"31" березня 2015 р. Справа № 926/1359/14
За заявою публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" про визнання наказу від 13.02.2015 року, таким що не підлягає до виконання у справі за позовом прокурора Садгірського району м. Чернівці
до 1. Чернівецької міської ради, м. Чернівці;
2. публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат", м. Чернівці
про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га
Суддя О.В. Гончарук
Представники:
від прокуратури - Балицька Р.С.
від інших учасників виконавчого провадження: Юзьків М.І., довіреність № 01/02-18/603 від 02.06.2014; Дарійчук Є.О., довіреність №632 від 26.08.2014.
від органу ДВС - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.11.2014 (суддя Скрипничук І.В.) позов прокурора Садгірського району до Чернівецької міської ради та публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га задоволено частково.
Зазначене рішення господарського суду частково скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року.
13 лютого 2015 року господарським судом Чернівецької області видано накази про примусове виконання рішення від 05.11.2014.
24 березня 2015 року публічне акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" звернулось до господарського суду Чернівецької області заявою про визнання наказу №926/1359/14, виданого господарським судом Чернівецької області від 13.02.2015 року, таким що не підлягає до виконання.
В своїй заяві заявник зазначає, що стягувачем за вищезазначеним наказом у змісті постанови про відкриття виконавчого провадження №46685592 від 26.02.2015 зазначено Чернівецьку міську раду. Проте, згідно статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження» Чернівецька міська рада, як відповідач, не може виступати стягувачем в даному виконавчому провадженні у зв'язку із відсутністю будь-якої суб'єктивної матеріально-правової заінтересованості у наслідках виконання. Також боржник зазначає, що наказ господарського суду у даній справі не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не визначено в особі якого органу, що має статус юридичної особи представлена держава як сторона виконавчого провадження.
У зв'язку з цим, на думку боржника, наказ є таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з розпорядженням щодо повторного автоматичного розподілу справи №32/15 від 24.03.2015, заяву про визнання наказу від 13.02.2015 року, таким що не підлягає до виконання у даній справі передано до провадження судді Гончарука О.В., у зв'язку із перебуванням судді Скрипничука І.В. у черговій щорічній відпустці.
У відповідності до вимог статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарським судом, ухвалою від 24.03.2015 призначено заяву до розгляду у судовому засіданні 31.03.2015.
У судовому засіданні 31.03.2015 представник заявника наполягає на задоволенні заяви, посилаючись на обставини, зазначені у цій заяві.
Прокурор проти задоволення заяви заперечує, наполягаючи при цьому на її необґрунтованості.
Представник органу ДВС у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши пояснення представників учасників виконавчого провадження, ознайомившись з заявою про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню та іншими матеріалами справи, господарський суд встановив.
Відповідно до частини першої статті 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (частина друга статті 117 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом (частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, статтею 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено дві окремі процесуальні можливості учасника виконавчого провадження, такі як: звернення з заявою про виправлення помилки у наказі та звернення з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому предметом розгляду заяви, що слухається судом на даний момент, є виключно підстави та обставини, пов'язані з можливістю або неможливістю визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Вищезазначена частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті у випадку якщо його видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).
Наведений перелік підстав є вичерпним і, також, узгоджується з правовою позицією, викладеною в пункті 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».
Водночас, матеріали справи, досліджені судом, не містять доказів наявності жодної з цих підстав, в тому числі і інших підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передбачених частиною четвертою статті 117 Господарського процесуального кодексу України, як то скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано.
З огляду на зазначене, наведені у заяві доводи ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», не можуть бути підставою для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
Щодо інших обставин на які посилається заявник у своїй заяві, то вони не можуть братися судом до уваги, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Чернівецької області від 13.02.2015 таким, що не підлягає виконанню відмовити.
2. Копії даної ухвали надіслати учасникам виконавчого провадження.
Суддя О.В. Гончарук