27 березня 2015 року Справа № 803/471/15-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 2359,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує вимоги податкового законодавства щодо своєчасності сплати податків у встановлені законом терміни. Станом на 18.02.2015 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2359,53 грн. Згідно із статтею 59 Податкового кодексу України (ПК України) Ковельською ОДПІ було направлено відповідачу податкову вимогу № 36621-03 від 18.08.2014 року, проте це не призвело до погашення податкового боргу.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету міста Любомль податковий борг в розмірі 2359,53 грн.
До судового засідання, призначеного на 14:00 27.03.2015 року, представник позивача подала до суду письмове клопотання від 24.03.2015 року про розгляд справи за її відсутності (а. с. 38).
Відповідач у судове засідання не прибула, при цьому повістка, яка надіслана рекомендованою кореспонденцією за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку (а. с. 16), не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин (а. с. 24), а тому відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) слід вважати, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, при цьому, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому за відсутності перешкод для розгляду справи суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 20.06.2014 року ОСОБА_1 подала до Любомльського відділення Ковельської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (вхідний № 1400005526 від 20.06.2014 року), у якій у зв'язку із отриманням інших доходів задекларувала до сплати податок в сумі 2359,53 грн. (а. с. 6-9).
Станом на 18.02.2015 року за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 2359,53 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по податках і платежах до бюджетів та зворотним боком облікової картки (а. с. 4-5).
Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник у зв'язку із несплатою відповідачем узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених самостійно в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік в розмірі 2359,53 грн.
Любомльським відділенням Ковельської ОДПІ відповідно до статті 59 ПК України відповідачу була направлена податкова вимога № 36621-03 від 18.08.2014 року на суму 2359,53 грн. (а. с. 10), яка вручена відповідачу 23.08.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 10).
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з митної справи; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Як передбачено підпунктом 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 ПК України, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за її податковою адресою.
Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2359,53 грн., щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду письмових заперечень та не надано доказів сплати боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету міста Любомль Волинської області податкового боргу в зазначеній сумі.
Керуючись статтями 41, 122, 128, 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь місцевого бюджету міста Любомль Волинської області податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2359 гривень 53 копійки (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень п'ятдесят три копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Валюх