ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
30 березня 2015 року 12:47 №826/2226/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0001631701,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0001631701.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві висновки щодо оподаткування анульованої кредитної заборгованості зроблено без доказів включення товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відповідної суми до податкового розрахунку 1-ДФ.
Відповідач проти позову заперечив із посиланням на приписи абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а також на те, що відповідні висновки акту перевірки зроблено контролюючим органом на підставі податкової інформації та інформації, отриманої від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» листом від 29.07.2014 №2014/07/Б-29.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - державна податкова інспекція у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 26.09.2014 №440/26-58-17-01-172942202330, яким зафіксовано факт порушення позивачем підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176, Податкового кодексу України, а саме не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 79 037,46 грн.
На підставі акту перевірки від 26.09.2014 №440/26-58-17-01-172942202330 державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0001631701, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 98 966,83 грн., у тому числі: за основним платежем 79 037,46 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 929,37 грн.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З акту перевірки від 26.09.2014 №440/26-58-17-01-172942202330 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем за 2012 рік не сплачено податок з доходів фізичних осіб, які склали 466 188,61 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитним договором.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір від 27.06.2008 №800004511.
Згідно договору від 20.12.2012 про внесення змін і доповнень №6 до кредитного договору від 27.06.2008 №800004511, товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відповідно до договору факторингу від 20.12.2012 є правонаступником публічного акціонерним товариством «Альфа-Банк» і кредитором за кредитним договором від 27.06.2008 №800004511.
Пунктом 5 договору від 20.12.2012 про внесення змін і доповнень №6 до кредитного договору від 27.06.2008 №800004511 визначено, що кредитор має право у відповідності до вимог статті 605 Цивільного кодексу України звільнити позичальника (ОСОБА_1) від подальшого виконання зобов'язань за договором у сумі 58 324, 61 дол.США, що еквівалентно 466188, 61 грн.
Враховуючи, що в розпорядженні державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві була інформація, що за даними податкових розрахунків за формою 1-ДФ за 2012 рік ОСОБА_1 нараховано дохід в сумі 466 188, 61 грн. у вигляді додаткового блага (ознака 126) без утримання/перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, листом відповідача від 08.07.2014 №13066/10/26-58-17-03-18 з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витребувано відповідне документальне підтвердження зазначених обставин.
Згідно листа товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні лінії» від 29.07.2014 №2014/7/Б-29 контролюючому органу надано інформацію, що дійсно ОСОБА_1 нараховано за 2012 рік та виплачено дохід за ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, ОСОБА_1 повідомлено про списання кредитної заборгованості у сумі 466 188,61 грн., а також звернуто увагу ОСОБА_1 на те, що про отримання доходу буде повідомлено Державну податкову службу України,
На підтвердження зазначеного контролюючому органу надано лист-повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», яким останнє повідомляє ОСОБА_1 під розписку від 20.12.2012 про отримання доходу у вигляді прощення боргу у сумі 58 324, 61 дол.США, що еквівалентно 466188, 61 грн.
Представником позивача не заперечувався факт отримання позивачем зазначеного листа-повідомлення, як і не заперечувався факт недекларування ОСОБА_1 за 2012 року відповідного доходу та несплати відповідного податкового зобов'язання.
Доводи позивача щодо відсутності на час перевірки в розпорядженні контролюючого органу інформації про включення товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відповідної суми анульованої заборгованості до податкового розрахунку 1-ДФ, не приймаються судом до уваги.
Так, з акту перевірки від 26.09.2014 №440/26-58-17-01-172942202330 (сторінка акту 3) вбачається, що на час перевірки в розпорядженні державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві були дані за формою 1-ДФ, що свідчать про отриманий ОСОБА_1 дохід за ознакою « 126» - (дохід, отриманий платником податків, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором за його самостійним рішенням) на суму 466 188,61 грн. від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні лінії».
За таких обставин позивачем не задекларовано у повному обсязі суму отриманого додаткового блага у вигляді прощеного анулювання боргу, чим занижено відповідний дохід на суму 466 188,61 грн. та не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на суму 79 037,46 грн. (відповідний обґрунтований розрахунок містить акт перевірки від 26.09.2014 №440/26-58-17-01-172942202330).
Згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
На підставі пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Досліджені в судовому засіданні докази засвідчили, що позивачем отримано додаткове благо у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» за його самостійним рішенням.
Так, товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку.
Однак, позивач самостійно не сплатив податок з доходу, отриманого як додаткове благо.
Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 №0001631701 прийнятим в межах повноважень і в спосіб, передбачений діючим законодавством України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.
Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 197,94 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 1 781,39 грн. (1 979,40 грн. - 197,94 грн.).
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (04128, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1 781,39 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят одну гривню 39 копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст постанови складено 31.03.2015