31 березня 2015 рокусправа № 804/17313/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі № 804/17313/14 за позовом ОСОБА_2 до Петриківської районної державної адміністрації, за участю третьої особи - Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
встановИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 20.09.2011 р. № 535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець". Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного розпорядження про надання дозволу СР ЗАТ "Дніпровець" на проведення інвентаризації земельних ділянок, оскільки при прийнятті рішення голова Петриківської районної державної адміністрації розпорядився земельними ділянками, які належать позивачу та розташовані на території Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, чим порушив законні права та інтереси позивача шляхом позбавлення його як власника права на володіння, користування та розпорядження своєю приватною власністю.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що з огляду на подані докази не можливо встановити наявність права власності відносно земельних ділянок ані за позивачем, ані за третьою особою. Суд дійшов висновку про те, що спір зводиться до вирішення питання про право власності на майновий пай, тобто існує спір про цивільне право.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції, які зроблені під час розгляду справи. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції фактично не досліджував надані позивачем докази, які свідчать про його право власності на земельні ділянки, якими фактично розпорядився відповідач, надавши дозвіл СР ЗАТ "Дніпровець" на проведення інвентаризації земельних ділянок.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 20.09.2011 року головою Петриківської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", яким надано дозвіл СР ЗАТ
"Дніпровець" на проведення інвентаризації земельних ділянок, які внесені в статутний фонд СР ЗАТ "Дніпровець", що розташовані за межами населеного пункту на території Петриківського району Дніпропетровської області з подальшим затвердженням технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (т.1 а.с.27).
Вказане розпорядження відповідача прийнято на підставі клопотання СР ЗАТ "Дніпровець" (правонаступником якого є ПАТ "Дніпровець"), свідоцтва про державну реєстрацію третьої особи, установчого договору про створення і діяльність третьої особи. Правовими підставами для прийняття розпорядження зазначено: ст.ст.25, 35 Закону України "Про землеустрій", ст.59, п. "б" ч.3 ст.122, п.12 розділу X Земельного кодексу України і ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Згідно з довідкою відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області від 10.10.2014р. Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим від 19.05.1999р. за №85, посвідчено право власності на земельні ділянки загальною площею 5,2973га, з них:4,2826га ріллі та 1,0147 га пасовищ на території Кирилівської селищної ради Петриківського району. За громадянином ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно даних державного земельного, зазначені земельні ділянки також обліковуються на праві власності за ПАТ «Дніпровець» згідно державних актів на право власності серія ЯМ №870622 від 29.12.2012р. та серія ЯМ №841490 від 29.12.2012р., виданих на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011р. №535-р-11 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець»», розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012р. №833-р-12 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки», рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. та від 04.10.2012р. (т.1 а.с.28).
Крім цього, довідкою відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області від 04.12.2014р. підтверджено, що зазначені земельні ділянки входять до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ «Дніпровець» виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011р. №535-р-11 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ «Дніпровець» (т.2 а.с.35).
При цьому, колегією суддів встановлено, що Державний акт на право приватної власності серія ДП, зареєстрованим від 19.05.1999р. за №85, яким посвідчено право позивача на земельні ділянки загальною площею 5,2973га, з них:4,2826га ріллі та 1,0147 га пасовищ на території Кирилівської селищної ради Петриківського району, не був скасований у встановленому законом порядку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржене розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації безпосередньо стосується прав та інтересів позивача як власника земельних ділянок.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з висновками суду, які зроблені під час розгляду цієї справи з наступних підстав. Так, вказуючи на те, що заявлений спір зводиться до вирішення питання про право власності на земельні ділянки, суд першої інстанції не звернув уваги на доводи, якими обґрунтовувався заявлений позов та які зводяться до прийняття відповідачем рішення поза межами наданих повноважень, які, зокрема, визначені п. «б» ч.3 ст.122 Земельного кодексу України.
Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; 2. з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; 3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4. безсторонньо (неупереджено); 5. добросовісно; 6. розсудливо; 7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); 9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 6 березня 2008 року2 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Вказані вимоги закону суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав належної правової оцінки, з урахуванням вимог ст..2 КАС України, оскарженому рішенню.
Як зазначено вище, правовими підставами для прийняття оскарженого розпорядження зазначено: ст.ст.25, 35 Закону України "Про землеустрій", ст.59, п. "б" ч.3 ст.122, п.12 розділу X Земельного кодексу України і ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Статтями 25 та 35 Закону України «Про землеустрій» визначено види документації із землеустрою та мету проведення інвентаризації земельних ділянок.
Статтею 59 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Тобто, вказаною нормою права визначено право на землі водного фонду.
Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено повноваження місцевої державної адміністрації щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Згідно із п. «б» ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час прийняття спірного розпорядження, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до п.2 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, правовими нормами, на які посилався відповідач визначаючи свої повноваження щодо прийняття оскарженого розпорядження, є ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. «б» ч.3 ст.122 Земельного кодексу України та п.2 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
В той же час, зазначені норми права надають повноваження відповідачу щодо розпорядження землями державної власності, що не стосується спірних правовідносин, оскільки прийняте рішення про інвентаризацію не стосувалося земельних ділянок державної власності, так як останні перебували у власності фізичних осіб, зокрема, позивача у справі (т.1 а.с.29-49).
Встановлені обставини справи також свідчать про те, що при апеляційному та касаційному перегляді справи № 2а/0470/4316/12 за позовом ПАТ "Дніпровець" до Петриківської районної державної адміністрації про зобов'язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на територіях Єлізаветівської, Курилівської, Миколаївської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, було скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, якою, зокрема, було зобов'язано Петриківську райдержадміністрацію вирішити питання щодо затвердження технічної документації на підставі розпорядження №535-р-11 від 20.09.2011року (т.2 а.с.13-16).
Як зазначав Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні, суд першої інстанції при постановленні рішення, допустився порушення норм матеріального права та не прийняв до уваги, що Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677.
За правилами пункту 2 цього Порядку проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка набувається у власність шляхом цивільно-правових угод без зміни її меж та цільового призначення. Тому, у разі належного оформлення угоди щодо створення ПАТ "Дніпровець" та передачі до статутного фонду земельних ділянок (виділених у натурі та з оформленими правами громадян) - здійснення землеустрою не вимагається.
Крім того, Вищим адміністративним судом зазначено, що надаючи дозвіл на інвентаризацію земельних ділянок, Адміністрація керувалась пунктом "б" частини третьої статті 122 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ.
Однак, цим пунктом унормовано повноваження районних державних адміністрацій на їх території передавати земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування для ведення водного господарства, що ніяким чином не стосується даних спірних правовідносин.
За таких обставин та за наявності у діях голови колгоспу "Дніпровець" складу злочину (підроблення підписів громадян у установчому договорі Товариства), узаконення спірних прав на земельні ділянки, на які, за позицією ПАТ "Дніпровець" вони набули право власності на підставі цивільно-правової угоди (передачі права приватної власності на земельні ділянки в рахунок викупу своїх акцій), саме через рішення РДА, є неприпустимим.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та приймаючи до уваги висновки, зроблені в зазначеному рішенні Вищого адміністративного суду України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Петриківська РДА, з огляду на фактичні обставини справи та предмет спору, не мала законодавчо визначених повноважень надавати дозвіл на інвентаризацію земельних ділянок та пропонувати ПАТ "Дніпровець" виготовляти технічну документацію з землеустрою, а отже розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації прийнято від 20.09.2011р. № 535-р-11 є протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Щодо строків звернення з позовом до суду колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, вказаними нормами права визначено, що перебіг строку звернення до суду починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначає позивач про існування оскарженого розпорядження відповідача він дізнався із листа відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області від 10.10.2014р. (а.с.28). Оскільки, будь-яких інших фактичних даних, які б свідчили про те, що позивач був обізнаний про наявність спірного розпорядження до 10.10.2014р. у цій справі не встановлено, то колегія суддів приходить до висновку про те, що перебіг процесуального строку для звернення з позовом до суду за захистом порушених прав починається з 10.10.2014р. Таким чином, враховуючи фактичну дату звернення з позовом до суду (23.10.2014р.), колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати строк звернення з позовом до суду пропущеним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі № 804/17313/14 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 20.09.2011 р. №535-р-11 "Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець" - визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст постанови виготовлено 01.04.2015 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська