25 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/3663/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Поліщук Л.О.,
за участі секретаря Сірого І.О.,
за участі представника позивача Степанець І.П.,
за участі представника відповідача Постилякової М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
Позивач 18.11.2014 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач) і просить визнати протиправними дії державного виконавця при проведенні виконавчого провадження; визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.10.2014 ВП №43911863 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 ВП №43911863.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 04.11.2014 на адресу позивача надійшли постанови від 27.10.2014 ВП №43911863 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 119,12 грн. Звертає увагу на те, що дані постанови є необґрунтованими. Оскільки, при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець не обґрунтував причини неприйняття ним до уваги листа-відповіді позивача від 16.07.2014 №010-12/1195, не повідомив позивача про підстави невиконання рішення в повному обсязі. Без надання позивачу права на ознайомлення з матеріалами справи, без звернення за поясненнями до позивача, встановила склад правопорушення та вину інспекції та винесла вищезазначені постанови.
У судовому засіданні 25.03.2015 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до журналу судового засідання, замінено неналежного відповідача - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівський області на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.
Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить до задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 07.07.2014 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження №43911863 з виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 №825/3211/13-а та зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду в строк до семи днів з дня відкриття виконавчого провадження (а.с.58).
16.07.2014 Державна інспекція сільського господарства в Чернігівській області повідомила старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курилець В.І. про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, що було отримано відповідачем 16.07.2014 (а.с.8-12,59).
У зв'язку з невиконанням позивачем в самостійному порядку виконавчого листа 27.10.2014 старшими державними виконавцями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №43911863 у розмірі 1360,00 грн. (а.с.17) та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №43911863 у розмірі 119,12 грн. (а.с.19).
Вказані постанови прийняті за результатами виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 №825/3211/13 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.57).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закону).
Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 та 2 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
При цьому, частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 2 статті 25 Закону передбачено, зокрема, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Враховуючи наведені вище положення Закону України «Про виконавче провадження», постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору належить до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, шляхом його стягнення постановою про стягнення виконавчого збору. Виконавчий збір дисциплінує боржника до виконання рішення.
Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Таким чином, виконавчий збір - це вид майнової відповідальності боржника, який не виконав без поважних причин у строк, встановлений державним виконавцем для добровільного виконання вимог виконавчого документа.
Отже, аналізуючи вищевказані норми, суд вважає, що державний виконавець, у процесі здійснення виконавчого провадження, зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, зокрема, стягувати виконавчий збір у разі невиконання боржником рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.
Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником у встановленому для цього строку рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.
Окрім того, положенням частини 3 статті 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду згідно виконавчого листа №825/3211/13-а виданого 02.07.2014 виконано, що підтверджується листом від 14.07.2014 №010-09-1195 щодо розгляду звернень гр. ОСОБА_1 (а.с.8-11). Даний факт підтверджується постановами Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2014, від 18.09.2014, від (а.с.20-23), які залишені без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2014, від 02.12.2014 відповідно (а.с.93-98).
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця при винесенні постанов про стягнення виконавчого збору від 27.10.2014 ВП №43911863 та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 ВП №43911863 є протиправними. Оскільки, ним не було з'ясовано обставини справи, не враховано докази надані позивачем на виконання рішення суду, при цьому не зазначено з яких саме причин державний виконавець дійшов висновку, що рішення позивачем у добровільному порядку не виконано та не зазначено які саме заходи примусового виконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», ним вчинялися.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 27.10.2014 ВП №43911863 та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 ВП №43911863, винесені необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, та створили несприятливі наслідки для прав та інтересів позивача, а тому дані постанови підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії державного виконавця при проведенні виконавчого провадження.
Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 ВП №43911863.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/ м.Чернігів/ 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області м. Чернігів, МФО 853592) на користь Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 38053950) судові витрати в сумі 73,08 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Поліщук