про стягнення 18 606,20 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Костін К.М. - представник за довіреністю
від відповідача: Ромасевич Я.В. - представник за довіреністю
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 7 756,20 грн. вартості оплаченого неякісного товару, який повернуто, а також 10 850,00 грн. збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015 за вказаним позовом порушено провадження в справі № 910/29372/14-г, розгляд справи призначено на 28.01.2015.
В судовому засіданні 28.01.2015 судом оголошено перерву до 18.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.03.2015.
В судовому засіданні 16.03.2015 представник позивача заявлений позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені у ньому вимоги. Так, в обгрунтування вимог про стягнення 7 756,20 грн. позивач посилався на те, що ним було перераховано відповідачу 7 756,20 грн. в якості оплати за товар (прапорці автомобільні), які отримані позивачем згідно видаткової накладної № КП-0000170 від 17.09.2014. В свою чергу, позивачем було відвантажено товар на користь ТОВ «Група Рітейлу Україна» з метою розповсюдження по торгівельній мережі останнього. В свою чергу, ТОВ «Група Рітейлу Україна» було повернуто позивачу неякісний товар, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 678 Цивільного кодексу України, заявив вимогу про стягнення з відповідача 7 756,20 грн. вартості оплаченого неякісного товару.
Вимога в частині стягнення 10 850,00 грн. збитків мотивована тим, що внаслідок поставки відповідачем неякісного товару, позивачем було замовлено у іншої особи та оплачено відповідний товар для його термінової передачі замовнику (ТОВ «Група Рітейлу Україна»). Нормативно в цій частині позивач посилався на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2015 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позові відмовити. У письмовому відзиві в обгрунтування заперечень посилався на те, що позивачем було отримано від відповідача замовлений товар - 1 550 шт. загальною вартістю 7 756,20 грн. В момент отримання товару позивачем жодних претензій щодо якості отриманого товару не висловлювалось, відмови від прийняття товару не заявлялось. Крім того, товар було отримано позивачем 17.09.2014, поставлено іншій юридичній особі 18.09.2014, а претензії відповідачу заявлено лише 14.11.2014.
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
На підставі виставленого відповідачем позивачу рахунків - фактур № КП-0000182 від 10.09.2014 та № КП-0000190 від 15.09.2014 загалом на суму 7 756,20 грн. на оплату товару «прапорець автомобільний», позивачем було перераховано на користь позивача 7 756,20 грн. (10.09.2014 - 3 878,10 грн. та 16.09.2014 - 3 878,10 грн.), що підтверджується оборотною сальдовою відомістю позивача, а також не заперечувалось представниками сторін під час вирішення спору.
Згідно з видатковою накладною № КП-0000170 від 17.09.2014, яка підписана представниками позивача та відповідача і посвідчена печатками обох сторін, відповідачем, як постачальником, було поставлено, а позивачем, як покупцем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар «прапорець автомобільний» у кількості 1550 шт. на суму 7 756,20 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України, виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки відповідач, як продавець, поставив позивачу, як покупцю, товар за видатковою накладною № КП-0000170 від 17.09.2014 на суму 7 756,20 грн., який позивачем оплачено у повному обсязі.
В свою чергу, позивачем до матеріалів позову було також надано засвідчені копії наступних документів:
- договір № 102462 від 08.08.2014, який укладено між ТОВ «Група Рітейлу України», як покупцем, та ТОВ «СКСИНТЕЗ», як постачальником, за умовами якого позивач зобов'язався доставити та передати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти товар у власність та оплатити його на умовах договору. Умовами договору № 102462 від 08.08.2014 ТОВ «Група Рітейлу України», як покупцем, та ТОВ «СКСИНТЕЗ», як постачальником, узгоджено зокрема умову, що прийняття товару за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції № П-7, затвердженої Держарбітражем СРСР 25.04.66р., якщо інше не передбачено даним договором.
- специфікацію до договору № 102462 від 08.08.2014, якою узгоджено асортимент за артикулами (915538 - автопрапор «Україна» 20х30 см, 915539 - прапор «Україна», 90х130 см., 915537 - прапорець «Україна», 13х20 см), кількість та ціну, адресу поставки;
- видаткову накладну № 51 від 18.09.2014 на суму 82 369,32 грн., згідно якої позивачем було поставлено на користь ТОВ «Група Рітейлу України» товар загалом на суму 82 369,32 грн., за відповідними артикулами: а саме: 915538 - автопрапор «Україна» 20х30 см, 915539 - прапор «Україна», 90х130 см., 915537 - прапорець «Україна», 13х20 см.
- претензію по якості, виставлену ТОВ «Група Рітейлу України» позивачу щодо неякісності товару за артикулом 915538 - автопрапор «Україна» 20х30 см, у кількості 550 шт.
Також, позивач, наголошуючи на тому, що отриманий ним від відповідача товар у кількості 1 550 шт. за видатковою накладною № КП -0000170 від 17.09.2014 на суму 7 756,20 грн. є неякісним, оскільки при подальшій його реалізації ТОВ «Група Рітейлу України», останнім було його повернуто у зв'язку з неякісністю позивачу, а тому позивачем було складено дефектний акт, підписано зі своєї сторони і направлено відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 9307 від 14.11.2014 та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, позивачем було направлено відповідачу претензійну вимогу, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 9308 від 14.11.2014 та повідомленням про вручення поштового відправлення, в якій позивач з посиланням на припис ст. 268 Господарського кодексу України заяви вив вимогу про повернення відповідачем сплаченої позивачем суми 7 756,20 грн. за товар, отриманий згідно видаткової накладної № КП -0000170 від 17.09.2014.
Як зазначав позивач, відповідачем не було надано відповідь на претензійну вимогу, а кошти в сумі 7 756,20 грн. повернуті відповідачем також не були, що і стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення наведеної суми коштів в судовому порядку.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 675 Цивільного кодексу України визначено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Статтею 678 Цивільного кодексу України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Згідно з ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України, у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:
1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;
2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;
3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;
4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Згідно зі ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (ч. 1). Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч. 2). У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості (ч. 3). Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі (ч. 4). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (ч. 5). У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника (ч. 6). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (ч. 7). У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці (ч. 8).
Як свідчать матеріали справи, згідно з видатковою накладною № КП-0000170 від 17.09.2014, яка підписана представниками позивача та відповідача і посвідчена печатками обох сторін, відповідачем, як постачальником, було поставлено, а позивачем, як покупцем, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар «прапорець автомобільний» у кількості 1550 шт. на суму 7 756,20 грн.
При досягненні між сторонами згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб, ними не було узгоджено у встановленому порядку зразок, якому б мав відповідати поставляємий товар, і видаткова накладна містить лише відомості стосовно кількості, ціни та назви товару за артикулом. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.
Крім того, під час отримання позивачем товару за видатковою накладною № КП-0000170 від 17.09.2014 без будь-яких зауважень та заперечень, свідчить про те, що в момент передачі товару, позивач був згодний з його якістю, що узгоджується і з приписами ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України, а інший момент визначення відповідності товару - сторонами не визначено.
Крім того, суд враховує і те, що під час прийняття позивачем від відповідача товару за видатковою накладною № КП-0000170 від 17.09.2014 жодних претензій щодо якості товару не заявлялось.
В свою чергу, надані позивачем докази, зокрема дефектний акт, підписаний позивачем зі своєї сторони і направлений відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти № 9307 від 14.11.2014 та повідомленням про вручення поштового відправлення - не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ неякісності поставленого відповідачем позивачу товару за видатковою накладною № КП-0000170 від 17.09.2014, оскільки наведений дефектний акт складено позивачем самостійно, без участі незаінтересованих осіб, без виклику представників відповідача і без повідомлення відповідача про необхідність складання такого акту.
Також, не може бути прийнятий як доказ неякісності поставленого відповідачем позивачу товару і претензія по якості, виставлена ТОВ «Група Рітейлу України» позивачу щодо неякісності товару за артикулом 915538 - автопрапор «Україна» 20х30 см, у кількості 550 шт., оскільки жодних доказів в підтвердження того, що товар, поставлений позивачем ТОВ «Група Рітейлу України» є тим самим товаром, який позивачем отримано від відповідача, - суду станом на момент вирішення спору не надано.
Крім того, суд враховує і те, що станом на момент вирішення спору позивачем не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України повернення відповідачу частини товару, оскільки жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували здійснення між сторонами відповідної господарської операції - не надано і такі документи в підтвердження факту повернення товару - станом на момент вирішення спору в матеріалах справи відсутні, а надана позивачем електронна переписка не є доказом здійснення сторонами відповідної господарської операції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вартості товару, поставленого відповідачем позивачу за видатковою накладною КП-0000170 від 17.09.2014 на суму 7 756,20 грн., обумовлені ст. 678 Цивільного кодексу України, відсутні, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7 756,20 грн. задоволенню не підлягає.
Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 10 850,00 грн. збитків, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Вимога щодо стягнення 10 850,00 грн. збитків мотивована позивачем тим, що внаслідок поставки відповідачем неякісного товару, позивачем було замовлено у іншої особи та оплачено відповідний товар для його термінової передачі замовнику (ТОВ «Група Рітейлу Україна»). Нормативно в цій частині позивач посилався на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України.
Так, на підтвердження понесення збитків в сумі 10 850,00 грн. позивачем надано копії наступних документів:
- договір № 061014 від 06.10.2014, укладений між позивачем, як покупцем, та ПП «Фаворит-Голд», як продавцем, за умовами якого продавець зобов'язався здійснити продаж товару покупцю на загальну суму 9 940,00 грн. з ПДВ;
- видаткові накладні № 1 від 06.10.2014 на суму 5 390,00 грн. та № 2 від 14.10.2014 на суму 4 550,00 грн., згідно яких ПП «Фаворит-Голд» було поставлено, а позивачем прийнято товар (770 шт., автопрапор) загалом на суму 9 990,00 грн.;
- оборотну сальдову відомість, згідно якої позивачем було перераховано на користь ПП «Фаворит-Голд» загалом 9 940,00 грн.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вини відповідача у понесенні позивачем збитків в сумі 10 850,00 грн., як не надано і доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача в межах встановленої законом його відповідальності за поставку товару та понесенням позивачем збитків в сумі 10 850,00 грн., які сплачені позивачем на користь іншої юридичної особи за певний товар. Крім того, позивачем не доведено і розміру заявлених до стягнення збитків.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовної вимоги про відшкодування збитків в сумі 10 850,00 грн.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 30.03.2015.
Суддя Ю.М.Смирнова