ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.03.2015Справа №910/29797/14-г
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "УЛІС СИСТЕМС"
про визнання недійсним актів
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача Єсауленко П.М.(дов. від 23.01.2015)
Від відповідача Сидоренко Ю.В.(за довіреністю)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсними актів приймання-передачі робіт по договору підряду №3435/3-А від 20.12.2012.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі №910/29797/14-г та призначено до розгляду на 27.01.2015.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.01.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, відповідач причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Розгляд справи відкладено на 17.02.2015.
17.02.2015 в судовому засіданні оголошено перерву на 26.02.2015 для подання доказів.
26.02.2015 розгляд справи не відбувся у зв"язку зі знаходженням судді Головатюка Л.Д. у відрядженні.
Розгляд справи призначено на 10.03.2015.
Представник позивача в судове засідання 10.03.2015 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 10.03.2015 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.
Від позивача через канцелярію суду надійшли клопотання про фіксацію судового процесу, про продовження строку розгляду справи на 15 днів та про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дані клопотання.
Розгляд справи було відкладено на 26.03.2015.
26.03.2015 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Крім того, представник позивача подав суду клопотання про витребовування доказу шляхом призначення судової експертизи у справі № 910/29797/14-г за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОФМЕД» до товариства з обмеженою відповідальністю «УЛІС СІСТЕМС» про визнання недійсними актів.
В клопотанні про призначення експертизи позивач посилається на акт робочої комісії про передачу в експлуатацію закінченої будівництвом споруди від 29.11.2013, а саме Додатку до акту, в якому зазначено, що ТОВ "УЛІС СІСТЕМС" не закінчило пусконалагоджувальні роботи. Також позивач вважає, що пусконалагоджувальні роботи можна вважати прихованим недоліком, про невиконання яких, позивачу стало відомо лише підчас передачі об'єкту експлуатуючій організації.
Проте суд зазначає, що в матеріалах справи є акти виконання будівельних робіт форми КБ-3, є акти прийняття пусконалагоджувальних робіт всіх систем, а тому вважати вищезазначені акти недійсними не має підстав.
Відповідно до статті 853 Цивільного Кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Суд зазначає, що позивач не виконав зобов'язання щодо негайного повідомлення підрядника про виявлені недоліки, іншого ним не доведено.
Крім того, вважати пусконалагоджувальні робити прихованим недоліком є помилковим.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. А так як в матеріалах справи є відповідні акти підтверджуючі факт виконання таких робіт, то потреби в призначенні судової експертизи не має.
У зв"язку з наведеним, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про витребовування доказу шляхом призначення судової експертизи у справі № 910/29797/14-г, оскільки її призначення тільки затягне розгляд справи та не встановить для суду нових обставин, які би вплинули на винесене рішення по даній справі.
Представник відповідача проти призначення експертизи та проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, оскільки, на його думку, спірний акт приймання виконаних підрядних робіт не є правочином в розумінні статті 202 ЦК України, а відтак позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.12.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОФМЕД» (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «УЛІС СИСТЕМС» (надалі - відповідач) укладено Договір № 3435/3-А про виконання будівельно-монтажних робіт (надалі - Договір від 20.12.2012).
Відповідно до пункту 1.1. Договору відповідач зобов'язався виконати роботи з реконструкції, ремонту та оснащення будівель по вул. Амосова, 5 у м. Києві, з метою розміщення структурних підрозділів Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського (у тому числі поставка та встановлення обладнання), а позивач зобов'язався сплатити грошові кошти за належним чином виконане зобов'язання відповідачем.
Відповідно до п. 10.1. Договору, Договір діє до 15.06.2013, що також підтверджує зобов'язання відповідача виконати Роботи до 15.06.2013.
Позивач зазначив, що Сторони Договору, підписуючи умови пунктів 1.1. та 10.1. Договору, керувалися кінцевим строком виконання Робіт - 15.06.2013.
Якщо б Сторони Договору мали на увазі інші строки виконання робіт, вони очевидно не погодилися і не підписалися під умовами пунктів 1.1. та 10.1 Договору щодо строку до 28.04.2014.
Ціна Договору згідно п. 3.1. та Розділу 13 Договору складає 2 626 502 (два мільйона шістсот двадцять шість тисяч п'ятсот дві гривні) 44 коп.
Відповідно до умов пункти 3.4. Сторони визначили, що фінансування робіт за Договором здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 4.3. Договору, Сторони погодилися, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за цим Договором здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Позивачем бюджетного призначення на фінансування робіт на свій розрахунковий рахунок.
Позивач на виконання умов пунктів 3.4, 4.3, 4.1. Договору перерахував Відповідачу 1 645 000,00 гривень.
Як наголосив позивач, відповідач в порушення умов домовленості Сторін у пунктах 1.1. та 10.1. Договору, виконував Роботи з порушенням строків.
Також позивач наголосив на наступному:
Відповідно до п. 6.2. Договору Відповідач зобов'язаний забезпечити виконання Робіт у строки встановлені Договором; інформувати Позивача про хід виконання Робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).
У порушення своїх зобов'язань за Договором, Відповідач не повідомив Позивача про причини відхилення від графіка виконання Робіт.
Роботи за Договором виконувалися відповідачем частково з межами граничного строку передбаченого п.1.1 та 10.1. Договору, тобто після 15.06.2013 і тому є простроченими.
Підтвердженням фактичного невиконання відповідачем зобов'язань за договором є Акт робочої комісії про передачу в експлуатацію закінченої будівництвом споруди (приміщення) від 29.11.2013.
Комісія у складі: Голова комісії Савченко О.С. - заступник директора з адміністративно-господарської роботи ДУ «Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМИ України»; Жовтяк В. - Голови координаційної ради ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»; Членів комісії: Легеза K.M. - головний лікар клініки інституту, Гетьман Л.І. - завідував відділення СНІДу з палатою інтенсивної терапії, Ясинового С.П - завідувача відділення вірусних гепатитів, Федорченко С.В. - завідувача відділу вірусних гепатитів та СНІДу, Курпіта В. - виконавчого директора ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», Шерембей Д.О - голова пацієнтської організації ЮКАБ, Цебекало П.Б. - завідувача господарством клініки інституту, Старцева М.А. - інженера, Гутаревича О. - інженера, Гордієнко П.С. - інженера, Шевченко О.О. - інженера, Царук В.А. - інженера та інших.
Пунктом 14 Акту робочої комісії про передачу в експлуатацію закінченої будівництвом споруди (приміщення) від 29.11.2013 передбачено, що комісією виявлені дефекти та недоробки, які перелічені у Додатку 1,2 до акта, які мають бути усунені у терміні передбачені додатками.
Відповідно до пункту 18 Додатку 1 до Акту робочої комісії про передачу в експлуатацію закінченої будівництвом споруди (приміщення) від 29.11.2013 передбачені виявлені комісією наступні недоліки:
Не закінчено пусконалагоджувальні роботи ТОВ «УЛІС Системс» по системі:
1 Пожежного оповіщення та управління евакуацією людей;
2 Пожежної сигналізації;
3 Охоронної сигналізації;
4 Телефонізації;
5 Радіофікації;
6 Телебачення;
7 Структурованої кабельної мережі;
8 Моніторингу за станом хворих.
Як зазначив позивач, не знаючи про ці приховані недоліки, він підписав документи, що нібито(на думку позивача) підтверджують повне та належне виконання робіт відповідачем, а саме:
1. Акт №6 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система оповіщення про пожежу» від 20.09.2013;
2. Акт №4 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система пожежної сигналізації» від 20.09.2013;
3. Акт №2 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система охоронної сигналізації» від 20.09.2013;
4. Акт №5 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система телефонної та комп'ютерної мережі» від 20.09.2013;
5. Акт №7 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система екстреного виклику медичного персоналу» від 20.09.2013;
6. Акт №3 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система пожежної автоматики» від 20.09.2013;
7. Акт №8 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система моніторингового спостереження за станом хворих» від 20.09.2013;
8. Акт №8 (фома КБ-2в) приймання виконання будівельних робіт від 21.10.2013.
Як наголосив позивач, у зв'язку з тим, що відповідачем робота була виконана неналежним чином, позивач безпідставно оплатив її на підставі складених і підписаних оспорюваних позивачем документів, а тому, на думку позивача, Акт №6 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система оповіщення про пожежу» від 20.09.2013, акт №4 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система пожежної сигналізації» від 20.09.2013, акт №2 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система охоронної сигналізації» від 20.09.2013, акт №5 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система телефонної та комп'ютерної мережі» від 20.09.2013, акт №7 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система екстреного виклику медичного персоналу» від 20.09.2013, акт №3 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система пожежної автоматики» від 20.09.2013, акт №8 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система моніторингового спостереження за станом хворих» від 20.09.2013 та акт №8 (фома КБ-2в) приймання виконання будівельних робіт від 21.10.2013 підлягають визнанню недійсними.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Предметом позову є визнання недійсними на підставі ст. 203 та ст. 215 ЦК України:
1. Акт №6 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система оповіщення про пожежу» від 20.09.2013;
2. Акт №4 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система пожежної сигналізації» від 20.09.2013;
3. Акт №2 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система охоронної сигналізації» від 20.09.2013;
4. Акт №5 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система телефонної та комп'ютерної мережі» від 20.09.2013;
5. Акт №7 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система екстреного виклику медичного персоналу» від 20.09.2013;
6. Акт №3 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система пожежної автоматики» від 20.09.2013;
7. Акт №8 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт «Система моніторингового спостереження за станом хворих» від 20.09.2013;
8. Акт №8 (фома КБ-2в) приймання виконання будівельних робіт від 21.10.2013,
складених позивачем та відповідачем.
Вказані Акти було складено позивачем та відповідачем на виконання умов Договору № 3435/3-А про виконання будівельно-монтажних робіт від 20.12.2012, підписаного сторонами.
В позовній заяві позивач зазначає, що оспорювані акти слід визнати недійсними на підставі статтей 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі птання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.
Відповідно до пункту 3.11 вищезазначеної Постанови ВГСУ фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Також суд зазначає, що акти форми КБ-2 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві. Форма даного акта як первинного облікового документа у будівництві затверджена наказом Держкомстату України та Держбуду України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002 № 237/5.
Отже, акт приймання виконаних підрядних робіт не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, "визнання правочину недійсним".
Правочином, згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, є "дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків". Правочин - це дія суб'єктів цивільного (приватного) права, які завжди є рівними особами. Можливість вчинення ними правочинів - елемент змісту їх цивільної дієздатності. За цією ознакою правочини відрізняються віді актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які хоча і можуть породжувати цивільні права та обов'язки, але за юридичною природою є владними актами, що видаються у межах компетенції зазначених органів - суб'єктів публічного права.
Саме тому правовідносини виникають на підставі цих актів незалежно від бажання осіб вступати у них, тоді як за допомогою правочинів правовідносини завжди встановлюються за волею їх учасників.
Виходячи з вищенаведеного, правочин - це юридичний факт, який є правовою підставою для виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, й саме відносно правочину може бути обраний такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання його недійсним.
Слід зазначити, що акти не є "правочинами" й не містять ознак "правочину" в розумінні Цивільного кодексу України, оскільки вони самі по собі не є правовою підставою для виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише підтверджують факт виконання зобов'язань за Договором № 3435/3-А про виконання будівельно-монтажних робіт від 20.12.2012.
Акти, це документами, які фіксують факт здійснення певної господарської операції, й у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" якою передбачено, що "підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій", є первинними документами, на підставі яких відповідні господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку суб'єктів господарської діяльності - позивача та відповідача.
В частині вимог позивача про визнання недійсним актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, судом взято до уваги, що акти такої форми складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма N КБ-6) у двох примірниках і подаються субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику). Форма даного акта, як первинного облікового документа у будівництві затверджена наказом Держкомстату України та Держбуду України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002 №237/5.
А отже, акти, які не є правочинами в розумінні Цивільного кодексу України, не можуть бути визнані судом недійсними за правилами недійсності правочинів, встановленими чинним законодавством України.
Даної позиції дотримується й Верховний суд України, який у своєму Листі від 24.11.2008, в якому міститься "Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначив, в цілях подолання труднощів, що виникають у судовій практиці у розрізненні поняття "правочин" від суміжних понять, зокрема, наступне:
"Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об'єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек)".
Також вищезазначена правова позиція відповідає практиці Вищого господарського суду України, зокрема, в постанові від 17.08.2011 по справі № 14/5025/192/11.
З огляду на викладене судом встановлено, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту цивільних прав та інтересів у вигляді визнання недійсними актів як правочинів, оскільки акти, недійсність яких є предметом позову, не є правочинами в розумінні Цивільного кодексу України, й не можуть бути визнані судом недійсним за правилами недійсності правочинів, встановленими чинним законодавством України, тобто вказані акти не є обов'язковими для сторін, оскільки не створюють для останніх правових наслідків.
За наведених обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, відхиляє доводи позивача у справі, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 47, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 31.03.2015