23 березня 2015 р.Справа № 537/6500/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Калиновського В.А.
Суддів: Бенедик А.П. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької спеціалізованої школи-інтернату 1-3 ступенів імені А.С.Макаренка Полтавської обласної ради на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.02.2015р. по справі № 537/6500/14-а
за позовом Заступника прокурора міста Кременчука Полтавської області - Пояркова П.Ю. в інтересах ОСОБА_3
до Кременчуцької спеціалізованої школи-інтернату 1-3 ступенів імені А.С.Макаренка Полтавської обласної ради
третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області
про стягнення коштів,
Позивач, Заступник прокурора міста Кременчука Полтавської області в інтересах дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3, звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до Кременчуцької спеціалізованої школи-інтернату 1-3 ступенів імені А.С.Макаренка Полтавської обласної ради, 3-тя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Крюківської районної ради м.Кременчука Полтавської області, в якому просив суд з урахуванням уточнень: визнати бездіяльність Кременчуцької спеціалізованої школи - інтернату І-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради щодо невиплати випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги неправомірною, зобов'язати Кременчуцьку спеціалізовану школу - інтернат І-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_3 в розмірі 6 839 грн. 50 коп.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.02.2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 23 вересня 2004 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4.
Відповідно до рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2005 року, ОСОБА_5 відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавлено батьківських прав.
Як вбачається з наказу директора Кременчуцької загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради № 2 від 28 січня 2005 року, з 28 січня 2005 року ОСОБА_3 зараховано до списків учнів 3 класу.
Відповідно до наказу директора Кременчуцької загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради №44-Р від 27 серпня 2014 року, учня 11 класу ОСОБА_3 відраховано в зв'язку з закінченням старшої школи та вступом до учбового закладу.
Згідно списку випускників 2013 року з числа дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_3, на підставі наказу №44-Р, 30.08.2014 року вибув з Кременчуцької спеціалізованої школи - інтернату І-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради до Професійного ліцею нафтопереробної промисловості.
З вересня 2013 року ОСОБА_3 навчається в Професійному ліцеї нафтопереробної промисловості.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з протиправності дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 коштів, передбачених частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
Юридичне визначення соціальних категорій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачено у ст. 1 вказаного Закону.
Так, дитина-сирота - це дитина, в якої померли чи загинули батьки; а діти, позбавлені батьківського піклування, - це діти, які залишилися без піклування батьків: у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав; відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав; визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними; оголошенням їх померлими; відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства; розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки; а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», заходи соціальної допомоги дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.
Стаття 8 Закону передбачає, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується стипендія в розмірі, який на 50% перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100% заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах.
При наданні особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування. Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі двох прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабміном. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття. Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до ЗУ «Про прожитковий мінімум».
Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина 2 статті 9 цього Закону).
Порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 39-9 вказаного Закону).
Матеріальне забезпечення та виплата грошової допомоги регламентується підпунктом 1 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Вказана допомога є соціальною гарантією держави у підтримці певної соціальної категорії дітей, позбавлених батьківського піклування.
Постановою Кабміну від 5 березня 2008 р. № 146 «Деякі питання надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування» були внесені зміни до підпунктів 4 та 5 п. 13 постанови Кабміну від 5 квітня 1994 р. № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо збільшення виплати одноразової грошової допомоги з двох до шести прожиткових мінімумів дітям-сиротам і дітям, позбавлених батьківського піклування, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, та дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, що перебували під опікою (піклуванням), при їх працевлаштуванні.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, Кременчуцька спеціалізованої школа - інтернат І-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка Полтавської обласної ради повинна була керуватись вимогами статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", а не пп.1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», оскільки положення цієї Постанови суперечать вимогам вказаного Закону.
Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_3 коштів, передбачених частиною 7 статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а тому заявлені позивачем вимоги знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.02.2015 року по справі №537/6500/14-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької спеціалізованої школи-інтернату 1-3 ступенів імені А.С.Макаренка Полтавської обласної ради залишити без задоволення.
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 16.02.2015р. по справі № 537/6500/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Водолажська Н.С.