ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.03.2015Справа №910/2540/15-г
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
до підприємства "ЮРАЙ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 147 920 875,31 грн.
Представники сторін:
від позивача: Свистун С.Я. - представник за довіреністю № 17/03 від 26.02. 2015 року;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до підприємства "ЮРАЙ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 147 920 875,31 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2014 року між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та підприємством "ЮРАЙ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено кредитний договір № 29-14ПВ, відповідно до умов якого банк в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається банком позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 650 000 000,00 грн. (шістсот п'ятдесят мільйонів гривень).
Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі у порядку та на умовах, визначених цим договором, та у строк, вказаний у п.1.3 цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору строк користування (термін повернення) кредиту 29 січня 2015 року включно.
В п. 1.4. договору зазначено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 9 процентів річних.
За умовами п. 2.9 договору проценти позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця до сьомого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (в тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.
Додатковою угодою № 1 від 30.01.2014 року відповідачеві надано транш кредиту у сумі 348 503 028,55 грн. на підставі заяви на отримання кредитних коштів.
Доказом передачі коштів відповідачеві є меморіальний ордер № 29 від 30.012014 року на суму 348 503 028,55 грн.
Згідно з п. 4.2.5 договору позичальник зобов'язаний для здійснення перевірки цільового використання кредиту, наявності умов зберігання та стану майна, оформленого в заставу; аналізу фінансового стану платоспроможності та кредитоспроможності позичальника, надавати банку всі необхідні документи, які підготовлені та оформлені у відповідності з нормами бухгалтерського обліку України, засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера (особами, які виконують їх обов'язки), відбитком печатки позичальника.
Позичальник, порушуючи умови п. 4.2.5. договору, не надав звіт про оцінку застави.
За п. 6.3. договору банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник у разі нарахування банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог цього договору, зокрема за порушення п. 4.2.5. штраф у сумі 1 000 за кожний випадок.
29.01.2015 року настав термін повернення кредиту, однак позичальник не вчинив жодних дій до погашення кредитної заборгованості.
30.01.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № 29ПВ відповідно до п. 1.1. якого позичальник передав в заставу банку предмет застави, зазначений в п .1.2. цього договору для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань, зазначених у стаття 2 цього договору.
Предметом застави за п. 1.2. договору застави є майнове право вимоги на отримання грошових коштів у загальному розмірі 1 300 775 686,94 грн., які надійдуть на рахунок позичальника. Банк не раніше ніж один раз на шість місяців здійснює перегляд вартості предмету застави із урахуванням змін кон'юнктури ринку та стану збереження предмету застави. Для перегляду вартості предмету застави відповідач зобов'язаний надати банку документи, на підставі яких можна визначити та встановити актуальну вартість предмету застави з метою перегляду вартості предмету застави, а також позичальник зобов'язаний забезпечувати можливість перевірки банком стану збереження предмету застави.
Позичальник порушив п .1.2 договору застави та не надав документів для визначення та встановлення актуальної вартості предмету застави з метою перегляду його вартості.
Відповідно до п. 5.2. договору застави банк має право нараховувати заставодавцю, а заставодавець, у разі нарахування заставодержателем, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог п. 1.2. договору - в розмірі 0,2 % від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 500,00 грн.), за кожний календарний місяць.
В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього станом на 06.02.2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 147 920 875,31 грн., що складається з заборгованості по кредиту у сумі 133 563 364,75 грн., заборгованості за процентами у сумі 10 077 630,32 грн., неустойка за прострочення сплати процентів у сумі 892 607,90 грн., індексація простроченої заборгованості у сумі 660 993,47 грн., 3 % річних у сумі 107 727,50 грн., штраф за порушення кредитного договору та договору застави у сумі 2 618 551,37 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 147 920 875,31 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.02.2015 року.
23.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких заборгованість відповідача збільшена до 157 199 187,24 грн. що складається з заборгованості по кредиту у сумі 133 563 364,75 грн., заборгованості за процентами у сумі 11 823 102,23 грн., пені за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) у сумі 3 425 076,97 грн., пені за прострочення сплати процентів у сумі 1 376 309,81 грн., індексація простроченої заборгованості у сумі 1 370 151,82 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (основне зобов'язання) у сумі 263 467,46 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені відсотки) у сумі 153 611,45 грн., штраф за порушення кредитного договору та договору застави у сумі 5 224 102,75 грн.
Представник відповідача в судове засідання 23.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача у судове засідання з'явився.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 17.03.2015 року.
Представник відповідача в судове засідання 17.03.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.02.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04205, м. Київ, просп. Оболонський, будинок 15, кв. 105, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10.02.2015 є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.
Як вбачається з поданої заяви про збільшення позовних вимог позивачем не тільки збільшено розмір заявлених позовних вимог, але і подано позовні вимоги, які раніше не були заявлені, а тому дана заява приймається судом до розгляду як заява про збільшення позовних вимог в частині заборгованості по кредиту у сумі 133 563 364,75 грн., заборгованості за процентами у сумі 11 823 102,23 грн., пені за прострочення сплати процентів у сумі 1 376 309,81 грн., індексація простроченої заборгованості у сумі 1 370 151,82 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені відсотки) у сумі 153 611,45 грн., штраф за порушення кредитного договору та договору застави у сумі 5 224 102,75 грн.
В частині вимог не заявлених в позовній заяві, а саме пені за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) у сумі 3 425 076,97 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (основне зобов'язання) у сумі 263 467,46 грн. суд відмовляє у прийнятті вказаної заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
30.01.2014 року між публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та підприємством "ЮРАЙ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено кредитний договір № 29-14ПВ, відповідно до умов якого банк в межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається банком позичальнику у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 650 000 000,00 грн. (шістсот п'ятдесят мільйонів гривень).
Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі у порядку та на умовах, визначених цим договором, та у строк, вказаний у п.1.3 цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору строк користування (термін повернення) кредиту 29 січня 2015 року включно.
В п. 1.4. договору зазначено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 9 процентів річних.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2.6. договору повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий банком позичальнику згідно п. 2.10 цього договору не пізніше строку, зазначеного в п .1.3. договору.
Відповідно до п .2.7. договору позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в п. 1.4. цього договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної в п. 1.2. цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення. Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці і році.
За умовами п. 2.9 договору проценти позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця до сьомого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (в тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.
Додатковою угодою № 1 від 30.01.2014 року відповідачеві надано транш кредиту у сумі 348 503 028,55 грн. на підставі заяви на отримання кредитних коштів.
Доказом передачі коштів відповідачеві є меморіальний ордер № 29 від 30.012014 року на суму 348 503 028,55 грн.
Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором утворилась заборгованість, що складається з що складається з заборгованості по кредиту у сумі 133 563 364,75 грн., заборгованості за процентами у сумі 11 823 102,23 грн.
Відповідно до п. 4.2.1 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати проценти, сплачувати інші грошові зобов'язання за цим договором, виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
29.01.2015 року настав термін повернення кредиту, однак позичальник не вчинив жодних дій до погашення кредитної заборгованості.
06.01.2015 року позивач направив відповідачеві претензію № 48/009-02 з вимогою погасити заборгованість. Вказане підтверджується описом вкладення у цінний лист, реєстром цінних листі та фіскальним чеком УМД УДППЗ «Укрпошта» від 06.01.2015 року.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, станом на 23.02.2015 року заборгованість по кредиту у сумі 133 563 364,75 грн., заборгованості за процентами у сумі 11 823 102,23 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором № 29-14ПВ від 30.01.2014 року позивач нарахував відповідачеві пеню за прострочення сплати процентів у сумі 1 376 309,81 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Умовами 6.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника, банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за прострочення сплати процентів у сумі 1 376 309,81 грн., наданим позивачем.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та договору застави позивач нарахував відповідачеві штраф за невиконання умов договору штраф за порушення кредитного договору та договору застави у сумі 5 224 102,75 грн., який складається з 21 000,00 грн. (відповідно до п. 6.3. договору за порушення п. 4.2.5. кредитного договору) та 5 203 102,75 грн. (відповідно до п. 5.2. за порушення п. 1.2. договору застави).
Згідно з п. 4.2.5 договору позичальник зобов'язаний для здійснення перевірки цільового використання кредиту, наявності умов зберігання та стану майна, оформленого в заставу; аналізу фінансового стану платоспроможності та кредитоспроможності позичальника, надавати банку всі необхідні документи, які підготовлені та оформлені у відповідності з нормами бухгалтерського обліку України, засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера (особами, які виконують їх обов'язки), відбитком печатки позичальника.
Позичальник, порушуючи умови п. 4.2.5. договору, не надав звіт про оцінку застави.
За п. 6.3. договору банк має право нараховувати позичальнику, а позичальник у разі нарахування банком, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог цього договору, зокрема б) за порушення п. 4.2.5. штраф у сумі 1 000 за кожний випадок.
Також 30.01.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір застави № 29ПВ відповідно до п. 1.1. якого позичальник передав в заставу банку предмет застави, зазначений в п .1.2. цього договору для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань, зазначених у стаття 2 цього договору.
Предметом застави за п. 1.2. договору застави є майнове право вимоги на отримання грошових коштів у загальному розмірі 1 300 775 686,94 грн., які надійдуть на рахунок позичальника. Банк не раніше ніж один раз на шість місяців здійснює перегляд вартості предмету застави із урахуванням змін кон'юнктури ринку та стану збереження предмету застави. Для перегляду вартості предмету застави відповідач зобов'язаний надати банку документи, на підставі яких можна визначити та встановити актуальну вартість предмету застави з метою перегляду вартості предмету застави, а також позичальник зобов'язаний забезпечувати можливість перевірки банком стану збереження предмету застави.
Позичальник порушив п .1.2 договору застави та не надав документів для визначення та встановлення актуальної вартості предмету застави з метою перегляду його вартості.
Відповідно до п. 5.2. договору застави банк має право нараховувати заставодавцю, а заставодавець, у разі нарахування заставодержателем, зобов'язаний сплатити штраф за порушення вимог п. 1.2. договору - в розмірі 0,2 % від суми узгодженої сторонами оціночної вартості предмету застави (але не менше 500,00 грн.), за кожний календарний місяць.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком штрафу за порушення кредитного договору та договору застави у сумі 5 224 102,75 грн., який складається з 21 000,00 грн. (відповідно до п. 6.3. договору за порушення п. 4.2.5. кредитного договору) та 5 203 102,75 грн. (відповідно до п. 5.2. за порушення п. 1.2. договору застави) відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Також, позивач просить стягнути з відповідача індексацію простроченої заборгованості у сумі 1 370 151,82 грн. та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені відсотки) у сумі 153 611,45 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком індексації простроченої заборгованості у сумі 1 370 151,82 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені відсотки) у сумі 153 611,45 грн.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, який опублікований 21.01.2014 року, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.
Ціна позову становить 153 510 642,81 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 73 080,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Постановою Правління НБУ від 10.06.2014 року № 339 «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 11.06.2014 року розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію позивача Куреного О.В. За приписами п. 22 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 73 080,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з підприємства "ЮРАЙ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04205, м. Київ, просп. Оболонський, будинок 15, кв. 105; ідентифікаційний код: 22886866) на користь публічного акціонерного товариство "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 41; ідентифікаційний код: 19357489) заборгованості по кредиту у сумі 133 563 364 (сто тридцять три мільйони п'ятсот шістдесят три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 75 коп., заборгованості за процентами у сумі 11 823 102 (одинадцять мільйонів вісімсот двадцять три тисячі сто дві) грн. 23 коп., пені за прострочення сплати процентів у сумі 1 376 309 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч триста дев'ять) грн. 81 коп., індексацію простроченої заборгованості у сумі 1 370 151 (один мільйон триста сімдесят тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 82 коп., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами (нараховані та неоплачені відсотки) у сумі 153 611 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот одинадцять) грн. 45 коп., штраф за порушення кредитного договору та договору застави у сумі 5 224 102 (п'ять мільйонів двісті двадцять чотири тисячі сто дві) грн. 75 коп.
3. Стягнути з підприємства "ЮРАЙ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04205, м. Київ, просп. Оболонський, будинок 15, кв. 105; ідентифікаційний код: 22886866) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 31.03.2015 року.
Суддя С.М.Мудрий